Соціальна дистанція
Реальна загроза під час та після карантину — це підміна понять. Задля того, щоб за рік-два не кусати собі лікті, давайте спробуємо виявити проблему на ранній стадії. Бо потім може бути пізно.
Я дивлюся на фотокартку з Лас-Вегасу, опубліковану в німецькому журналі. Сірий асфальт, сіре небо, пальми та графіті. На дальньому плані — пустеля та гори, на передньому — пуста автостоянка, розкреслена білими квадратами. Чіткі білі лінії два на два метри. Кожен такий квадрат — “безпечний” дім для безхатченків. Так американська влада піклується про їх здоров’я. А в цей час десятки тисяч номерів у готелях столиці світового грального бізнесу стоять порожніми.
В Україні частково відновлено роботу підприємств, а рух громадського транспорту — ні. Закони тут пишуть люди, у яких є машини.
Головний санітарний лікар України офіційно заявив, що парки та сквери під час карантину закривали задля психологічного впливу на громадян. Під виглядом піклування про наше здоров’я ми отримали цинічну маніпуляцію.
Близька мені людина пише на Фейсбуці: “Коли цю владу будуть вішати на ліхтарях, не думаю, що у мене знайдуться аргументи проти”.
І зараз, коли на країну стрімко насувається економічна криза та третій Майдан, я думаю не лише про них. Я думаю про слова та поняття, які ми втрачаємо. Про глобальну підміну сенсів. У березні на початку карантину ми говорили про нову солідарність, а що зараз? Мер столиці держави на банерах з написом “Досить шастать!” закочує рукави, ніби збираючись провчити “неслухняних дітей”. Фейсбук-бульбашка трохи пошуміла та й перемкнулася на щось актуальне в моменті (дякувати б-гу, подій нам вистачало: одні чорнобильські пожежі чого варті!).
Але не такий страшний цезій, як ця підмінна, коли між словами піклування та насилля ставимо знак рівняння. “Б’є — значить любить?” У всьому світі зросла кількість випадків побутового насилля. У безхатченків Лас-Вегасу є гарантований простір два на два метри, а що є у жертви домашнього насилля?
Треба визнати: ми програємо цю битву, світ не впорався. І соціальна дистанція — це не лише про білі квадрати та відстань у кілька метрів. Це глобальна пустка, яка росте між нами. Глобальне роз’єднання — це найстрашніший наслідок карантину. Скоро ми знову будемо радісно обійматися, але чи будемо ми насправді разом? Ми готові обміняти свободу на безпеку. Нехай то лише уявна свобода і не менш уявна безпека.
Насилля не є піклування. Солідарність — це знак рівності між безхатчинками Лас-Вегасу та парками Києва. У нас було кілька місяців, щоб навчитися цінувати один одного, а замість цього ми продукували та споживали контент.
Скоро карантин завершиться, а пустка залишиться. І чим ми заповнюватимемо цю пустоту?
Колонка Дена Гуменного.
Підтримайте нас на Patreon
Новини та контекст у Telegram
Підписуйтесь на сторінку у Facebook
#крапказкомою
#квантовемедіа
