Так, юристи — люди багатогранні. Сьогодні не про юридичну освіту чи проблеми університету, а про можливості для самореалізації, які відкриті для кожного з наших студентів.
Театр української пісні та танцю «Розмарія» було засновано у далекому 2005 році. 15 років цей колектив є провідником українських національних традицій, прикрасою та невід’ємною частиною всіх концертів та творчих заходів Палацу студентів та нашого міста. Приємно й те, що кожен рік театр поповнюється новими учасниками, зокрема і першокурсниками.
Неможливо більше розповісти вам про цей колектив не познайомившись з людьми, які його створюють. Тому сьогодні ми ділимося живими історіями студентів, яких об’єднує любов до танцю та української культури:
«Розмарія» — це не тільки танцювальний колектив нашого університету, але й своєрідна маленька сім’я. Потрапивши сюди на першому курсі зовсім випадково, я був зачарований турботою, увагою та добротою хореографа Валерії Борисівни до кожного студента і дружністю, згуртованістю цієї сім’ї. Тогож дня, мене поставили перед фактом, що через тиждень концерт і я беру в ньому участь. Звичайно, я трішки розгубився, оскільки часу в мене було не так багато, але усі розмаріївці почали швиденько вчити мене новому танцю. Завдяки зусиллям деяких людей (Нікіти Бессонова, Катерини Ковальової, Юлії Блудової та багатьох інших, список невичерпний), мені вдалося дебютувати на сцені. Так і почалася моя танцювальна кар’єра. Кожен, хто бажає пов’язати своє студентське життя з танцями, двері «Розмарії» відкриті для усіх охочих завжди, тут вас навчать усьому, в тому числі танців!
Марина Лоскот
До «Розмарії» я потрапила на першому курсі, одразу побачила і закохалася в цей колектив. Розмарія — це нереальні емоції, величезний позитив та щастя. Розмарія — це можливість для всіх ,хто займався творчістю або просто хто захотів займатися, продовжувати це робити та кайфувати на репетиціях і на сцені. Колектив став для всіх нас ще однією сім’єю, яку ми сильно любимо 💗
Перед «Розмарією» я 13 років танцювала в народному колективі Харкова та співала і коли прийшла до університету мене одразу взяли до вокальної групи, там я познайомилась з чудовими викладачами, які одразу ще більше зацікавили мене. Ми приймаємо участь у багатьох конкурсах та фестивалях (їздили до Венеції тієї осені, пройшли до 2 туру конкурсу ім. Вірського та зараз готуємося ще до виїздів), наш колектив справжня родина, ми всі дружні та спілкуємося і поза репетиціями.
Альона Кузьмінова
Те, як я потрапила до колективу досить цікава історія. Керівник танцювальної групи Розмарії, Валерія Борисівна, була моїм хореографом в іншому танцювальному колективі, в який я почала ходити ще в дитинстві. Тому про Розмарію, я знаю вже багато років. Це неймовірний колектив. Атмосфера дружелюбна та творча, всі один одному допомагають. Заняття проходять завжди весело і енергійно. Нас точно можна назвати СІМ‘ЄЮ ❤️ Тому ті котрі полюблять та вміють танцювати, приходьте до нас, вам обов‘язково сподобається.
Катерина Ніколаєва
Все своє шкільне життя я займалася хореографією. Адже танці — це любов раз і назавжди ❤️ Після закінчення школи я хвилювалась, що не зможу знайти таку ж танцювальну секцію, як в рідному місті. Але коли я дізналася, що в університеті є танці, я стрибала до стелі. Не замислюючись, я вирішила займатися в «Розмарії». Чому саме цей колектив? Тому що мене зачарувала це назва, тоді вона здалася мені незвичайною. До того ж, я народниця. Тоді, 4 роки тому, я познайомилася з чудовою людиною, душею цього колективу — Валерією Борисівною Романовою. Зараз, я студентка 1 курсу магістратури, і продовжую займатися улюбленою справою! Я без розуму від ритму життя Розмарії: це вічні концерти і конкурси, переодягання за 10 секунд, репетиції допізна, але, повірте, це чистий кайф.
«Розмарія» за досить короткий час стала мені другою сім‘єю💞Разом з дівчатками та нашими викладачами ми пережили стільки моментів, стільки багатогодинних, здавалося, безкінечних репетицій, але все витримали і стали справжньою сім‘єю та разом захистили почесне звання «зразкового художнього колективу». А вступила я до Розмарії тому, що з самого дитинства полюбляю творчість, завжди брала активну участь у творчому житті школи і, звісно, не могла не спробувати себе в колективі нового рівня, дорослому колективі з такими ж активними та талановитими парубками та дівчатами, які полюбляють творчість, цінують та примножують здобутки нашої української культури. ❤️
Анастасія Гуменна
До «Розмарії я потрапила ще на 1 курсі. Мені завжди хотілося займатися творчою діяльністю, тому пішла на прослуховування, яке відбувалося в Палаці студентів. Там мене направили до Розмарії, дали телефон викладача і вже через декілька днів я була на першій репетиції. ❤️ Протягом усіх 5 років я отримувала неймовірний кайф від перебування на сцені ПС, також ми брали участь у різноманітних конкурсах, що теж було не менш цікаво. Частина нашого колективу встигли навіть, побувати в Італії, звідки привезли 2 місце. А на мене цей колектив так вплинув, що на 2 курсі я подала документи в Харківську державну академію культури.
Юлія Блудова
До Розмарії» я потрапила понад 10 років тому, майже від початку заснування. Йшли роки, змінювались репертуар і склад ансамблю, але дещо залишалось на всі ці роки. Тепла, дружня атмосфера, веселі учасники, які готові допомогти і підтримати у найскрутніші хвилини. Не дарма ми називаємо себе сім’я Розмарія! Ми всі з різних областей та є дещо, що нас об’єднує! Дружба, любов до народного танцю і звісно ж наша дружна СІМ’Я!
Анна Товстик
До «Розмарії» я потрапила випадково, адже не планувала взагалі долучатися до будь-якої творчості, але вийшло так, що мене змусили піти на відбір і я ні разу не пошкодувала про це. Ми всі, як одна дружня сім‘я, постійно підтримуємо і хвилюємося один за одного, а наші викладачі Галина Миколаївна та Валерія Борисівна нам як матусі❤️😍 Я дуже обожнюю, коли ми всі збираємося і починаємо шуткувати, сміятися, а саме головне, що нам всім подобається те, чим ми займаємося. Бачучи усмішки один одного, хочеться творити більше і більше. До університету ми ходемо навчатися, до Розмарії — відпочивати, а саме душею.
З «Розмарією» в мене вийшла цікава історія, адже я завжди уникала українських пісень — постійно вимагали у школі, тому в університеті я шукала себе по інших гуртках. І одного разу, будучи в танцювальному колективі, я захопилась репетицією Розмарії на сцені. Тоді й вирішила приєднатися, адже дуже скучила за співом. І це стало вдалим рішенням, адже я відразу влилась у колектив (практично наступного тижня брала участь у концерті Палацу стулентів). З того часу (2-ий курс) і до сьогодні, я в захваті від нашої творчості. Адже Розмарія — це не тільки про українські пісні. Це сучасність обрамлена національними традиціями. Це почуття у кожному рядку. Це меседж, який ми намагаємось передати зі сцени глядачеві. І не важливо, чи це пісня позаминулого року, чи позаминулого століття, наші номери про те, що не втрачає актуальність — кохання, людські переживання, надії на майбутнє, і кожен глядач знайде в цьому частинку себе.
Instagram — https://instagram.com/rozmariya_ya
