5 таємниць мозку, про які ви не здогадувались
Читаючи книгу “Ми — це наш мозок” нейробіолога Діка Свааба, може здатися, що наш мозок — ксенофоб, сексист і прихильник патріархату. Однак дослідження, які Свааб проводив понад 20 років у Нідерландському інституті головного мозку, доводять, що спорт — не такий вже й здоровий для життя, гендер визначається у період вагітності, а турботу про дитину закладає сам мозок, а не соціальні ролі в суспільстві.
Мозок матері та мозок дитини. Мозок батька
Щоб пологи пройшли легко, потрібна кооперація між мозком матері та дитини. Цьому допомагає гормон окситоцин, що потрапляє у кровообіг на останній стадії вагітності — таким чином починається скорочення матки.
Коли рівень цукру в крові дитини падає, мозок матері подає сигнал — потрібно народжувати. Це означає, що мати вже не може прогодувати немовля в утробі.
Найлегші пологи відбуваються вночі, чи під ранок, коли мати перебуває у фазі спокою за біологічним годинником, і мозок виділяє найбільше гормону окситоцину.
“Гормон прихильності”, як його називають, також відповідає за виділення молока матері і за формування відносин між матір’ю та дитиною ще в період вагітності. В дітей, що виховуються в притулках, рівень окситоцину значно менший ніж у тих, що виросли в сім’ях.
Окситоцин також пригнічує страх, діючи на мигдалевидне тіло, центр агресії. Коли двоє обіймаються, збільшується його приток в кров та викид в мозку.
Поведінка матері програмується під час вагітності на все життя. Є багато випадків, коли тривожність настільки сильна, що дитина навіть у підлітковому віці занадто прив’язана до матері.
Гормон пролактин, який продукується у гіпофізі, активізується під час вагітності, та відповідає за створення комфорту в домі. Підготовка до народження — оформлення кімнати дитини, підбір одягу — все це творить пролактин.
Інший гормон вазопресин впливає на агресивність, який провокує мати захищати своє дитя. До речі, у жінок вазопресин викликає більшу прихильність до протилежної статі, тоді як чоловіки при вживанні вазопресину проявляють більшу ворожість до представників своєї статі.
До народження дитини у чоловіка також відбуваються гормональні зміни. Пробуджується пролактин, що відповідає за турботу, і зменшується рівень тестостерону, який послаблює агресивність до немовляти і потяг до розмноження. Після народження окситоцин і пролактин мають вирішальний вплив на відносини між батьком та дитиною. У батька, що піклується про дитину, проводить з нею час, зростає гормон приязні.
Мозок і сексуальність
З двох Х-хромосом народиться дівчинка, а комбінація хромосом Х та Y створить хлопчика. Y-хромосома відповідає за вироблення тестостерону, чоловічого гормону, і якщо між 6 та 12 тижнем вагітності гормон продукується, у дитини розвиваються чоловічі чи жіночі статеві органи.
Не так давно вважали, що саме оточення визначає поведінку дитини в сторону жінки чи чоловіка. Однак згодом було встановлено, ще гендер формується ще в утробі матері.
Мозок визначається на жіночий або чоловічий вже на другому етапі вагітності. Саме в цей період наша гендерна ідентичність назавжди залишається в мозкових клітинах.
Те, якими іграшками бавляться малюки в дитинстві чи які малюнки створюють, зумовлено еволюційним розвитком, закладеним мільйонами років тому. Дівчатка зазвичай малюють людей, квіти та комах, використовуючи яскраві фарби. Хлопчики створюють на малюнках техніку та воїнів у темних кольорах.
В дитинстві дівчатка люблять вдивлятися в обличчя, особливо своєї статі, тоді як хлопчики надають перевагу спостереженню за предметами. Навіть у дорослому віці особливо жінки західної культури при знайомстві дивляться в очі, щоб віднайти кращий контакт, тоді як для чоловіків погляд в очі може бути загрозливим і визначає ієрархію між двома самцями.
Сексуальну орієнтацію творять гормони та інші хімічні речовини, що впливають на розвиток клітин мозку.
Гіпоталамус — головна частина мозку, що відповідає за сексуальну орієнтацію. У гомосексуалів зв’язок між правою та лівою частиною мозку сильніший, а біологічний годинник сильніший ніж у гетеросексуалів.
У половини близнюків сексуальна орієнтація є генетично вродженою.
Дін Гармер, американський генетик, у своєму дослідженні визначив, що Хq28 — це місце розташування Х-хромосоми, де знаходяться гени, що відповідають за гомосексуальність.
Амфетамін та нікотин під час вагітності впливають на орієнтацію дівчинки, збільшуючи її шанси стати лесбійкою чи бісексуальною. У хлопчиків ймовірність стати гомосексуалом зростає від стресових станів матері під час вагітності через надмірне виділення гормону стресу кортизолу. Шанси стати гомосексуалом також зростають разом з кількістю старших братів.
