Республіканська квадрига
Наше бачення республіканства — української політичної правиці — можна порівняти з античною квадригою.
Націоналізм, капіталізм, республіка та християнство — це те, що везе колісницю вперед. Проте керує колісницею — втілює в життя ці чотири фундаментальні засади республіканства — людина.
Описані принципи республіканства, на наше глибоке переконання, мали б лягати в основу будь-якої сучасної української правої партії. Згідно з цими світоглядними позиціями свідомий виборець має оцінювати свого потенційного кандидата. Проте, перш за все, цим ідеям потрібні носії, які б втілювали їх в своєму повсякденному житті.
За визначенням місця політики, яке влучно дає британський консерватор Квентін Гоґ, в право-консервативному розумінні політика апріорі — другорядне заняття. Але для того, щоб вона посіла належне їй місце потрібне щось, що б зайняло перші позиції.
“…релігія, мистецтво, навчання, родина, країна, друзі, музика, розваги, обов’язок і всі радощі та розкіш життя, що на них бідні мають не менш безперечне право, ніж багатії, мають незрівнянно більшу вартість, ніж куди нижча від тих реалій політична боротьба”. — пише Гоґ.
Без повноцінного відповідального повсякденного життя українців ми не можемо навіть починати розмову про повноцінне відповідальне політичне життя в Україні.
Республіканська квадрига: націоналізм, капіталізм, республіка та християнство — це не лише політичні засади. Ми переконані, що це достойна світоглядна база сучасної відповідальної людини.
Національна самоідентифікація — свідомий вибір. Вибір простий, як може здатись більшості з нас. Проте, як це не сумно, не всі мають сміливість його зробити. Ідентифікувати себе українцем — приймаючи свою національну спадщину з її плюсами і мінусами та спільно несучи свій національний хрест разом зі своїми близькими — це безкомпромісна вимога сучасності.
Визнання принципів економічної свободи — це перш за все визнання власної економічної відповідальності. Свідомо і добровільно перекладати обов’язок забезпечення власного благополуччя на плечі інших людей чи інституцій — нелогічно, нечесно і недостойно. І це ще одна сторона реальності, яку не вийде ігнорувати.
Особиста відповідальність за своє життя та життя рідних та близьких не є повноцінною без усвідомлення себе громадянином. Кожен з нас — учасник широкої дискусії, загальнонаціональної домовленості: як організувати наше співіснування. Усуваючись від політики, нехтуючи інститутами республіки, ви нехтуєте своєю зоною відповідальності.
Християнство тисячоліттями відігравало надважливу соціальну функцію, формуючи і впливаючи на суспільні інституції. Проте перш за все християнство завжди зверталось не до суспільства, а до людини. Вміння збудувати стосунки з Творцем та зі своїми ближніми. Вміння прощати та любити. Вміння жити та творити. Все це вміщено в живу тисячолітню християнську традицію, скарби якої сьогодні відкриті для кожного з нас і нехтувати цими вічними орієнтирами в сучасному мінливому світі — нерозумно.
Ми можемо довго ламати списи в дискусіях та суперечках про проблеми нашого суспільства, про перманентну політичну кризу. Можна нескінченно довго вигадувати рецепти вирішення проблем в суспільній, політичній, економічній площині. Проте завжди ми будемо стикатися з непоборною проблемою. Проблемою індивідуального характеру.
Україні бракує дорослої людини. Бракує доброго християнина, вірного чоловіка, люблячого батька. Бракує відданого своїй справі професіонала. Бракує прагматичного та відповідального громадянина. Бракує полум’яного та жертовного патріота.
Україні бракує тебе.
Віталій Нелепов, «Наступна республіка»
Обговорити з авторами та читачами у Республіканському чаті
Підписуйтеся на Telegram-канал та Facebook-сторінку «Наступної республіки»
