Валютна революція
7 лютого 2019 року відбудеться перше масштабне оновлення українського валютного регулювання. Старим правилам вже понад 25 років. В ті суворі часи, коли їх приймали, Україна ще не мала власної валюти, а громадяни розраховувалися купоно-карбованцями. За роки напруженої боротьби держави з бізнесом українська економіка отримала певний розвиток. Капіталів із країни навиводились досхочу. Вже років 10 минуло, як крипта з’явилася. Тож нові валютні правила якраз на часі.
Я вирішила розібратися в основних валютних змінах для бізнесу.
Этот текст можно читнуть на русском.
Але закони у нас постійно змінюються, то чому цього разу це дійсно важливо?
Перші валютні правила з’явилися в квітні 1991 року ще в законі УРСР Про зовнішньоекономічну діяльність. Важко уявити, але в УРСР вже була зовнішньоекономічна діяльність. Не при податківцях буде сказано, але тоді ще навіть ПДВ не було.
Діяльність зовнішньоекономічна була, але своєрідна. Така собі експортна продрозкладка. Експортери мусили частину заробленої валюти здавати у державний та місцеві валютні фонди.
В лютому 1993 року прем’єр Леонід Кучма підписав Декрет КМУ про валютне регулювання і встановив адміністративні бар’єри на економічних кордонах держави: заборона розрахунків в іноземній валюті на території України, ліцензії НБУ на інвестиції за кордон, заборона без дозволу НБУ відкривати рахунки за кордоном. Тоді ж з’явилися і наші улюблені обов’язковий продаж валютної виручки і обмеження строків розрахунків за ЗЕД-контрактами.
У вересні 1994 року Верховна Рада прийняла знаменитий закон “про 90 днів”, який виявився дуже живучим і діяв майже 25 років.
Достовірно не відомо, наскільки міцно закон утримував капітали в країні, але перше істотне послаблення відбулося лише через 14 років — на початку кризового 2008 року, коли строк розрахунків подовжили до 180 днів.
У 2011 році повноваження встановлювати строки розрахунків перейшли до НБУ. Щопівроку регулятор чаклував над валютним регулюванням і змінював строки розрахунків в межах 90–180 днів, а норматив обов’язкового продажу валюту в межах 50–75%.
Капіталам чомусь вдома не сиділося, тому з кризового 2014 року регулятору довелося притримувати двері плечима. Ввели обмеження на виплату дивідендів нерезидентам і повернення іноземних інвестицій, навіть на гарантії іноземним інвесторам не озирнулися.
Так і проїздили на механіці 25 років, аж поки під впливом світових тенденцій до адміністративних перепон додалися податкові бар’єри міграції капіталу.
З приєднанням України до Плану BEPS почався рух в бік заміни адміністративних обмежень податковими стимулами. Цього вимагала і Директива ЄС 88/361/ЄЕС.
Виникли передумови для повного перезавантаження. В результаті був прийнятий Закон Про валюту.
Влітку вже писали про новий закон про валюту, а що цього разу?
Закон — це каркас нової системи валютного регулювання, основа для переходу до вільного руху капіталу.
Поступово НБУ планує зняти всі обмеження. Але це відбудеться лише тоді, коли з економікою все буде гаразд, стабілізуються макроекономічні показники (інфляція, ВВП, фінансова стабільність). До того ж на повну потужність мають запрацювати податкові важелі, тобто будуть втілені заходи BEPS.
Для цього Верховна Рада має прийняти законопроект про імплементацію в Україні всіляких неприємних штук, в тому числі правил CFC (controlled foreign corporation). Тоді українці, які використовують зарубіжні компанії для виведення капіталу, повинні будуть звітувати і сплачувати податки з їх прибутку в Україні, а інформація про зарубіжні активи автоматично стане надходити до нашої податкової.
На початку січня НБУ прийняв ряд постанов, з яких відтепер складатиметься валютне регулювання в Україні. Два з цих документів вже набули чинності, а інші набувають чинності 7 лютого одночасно із Законом про валюту.
Одна з цих постанов тимчасово на 6 місяців запровадить заходи захисту на період фінансової нестабільності — обмеження схожі на ті, які діяли раніше. Добра новина — значить, фінансова стабільність настане. Але це не точно. Тому погана новина — якщо не настане, то дію заходів продовжать.
То це старі обмеження з новою назвою?
Деякі заходи захисту дійсно багато в чому схожі на попередні. Наприклад — обов’язковий продаж валюти та обмеження строків розрахунків за контрактами.
В цілому обмежень значно поменшало. Також зі сфери дії заходів захисту прибрали дрібні операції — менше 150 тисяч гривень. Змінилися і підходи до регулювання.
А що там про крипту?