На сексуальну орієнтацію не впливає оточення та орієнтація батьків, що виховують дитину.
Спорт і мозок
Дік Свааб пише: «Як можна було додуматися, що який-небудь спорт, крім розумового може бути здоровим?».
Великі фізичні навантаження вкорочують життя. До цього висновку прийшов Міхель Гофман з Нідерландського інституту мозку, довівши, що на тривалість нашого життя впливають два фактори: обмін речовин та розмір мозку. Це підтвердили і в Гарварді, досліджуючи життя відомих спортсменів — вони помирають раніше через швидкий обмін речовин і значну кількість травм протягом життя.
Мозок діє навпаки. Чим він активніший, тим більше шансів прожити довше. Це можна побачити і прикладі видатних вчених — їхніх мозок більший і живуть вони довше. Активність мозку може навіть сповільнити хворобу Альцгеймера, тоді як люди з синдромом Дауна помирають рано. Відомо, що їхній мозок відносно малий і це впливає на короткочасність життя.
Особливо небезпечним спортом для головного мозку є бокс. Професійний бокс заборонений у Швеції, Кубі, Норвегії та Ісландії. З середини 20 століття на боксерських рингах світу було вбито приблизно 400 спортсменів.
Багато боксерів страждає на брак гормонів через пошкодження гіпофізу з гіпоталамусом. У кожного восьмого спортсмена — струс мозку, 17% хворіють на хворобу Паркінсона, у багатьох проблеми зі швидкістю мовлення та погіршується нюх. Коли боксер помирає на ринзі, найчастіше це стається через крововилив в мозку.
Залежності мозку
Поговоримо про найбільш популярні психотропи — канабіс та екстазі, та як вони діють на наш мозок.
Психотропні речовини мають вплив на мозок через те, що схожі на хімічні трансмітери, які продукує наш мозок.
На початку 20 століття екстазі приймали, як пігулки для зниження апетиту. Сьогодні цей наркотик відомий як love drug.
Екстазі починає діяти вже після 20 хвилин після прийому, вивільняючи нейромедіатор серотонін, гормони окситоцин і вазопресин.
Якщо приймати екстазі надто часто, то пошкоджуються клітини, що виробляють серотонін. А це неодмінно позначиться на продуктивності людини. Також екстазі впливає на порушення пам’яті, настрій, спричиняє агресивність та неврологічні проблеми.
Коноплі здавна використовувались не лише у сільському господарстві, але й в рекреаційних цілях та медицині. Однак активно їх почали вживати у 20 та 21 століттях. За даними World Drug Report, сьогодні марихуану вживають понад 192 млн людей у світі.
Основним психоактивним компонентом канабісу є тетрагідроканабінол (або THC англ.). Наш мозок продукує схожі до канабісу речовини, саме тому ми отримуємо такий ефект. Анандамід — одна з таких речовин. Це нейротрансмітер і нейрорегулятор, який відіграє важливу роль у появі депресії, болю, апетиту та репродуктивної функції.
Рецептори, що передають повідомлення анадаміду, містяться у стріатумі (звідси й відчуття блаженства, “ананда” у перекладі з санскриту означає “блаженство” або “ідеальне щастя”), в мозочку (це пояснює непевну ходу), корі головного мозку (асоціації, уява та плутанина думок), та гіпокампусі (погіршення пам’яті).
Релігія, мораль і мозок
У світі існує понад 10 000 релігійних течій. І кожен представник цих течій неодмінно вірить, що його релігія є істинною.
Сьогодні 95% американців є віруючими, але лише половина з них вірить у пекло.
Серед науковців релігійних людей знайти важко. Лише 7% американської Академії наук вірить у потойбічне життя, а серед вчених з Королівського наукового товариства таких лише 3%. Менше всього вірять у Бога біологи, а 72% біологів-еволюціоністів відносить релігію до соціального феномену.
Очевидно, що віра у потойбічний світ залежить від освіти, рівня IQ та інтересу до природничих наук.
Духовність — це властивість, що притаманна майже кожній людині, і як виявилось, вона на 50% залежить від генетичного спадку.
Релігія — це оформлення духовності. Вона не належить до вільного вибору людини, а визначається середовищем, і з раннього віку програмується у наш мозок.
Силу нашої духовності теж визначає мозок, а саме такий трансмітер як серотонін. Тому під час прийому месканіну, ЛСД чи псилоцибіну люди часто можуть відчувати духовні піднесення.
Під час містичних переживань спостерігаються зміни активності мозку. Наприклад, томограма мозку японських монахів під час медитації продемонструвала стимуляцію у передлобній корі, бічній корі та паріетального кортексу.
Що стосується молитви, то численні дослідження не довели її жодного позитивного впливу, окрім заспокоєння, тобто зниження гормону стресу кортизолу.
Таку ж дію чинить на наш мозок прослуховування улюбленої музики, йога та медитація. Крім того, заняття йогою та медитацією допомагає вночі краще спати, через зростання мелатоніна — гормону сну.
