Радянська спадщина: сюжети та архітектура
У Харкові відбулася прем’єра вистави-ораторії “Наркомати” за режисури Костянтина Васюкова. Тексти для проєкту створили найвідоміші письменники, драматурги та митці сучасної України. Юрій Андрухович, Ден Гуменний, Олег Каданов, Анастасія Косодій, Остап Українець, Максим Курочкін та інші написали свої роздуми щодо “ранньо-радянського чистилища”. Декорації створювала майстерня Гараж Хаб, а в музичному супроводі композиторка Олександра Малоцьковська об’єднала вокалістів Харківської філармонії, камерного оркестру Nova Sinfonietta та хористів з Хору Одиноких Сердець Сержанта Пеппера (ХОСПП).
“Крапка з комою” пропонує вам кілька уривків текстів до “Наркоматів”, які відібрала Вероніка Склярова — культурна менеджерка, продюсерка, театрознавиця.
За словами авторів, на створення форми вистави їх надихали пам’ятники тоталітарної архітектури в Україні та Європі. Каскадний принцип планування таких місць, суголосний як для нацистської, так і для радянської архітектури, за словами режисера, нагадує вертикалі влади того періоду. Жанр “вистава-ораторія”, як це очевидно з назви, має потужну музичну складову. “Наркомати” — грандіозний твір, який конструює та знову руйнує пам’ятник Леніну, розбирається із складним плетивом комуністичної травми та медіа-маніпуляціями, які ми спостерігаємо зараз.
Проєкт “Наркомати” охопив митців зі всієї України, однак фокус його сюжетів — позапросторовий. Частина текстів для вистави документальні, засновані на архівних даних, деякі чисто художні, фантастичні, можна навіть говорити про нахил в стімпанк, а деякі мають дуже інтимне біографічне підґрунтя, за жанром вони — постдокументальні. Окремо своїми рефлексіями прямо зі сцени ділится режисер, який розпочинає виставу, та актор(к)и. Загалом 17 текстів, з яких до вистави увішли 13, по назвах 13-ти наркоматів, що керували радянською колоніальною Україною у 20–30ті роки, й певним чином несуть відповідальність за те, якими є ми, наші міста та наша держава сьогодні.
Автор проєкту та режисер вистави Костянтин Васюков зазначає, що жодних тематичних обмежень або побажань по формату авторам не ставив. Тому і з’явилося у виставі все: від репу до класичної драми, через химерне помноження на харківський контекст, у якому утопія захлинулася кривавими репресіями. Хмара тегів вистави з анотації виглядає так: “Нарнія в радянській шафі, чоловік, який до останнього вірив у “добре НКВС”, дві дочки Миколи Хвильового — ці та багато інших химерних сюжетів чекають на глядачів “Наркоматів”. А нас чекають уривки кількох деяких текстів для занурення у жанрове та тематичне різноманіття рефлексій українських сучасників.
Наркомат внутрішніх справ — Максим Курочкін
(…)
Я знаю, що таке психологія. Тому робіть як я — повторюйте просту формулу: «Це НКВС, це НКВС, це НКВС, це НКВС, це не ЧК». Повторите так сто разів і самі не помітите, як заспокоїтесь. А оці ваші мудрування… Навіщо? Ми всі переважно дорослі. От я, наприклад, зараз буду спати. Так, стоячи. Хіба ви не читали Фенімора Купера? Шляхетний трапер Натаніель вмів куняти, спираючись на рушницю. А в мене ціла стіна, хоч і мокра… Дві мої тітки померли від сухот, але мені це не загрожує, бо я в батьківську рідню, там такі казарлюги, що всі бактерії від нас тікають, як зайці. Зараз головне дочекатись ранку, не рвати собі серце, вранці все роз’ясниться, вранці поговоримо з їхнім начальством, там багато харків’ян, порозуміємось, я зараз керую ремонтом трансформаторної станції, мене ніхто не замінить, половина Подолу буде без електрики. Це ж очевидні речі — як день і ніч. Більшовики не самогубці, їм знадобляться спеціалісти… Якщо порахувати гроші, які витрачаються на підготовку одного інженера… Ніяка влада не піде на такі втрати. Сюди ідуть? Сюди? Так, моє прізвище Мусієнко, так, Микола Петрович… А чому зараз? Я маю право знати. Це на допит? Це ж на допит? Заради бога! Так? Просто скажіть: так, чи ні.
Наркомат освіти — Анастасія Косодій
комісаріат народної освіти заснували в Харкові в 1917 році як і решту комісаріатів
все що я можу сказати з цього приводу
моя історія теж про Харків
таке рішення
інколи будь-який вибір що робиш неправильний а обирати мусиш все одно.