Криптовалюта в постановах не фігурує, бо її начебто і не існує в правовому полі України. Також заходи захисту не будуть стосуватися електронних грошей, бо це прямо прописано в постанові.
Що це дає експортерам та імпортерам?
Закон про валюту та нові постанови принесли нам багато хорошого:
Хороше
Збільшили строк розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами зі 180 до 365 днів.
Для тих операцій, де експорт відбувся, або попередня оплата за імпорт була проведена до 7 лютого 2019 року, але станом на 7 лютого 180 днів ще не минуло, вже діятиме строк розрахунків 365 днів. А якщо строк 180 днів станом на 7 лютого вже минув, це означатиме, що порушення строків розрахунків вже відбулося, і пені не уникнути. Тобто, валютної амністії не буде.
Скасували індивідуальне ліцензування і заборону ЗЕД. Нагадаю, що незалежно від передбачених контрактом строків розрахунків та причин, через які іноземний контрагент прострочив оплату чи поставку за контрактом, держава накладає санкції на українського експортера або імпортера у вигляді пені 0,3% від суми дебіторки за кожен день прострочення, якщо імпортний товар або оплата за експортний товар не надійшли в Україну протягом 180 днів (з 7 лютого 2019 року — 365 днів).
Абсурдна пеня застосовується незалежно від вини експортера чи імпортера. Тобто, наших експортерів та імпортерів карають за порушення з боку їх контрагентів. Виглядає дивно, але замість того, щоб сприяти стягненню проблемної дебіторки, фактично держава примножує збитки підприємства. Частково в цьому винен сам закон, який передбачає відповідальність без вини. А частково — фіскальне правозастосування. Суди переважно не бажають прислуховуватися до будь-яких аргументів про відсутність вини.
Щоб уникнути пені, по закону треба звернутися з позовом до контрагента. Але у випадках, коли стягенння не має перспектив, з поданням такого позову збитки лише зростають.
До 7 лютого, крім пені, діяла й інша норма, за якою, крім пені, до підприємства могли застосувати режим індивідуального ліцензування, коли треба отримувати ліцензію на кожну операцію, або тимчасово заборонити ЗЕД. В такій ситуації більшість підприємств, які потрапили під санкції, не мали іншого виходу, як створювати нову юридичну особу для ведення ЗЕД. Тепер цей неефективний захід скасований. Тобто тепер за порушення строків розрахунків буде лише пеня 0,3% в день, але не більше суми заборгованості.
Скасували декларування валютних цінностей, що перебувають за кордоном.
Дозволили відкривати рахунки за кордоном юридичним особам.
Це зручно, коли є можливість приймати оплату від іноземних контрагентів за кордоном і використовувати її для оплат за межами України. Але перераховувати валюту з України на ці рахунки поки що не можна, а для закриття строку розрахунків за експортними операціями (365 днів) отримані на закордонний рахунок кошти треба буде в межах цього строку перерахувати в Україну.
Дозволили хеджування ризиків зміни курсу за експортними, імпортними та кредитними операціями через форвардні валютні угоди.
Скасували обов’язок перераховувати в бюджет позитивну курсову різницю від примусового продажу іноземної валюти, яку підприємство придбало і не використало в строк (10 днів).
Погане
Ну що ж, і на тім спасибі. Водночас експортерам та імпортерам будуть й надалі псувати життя маленькі неприємності:
Обов’язковий продаж валютної виручки в розмірі 50% на умовах, аналогічних тим, які діяли раніше.
Підприємець або компанія може залишити собі лише 50% отриманої від іноземних клієнтів валюти. Інші 50% банк примусово конвертує в гривні. Це невесело, бо іноді імпортер мусить за конвертовану гривню знову придбати долари, щоб заплатити за імпортну сировину. Звісно, при цьому він втрачає на курсах валют.
Заборонений взаємозалік (зарахування зустрічних вимог) за експортними контрактами у валютах 1 групи Класифікатора, тобто фактично у всіх популярних валютах.
Взаємозалік в інших валютах обмежений сумою 500 тисяч Євро. Заборона триватиме до тих пір, поки не скасують норму про обов’язковий продаж валютної виручки, бо це забезпечує можливість обов’язкового продажу. Саме тому заборона зарахування зустрічних вимог стосується лише експорту.
Пеня за порушення строків розрахунків, про яку йшлося вище.
Пеня у розмірі 0,3 % від суми заборгованості буде, як і раніше, застосовуватися за порушення строків розрахунків.
Заборонено купувати валюту для розрахунків за кредитні кошти.
Придбати іноземну валюту юридична особа може лише для виконання своїх зобов’язань, тобто не можна просто придбати і тримати в себе іноземну валюту.
Строк використання придбаної іноземної валюти — 10 днів.
