Старі oбpáзи

Ми стоїмо на порозі капітуляції і цей факт турбує кожного адекватного українця. Незрозумілі формули, туманні перспективи, сумнівна мотивація влади. Все це несе прямі загрози українському суверенітету та національній безпеці. Сьогодні це очевидно всім не провладним і не промосковським силам.

Представники всіх парламентських фракцій, крім «Слуги народу» та ОПЗЖ висловили свою стурбованість підписанням документів у Мінську. Так званий сегмент патріотичної вулиці спромігся аж на дві акції протесту за один вечір. Широкий консенсус. Еге ж?

Заледве. В той час як історія перегорнула сторінку та творить для нас нові драматичні сюжети, ми всі вперто повертаємось до старих образ та комплексів.

Поки політично безсмертний Леонід Кучма, представляючи рейтингово невразливого Володимира Зеленського в Мінську підписує дорожню карту української капітуляції, різні табори вуличних активістів перетворили Майдан на майданчик для вчорашніх мемів. Тут тобі і свинарчуки, і пси авакова. Дух старої школи. Так, наче нічого не змінилось.

Хоч бери і цитуй незмінно актуальні слова гетьмана Мазепи. «През незгоду всі пропали, самі себе звоювали».

То що, ми будемо реалізувати протестний потенціал? Ми станемо кісткою в горлі у тих, хто підло та підступно розписує плани української реінтеграції в сефру російського впливу? Чи і далі будемо вправлятись в перерахуваннях гріхів один одного?

Кажете капітуляція почалась ще за Порошенка? Це він підписав Мінські угоди?

Кажете це Нацкорупс привів до влади малоросів-пацифістів?

А може час проковтнути свої образи? Може досить корчити з себе непогрішимих? Сьогодні перед нами одна загроза і всі ми згодні щодо її серйозності. Відвернути цю загрозу — важливіше, ніж мати змогу зловтішатись своєю правотою у вчорашніх суперечках. Ні?

Час залишити минуле минулому. І це стосується не лише образ. Минулі поразки змушували нас, як націю, як державу до тяжких компромісів, до неприємних обіцянок. Проте з політичним перезавантаженням перезавантажились і політичні зобов’язання.

Сьогодні нам не потрібно вигадувати схеми проведення виборів на Донбасі — до чи після виведення окупаційних військ. Сьогодні нам потрібно чесно заявити — жодних виборів на Донбасі проводити не можна взагалі.

Сьогодні ми маємо говорити не про мирне врегулювання і повноцінну інтеграцію, а про міцну оборону та готовність до наведення українського порядку українськими силами на українських умовах.

Події розгортаються швидко і капітуляція може бути реалізована вже в найближчі місяці. Ключові події — зустріч лідерів держав в нормандському форматі та прийняття нового закону про «особливий статус».

Вже зараз необхідно мобілізувати зусилля для максимально ефектного та ефективного тиску на владу — в парламенті та на вулицях.

Подобається нам це чи ні, але для цього треба об’єднати зусилля. Для цього не потрібно любити один одного, для цього навіть не обов`язково довіряти один одному. Для цього треба лише трохи прагматизму та холодного розуму. Адже ми будуємо не коаліцію національної єдності, а тимчасовий союз (буквально до кінця року), ситуативну співпрацю. І для цього на декілька місяців потрібно відкинути думки про колишні гріхи та підозри щодо майбутніх підступів.

Тож забуваймо минулі образи. І відкидаймо минулі зобов’язання. Зупинімо капітуляцію, поки вона не зупинила нас.

Віталій Нелепов, «Наступна республіка»

Обговорити з авторами та читачами у Республіканському чаті

Підписуйтеся на Telegram-канал та Facebook-сторінку «Наступної республіки»