в 90-х роках батько купив у Москві книжку Миколи Хвильового
російською
самвидав
досі стоїть на полиці впевнена ніхто її не читав
батько навчався акторській майстерності в Москві
я щойно народилась в Запоріжжі
в одній з інших книг я знайшла лист
його батько надіслав мамі
в цей період
дуже ніжне листування
інколи слова беруться десь потім губляться
у Хвильового було дві дочки
про другу знають більше за першу
Люба Уманцева пАсербиця 13 травня 1933 року рано вранці пішла на навчання
про неї пишуть “школярка”
народжена в 1914 році отже мала 19 років але окей школярка
на той момент її мати Юлія Уманцева була з Хвильовим у шлюбі
здається тому шлюбу вже була торба
на допиті після його самогубства 13 травня 1933 року вона казала
приходила додому тільки ночувати
Хвильовий лишив дві передсмертні записки
першу знають краще за другу
та що про
“ми були справжніми комуністами” та
“нічого не розумію”
іншу сховали
колишній секретар ЦК Компартії України з ідеології академік АН УРСР Федір Данилович Овчаренко зачитав її Любі Уманцевій у 1989 році
їй було 74
це дуже ніжна записка
починається вона
золотий мій Любисток пробач мене
закінчується вона
прощавай мій золотий Любисток
Наркомат праці — Павло Юров
Мальчик заходит в кабинет управления труда. Чиновник сидит за столом.
Мальчик Здравствуйте! Хочу вот пойти работать.
Чиновник Ну, здравствуй, здравствуй! Какой молодец. А где ты работать хочешь?
Мальчик Мне все равно.
Чиновник Смотри какой! Молодец. (берет телефон, звонит) Алло! Феликс Виссарионович, зайдите ко мне на минутку! Тут есть для Вас сюрприз. (кладет трубку) Ну, сейчас, сейчас. Будет тебе работа. Какой молодец! Сколько лет тебе говоришь?
Мальчик Мне, как нашему государству, 7 лет.
Чиновник Ты смотри! Ага. А зовут тебя как?
Мальчик Зовут меня Маркс.
Чиновник Ага, Марк, хорошо.
Мальчик Нет, не Марк, а Маркс. “С” в конце. Маркс.
Чиновник Ого, неожиданно!
Заходит Феликс Виссарионович.
Чиновник Вот, смотри, это Маркс, хочет работать, такой молодец.
Феликс Даже так? Маркс? Ну, хорошо! Что ж, почетно. А…
Чиновник (перебивая) Ему все равно.
Феликс Вот так даже? Ага, ну, что ж, хорошо. Сейчас мы тебе что-то придумаем. (смотрит на Чиновника) Значит в металлургии у нас беда. Отправим его туда. (Мальчику) Зайди в 12-й кабинет, скажи что от меня, от Феликса Виссарионовича.
Мальчик заходит в 12-й кабинет. Чиновник сидит за столом.
Мальчик Здравствуйте! Хочу вот пойти работать. От Феликса Виссарионовича.
Чиновник Смотри какой! Молодец. (берет телефон, звонит) Алло! Иннокентий Ильич, зайдите ко мне на минутку! Тут есть для Вас сюрприз. (кладет трубку) Ну, сейчас, сейчас. Будет тебе работа. Какой молодец! Сколько лет тебе говоришь?
Мальчик Мне, как нашему государству, 7 лет.
Чиновник Ты смотри! Ага. А зовут тебя как?
Мальчик Зовут меня Маркс.
Чиновник Ага, Марк, хорошо.
Мальчик Нет, не Марк, а Маркс. “С” в конце. Маркс.
Чиновник Ого, неожиданно!
Заходит Иннокентий Ильич.
Чиновник Вот, смотри, это Маркс, хочет работать, такой молодец.
Иннокентий Даже так? Маркс? Ну, хорошо! Что ж, почетно. Сейчас мы тебе что-то придумаем. (смотрит на Чиновника) Значит урожай у нас пропадает. Отправим его туда. (Мальчику) Зайди в 5-й кабинет, скажи что от меня, от Иннокентия Ильича.
Мальчик заходит в 5-й кабинет. Чиновник сидит за столом.
Мальчик Здравствуйте! Хочу вот пойти работать. От Иннокентия Ильича.
Чиновник Смотри какой! Молодец. (берет телефон, звонит) Алло! Леонид Павлович, зайдите ко мне на минутку! Тут есть для Вас сюрприз. (кладет трубку) Ну, сейчас, сейчас. Будет тебе работа. Какой молодец! Сколько лет тебе говоришь?
Мальчик Мне, как нашему государству, 7 лет.
Чиновник Ты смотри! Ага. А зовут тебя как?
Мальчик Зовут меня Маркс.
Чиновник Ага, Марк, хорошо.
Мальчик Нет, не Марк, а Маркс. “С” в конце. Маркс.
Чиновник Ого, неожиданно!
Заходит Леонид Павлович.
Чиновник Вот, смотри, это Маркс, хочет работать, такой молодец.