Ну і, ясна справа, заборонено розраховуватись іноземною валютою на території України, тобто долар і євро у нас поки ходити не будуть.
Підступне
Не обійшлося і без віроломства. Ось що я вичитала:
Експорт послуг може знову потрапити у сферу валютного контролю.
Нагадаю, що для експортерів послуг (крім транспортних і страхових) строки розрахунків за ЗЕД-контрактами втратили актуальність 2017 року. Ми думали, це назавжди. Закон про валюту ніби каже про валютний нагляд щодо операцій з товарами. Складається враження, що обмеження строків розрахунків не стосується експорту послуг. Але термін “товар” вживається у значенні Закону Про ЗЕД. А Закон Про ЗЕД каже, що “товар — це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі)”. Тобто, контроль стосується не лише товарів, а і робіт, послуг, прав інтелектуальної власності і немайнових прав. Такий висновок підтверджується і змістом частини 2 статті 13 Закону, де вже прямо йдеться про роботи, послуги, права інтелектуальної власності і немайнові права.
Ці ж Положення скопійовані і до підпункту 6 пункту 1 Закону Постанови №7.
Жодних виключень за видами послуг не передбачено. Якщо це не помилка законодавця, то можливо спрощення експорту послуг у нас скасовується. Хотілося б вірити, що помилка. Пробачимо, чого вже там. А якщо не помилка, то вся надія на Кабмін, який має розробити свою Постанову про виключення з правила. Можливо послуги потраплять до виключень.
Ввезення товарів в режимі митного складу (митна декларація IM74) знову не знімає операцію з валютного контролю. Такий режим ввезення дозволяє не одразу випускати імпортний товар у вільний обіг в Україні зі сплатою митних платежів, а тримати його до трьох років на митному складі в Україні, випускаючи по мірі необхідності. Великі підприємства часто мають навіть власний митний склад. Інші використовують склади митниці. Проблема закриття валютного контролю за таким товаром існує давно, в судовому реєстрі повно справ, де фіскали судяться з імпортерами. Суди переважно стають на бік імпортерів. Основний аргумент — факт фізичного ввезення товару в Україну. Додатковий — невичерпний перелік документів, на підставі яких операція знімається з валютного контролю. Нова постанова досить вузько і вичерпно перераховує документи, які підтверджують закриття операції. Отже, можливе оновлення судової практики або нові роз’яснення.
Скорочені строки давності не поширюються на пеню. Закон про валюту фактично позбавляє можливості застосувати до пені за порушення строків розрахунків скорочені строки давності (6 місяців), бо обмежує лише строк давності застосування заходів впливу, але не пені. Строк давності, передбачений статтею 250 Господарського кодексу, на який ми раніше посилалися в суді, тепер не застосовується до валютних порушень, це прямо передбачено Законом. Хоча і до цього податківці ніколи не погоджувалися з обмеженням пені піврічною давністю.
Які новини для іноземних інвесторів і компаній з іноземним капіталом?
Обмеження свободи руху капіталу не зникнуть, але пом’якшають:
Залишається ліміт на репатріацію дивідендів — дивіденди нерезиденту у 2019 році можна виплачувати за період до 2017 року включно в межах 7 мільйонів Євро на місяць. Ну що ж, дай Бог всім так заробляти.
Вільнішим стане і повернення інвестицій — до 5 мільйонів Євро на місяць можна перераховувати інвестору у разі продажу ним українського бізнесу чи виходу з нього. Тут я погоджуюсь із законодавцем — коли вже інвестувати в нашу економіку, нічого тікати, ми відповідаємо за тих, кого приручили.
Кредити від нерезидентів реєструвати більше не треба, а це спрощує з формального боку доступ до іноземних фінансових ресурсів і механізм фінансування українських дочірніх компаній. Були б гроші. Але кожен кредитний договір для здійснення платежів має бути внесений до електронної бази НБУ. Хоча немає і підстав для відмови у внесенні до бази.
Кредити нерезидентам можна буде повертати достроково.
Іноземну валюту можна буде накопичувати на рахунку понад 10 днів для виконання зобов’язань за кредитом від нерезидента.
Нерезиденти юридичні особи відкриватимуть поточні рахунки в українських банках. Раніше це могли робити тільки представництва нерезидентів, а інші нерезиденти могли відкривати тільки інвестиційні рахунки або рахунки умовного зберігання (ескроу).
Чи можна тепер буде вільно інвестувати за кордон?
Фізичні особи можуть інвестувати за кордон до 50 тисяч Євро на рік.
Юридичні особи і ФОПи можуть інвестувати за кордон до 2 мільйонів Євро на рік.
