Мораторій має померти

Усі розмови, які точаться довкола мораторію на продаж сільськогосподарських земель та перспектив їх ринку в Україні — чудовий маркер здорового глузду та політичної гнучкості.

«Прості українці проти продажу землі!» — саме цей залізний аргумент є основною зброєю борців за продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Взагалі, апеляція політиків до «простих українців» — це магічний засіб, здатний перекласти тягар відповідальності з втомлених плечей популістів на масу невідомих, незнайомих та загалом не надто цікавих нашим політикам людей.

Хай там що нам розповідають борці «за народне багатство», давайте все ж спробуємо розібратися, що українці насправді думають з приводу можливості продавати та купувати землю.

Наприкінці 2018 року були оприлюднені дані відразу кількох досліджень з цього питання. І перед тим як ми почнемо робити висновки, давайте разом подивимося на цифри.

Так, 13 листопада було опубліковано результати жовтневого спільного опитування КМІС, Центру ім. Разумкова та Соціологічної групи «Рейтинг», у якому респонденти давали відповідь на питання, як саме проголосували б вони, якби сьогодні проводився референдум з продажу/купівлі земель сільськогосподарського призначення. Результати виявилися наступними: 72% «проти» і лише 13% «за» (при 10% тих, хто не зміг визначитися з позицією). Цифри, як можна легко помітити, промовисті і прибічники мораторію переважають критично. Такі результати вселяють надію в політичне лобі, що працює над відтермінуванням торгівлі землею.

20 листопада, рівно за тиждень, було оприлюднено результати іншого дослідження — цього разу проведеного компанією GfK на замовлення програми Світового банку. Відповіді на питання «Наскільки Ви підтримуєте скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель?» розподілилися так: проти скасування — 44,7%, за скасування — 20%, не визначилися — понад 35%.

14 грудня вже згаданий КМІС опублікував нове дослідження. На питання «На Вашу думку, повинен чи ні громадянин України, який володіє землею / земельним паєм, мати право вільно розпоряджатися нею, в т.ч. мати право продати?» були дані наступні відповіді: «Так, повинен» — 66,3%, «Ні, не повинен» — 17,1%, тих, хто не визначився, або відповісти не зміг — 16,6%.

Що нам демонструє ця строката мозаїка відповідей «простих українців»?

а) більшість українців (майже 70%) підтримує право продавати і купувати землю,

попри те, однак

б) майже 45% (ледве менше половини!) не підтримують законодавчих змін, які б реалізували це право (скасування мораторію)

і попри те, однак

в) знову більшість українців (і знову майже 70%!) на гіпотетичному референдумі проголосували б проти надання громадянам права вільно продавати та купувати землю.

Отже, ситуація справді виглядає шизофренічною (або лицемірною — і тоді невідомо що гірше). Насправді ж, усе просто: політики, які активно лобіюють продовження мораторію (вигідного великим гравцям агробізнесу), або його скасування (необхідного у програмі реформ), забули говорити з суспільством, пояснюючи та аргументуючи свої позиції чимось більшим за «це підтримують усі».

Земля — це товар, подобається Вам це чи ні. Нею володіють, в неї вкладають, з неї отримують зиск, її передають у спадок, і так — нею торгують, продають і купують на розсуд власника. Якщо Ви не марксист, то все це для Вас є зрозумілим. Усе, чого вимагається від держави у цій сфері (зрештою, як і у будь-якій іншій, що стосується приватної власності та торгівлі) — визначення або констатація правил гри та убезпечення від насильства у прийнятті рішень.

У світі існує величезна кількість різноманітних прикладів убезпечення ринку землі як від недобросовісних гравців, так і просто від надмірного втручання закордонних покупців. І у тому ж світі є лише 5 країн, де продаж землі заборонений — Північна Корея, Венесуела, Конго, Таджикістан і Куба. Шоста — це Україна.

Яке ж з наведених вище досліджень вважати за ключове, спитаєте Ви? В основі лежить право і його підтримка. У нашому випадку — широка підтримка природного та законного права господаря розпоряджатися власністю, а отже продавати її зокрема. А те, як українці проголосують на можливому референдумі залежить уже від того, кого громадяни слухатимуть більше — голос здорового глузду в собі чи нашіптування дешевих популістів вітчизняного розливу.

Олег Вишняков, «Наступна республіка»

Обговорити з авторами та читачами у Республіканському чаті

Підписуйтеся на Telegram-канал та Facebook-сторінку «Наступної республіки»