Леонид Даже так? Маркс? Ну, хорошо! Что ж, почетно. Сейчас мы тебе что-то придумаем. (смотрит на Чиновника) Значит в легкой промышленности у нас провал. Отправим его туда. (Мальчику) Зайди в 28-й кабинет, скажи что от меня, от Леонида Павловича.
Мальчик плачет.
Наркомат здоров’я — Ніна Захоженко
ДРУГИЙ: Возрадуйся, радянський народе! Радянська влада не залишить тебе в біді. Колективними зусиллями переможемо вошей, холеру, дизентерію і сифіліс. Переможемо голод і п’янство.
ПЕРШИЙ: Якщо не переможемо — інтегруємо.
ДРУГИЙ: У небесному граді Москві вже зародився Наркомат життя і добробуту — Нар-Ком-Здрав. На чолі з пресвятим Миколою Семашком.
ПЕРШИЙ (співає по-церковному):
Пресвятим Миколою Семашком, що рятує радянський народ від епідемії.
Пресвятим Миколою Семашком, який облаштовує народні поліклініки.
Пресвятим Миколою Семашком, який проводить обов’язкову санацію.
Пресвятим Миколою Семашком, який дизенфікує каналізацію.
Пресвятим Миколою Семашком, що роздає біднякам вацини.
Прясвятим Миколою Семашком, батьком безкоштовної медицини.
НАРОД (як церковний хор):
О, безкоштовна медицина!
О, безкоштовна медицина!
О, безкоштовна медицина!
Медицина кип’яченої води і мила!
ДРУГИЙ (Речитативом священника):
Тепер, коли всі білі лікарі на білих небесах, всі лікарі-зрадники-народу в чорних лісах, всі лікарі-євреї лікують парт-номенклатуру, прийдуть справжні радянські лікарі, що закінчили навчання заочно, пройшли практику в окопах з кухонними ножами і пилами, і почнуть лікувати радянський народ радянским спиртом і радянським аспірином, а всіх інвалідів і гомосексуалістів відправлять у лікувально-трудові табори, щоб не псували краси і здоров’я радянської держави.
НАРОД (як церковний хор):
О, великий наркоме Семашко!
Ти назавжди залишишся в історії.
Наші діти, прив’язані до стоматологічних крісел,
прокричать твоє ім’я з любов’ю.
Дякуємо за безкоштовну медицину.
Дякуємо за безкоштовну медицину.
Дякуємо за безкоштовну медицину.
Медицину кип’яченої води і мила!
Дякуємо тобі.
Наркомюст — Юрій Андрухович
«Чудовисько в людській подобі» й «робот-убивця». Саме такими словами характеризують зазвичай Богдана Сташинського. Людину, що вбила Степана Бандеру.
Це був ідеальний виконавець дуже спеціальних завдань. Висловлюючись по-шпигунськи, він діяв чисто, себто досконало — ніщо людське не призводило до збою, жодних сентиментальних зривів чи психо-невротичних ескапад. Геніальність його як убивці полягала в тому, що ми б і до сьогодні не знали, хто саме і за яких обставин прикінчив і Лева Ребета, очільника демократичного крила ОУН, й Бандеру, якби одного вечора Богдан Сташинський, він же Йозеф Леман, не зустрів на танцях такої собі Інґе Поль, німкені, 21-річної перукарки. І не зважився відпровадити її після танців додому. Так народилося почуття, що призвело до найгучнішого в минулому сторіччі шпигунського скандалу і потягло за собою жорстокий кар’єрний крах цілих сімнадцяти найвищих офіцерів каґебе.
(…)
Сцена побіга. Напис “Berlin S-Bahn. Schönhauser Allee — Gesundbrunnen”
Контролер: Ваші квитки.
БС (довго шукає, перелякано): Немає…
Інґа: Вони в мене. Ось!
Контролер: Щасливої дороги!
Коли 13 серпня 1961 року Богдан та Інґа Сташинські входили до поліційного приміщення, в Берліні настала ніч, упродовж якої місто розділила стіна (проекция поцелуя Брежнева).
Звучить “All You Need Is Love”.
Генерал КДБ: Подумайте тільки, тому йолопові не було й 30-ти, все життя попереду, а він узяв і відібрав його собі — і все через якийсь там шматок пизди!»
Любов — це людське. Любов — це той щем, без якого нас немає.
Коли зверхники Сташинського запропонували йому підшукати собі якийсь інший шматок пизди, він збунтувався. За всієї своєї демонічної проникливості в секрети психіки, каґебе недооцінило в ньому людське. Недооцінило, бо володіло секретами, а не таємницею. Зважити на терезах свого аналізу ще й таку невагому ефемериду, як любов, воно не спромоглося. Та й не могло — в нього до неї немає жодного доступу. Бо якими одиницями виміряти той особливий щем, коли все інше втрачає сенс і All You Need Is Love?
Підтримайте “Крапку з комою” донейтом: https://send.monobank.ua/jar/2tqgPcazbC
Або станьте нашим Патроном — на Patreon
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook
#крапказкомою
#актуальнозавжди