Такі операції банки будуть посилено перевіряти, як потенційно ризиковані, включаючи перевірку доцільності операцій, джерел походження коштів, кінцевих бенефіціарів. Так що починаймо відбілювати наші мільйони, готуймося стати інвесторами.
Чи буде валютна амністія?
Закон не звільняє від відповідальності тих, хто до набуття чинності законом здійснював валютні операції без передбачених законом ліцензій, дозволів, реєстрацій. За допущені раніше порушення буде застосовуватися відповідальність за старим законом. Якось воно не по-людськи, не по-конституційному.
Як будуть виявляти валютні порушення?
Порушення або намір порушити закон можуть виявити самі банки чи небанківські установи за допомогою індикаторів ризиків ще на етапі планування операцій або під час їх здійснення.
Якщо спрацюють індикатори сумнівної операції, то банк витребує додаткові документи за не вичерпним переліком. Цей алгоритм не новий, він працював і раніше, банки перевіряли операції за індикаторами ризику. Крім передбачених законом індикаторів, банк має право встановити і свій індикатор на власний розсуд. Критерії ризику практично не змінилися, але більше уваги НБУ приділив дробленню операцій на суми менше 150 тисяч гривень з метою уникнення контролю.
В ході валютного нагляду банк повинен виявити і зупинити сумнівні операції, та підстрахуватися паперами на кожну підозрілу транзакцію. Банк має переконатися, що операція є економічно доцільною, відповідає змісту діяльності її учасників, які мають фінансову можливість здійснити операцію. Учасники мають підтвердити законне джерело походження коштів і довести, що вони є справжніми бенефіціарами, а не агентами, посередниками чи номіналами. Банк оцінить всі документи і прийме рішення — здійснювати цю операцію, чи відмовити.
Різниця між валютним контролем і валютним наглядом полягає в тому, що банки не повинні складати і направляти до НБУ висновки на кожну операцію, по якій спрацювали критерії ризику. Банк складатиме висновки лише на вимогу НБУ. А НБУ буде здійснювати перевірки банків і небанківських установ. Якщо банк або фінустанова не зможе документально підтвердити законність операцій клієнта, він ризикує своєю ліцензією. Період перевірки НБУ буде охоплювати 5 років, весь цей час банк має зберігати документи. Тож не ображайтеся на банки.
Податківці, як і раніше, будуть здійснювати перевірки підприємств, виявляти вже скоєні порушення і застосовувати пеню у разі порушення строків розрахунків або штраф за інші валютні порушення.
На перевірки буде поширюватися Закон №877. Це дуже вимогливий до контролерів закон про перевірки. Настільки вимогливий, що колись із сфери його дії виключили майже всі серйозні перевірки, щоб не зв’язувати руки перевіряльникам. Потім трохи повернули, але з багатьма застереженнями. На даний момент валютний контроль під цей закон не підпадає, а з набуттям чинності новим Законом про валюту валютний нагляд буде підпорядкований Закону №877.
Яка відповідальність за валютні порушення?
За порушення строків розрахунків, як і раніше, передбачена пеня в розмірі 0,3% від суми за кожен день прострочення. Про неї йдеться вище.
Індивідуального ліцензування та тимчасового зупинення ЗЕД більше не буде.
За інші порушення податкова буде застосовувати штрафи в розмірі до 100% від суми операції. Передбачене законом обмеження штрафу “до 100%” податкова зрозуміла як саме “100%”, як видно із проекту розробленого фіскалами Положення про накладення штрафів. Сподіваємося, що Кабмін не затвердить Положення в такій редакції.
Строк давності для застосування штрафу — 6 місяців з моменту виявлення, але не пізніше трьох років з моменту скоєння.
Зросте розмір адміністративного штрафу на посадових осіб за валютні порушення. Те, що раніше називалося умисним ухиленням від повернення експортної виручки, тепер увійде до більш загального складу — порушення порядку здійснення валютних операцій (стаття 162–1 Кодексу України про адміністративні правопорушення), і каратиметься штрафом від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів (від 17 000 до 51000 грн).
Що нас чекає далі?
Якщо економіка сприятиме, НБУ планує далі рухатися в бік поступового скасування всіх обмежень, в тому числі обов’язкового продажу валюти, обмеження строку розрахунків. Аж до вільного переказу коштів за кордон. Але все це відбудеться за умови паралельного запровадження плану BEPS.
А його втілення вже триває. Нас очікує автоматичний обмін податковою інформацією, оподаткування контрольованих українцями іноземних компаній і одноразове декларування активів. Спокійно, валізи пакувати за кордон не треба, там ще гірше. Свобода — це відповідальність, не забули? Аби не кримінальна.
Текст зайшов як діти в школу? Хочте ще таких? Так ставайте хутчіш нашими патронами:
