“Народний” блюз
(кінець XIX ст — початок ХХ)
1. Теоретична Історія
Перше, що приходить мені в голову при слові блюз — “это когда хорошему человеку плохо”. Такий боян, що аж соромно, але в принципі правда.
Блюз починався на безмежних плантаціях американського Півдня. Темношкірі раби або умовно вільні збирачі бавовни співали своїх пісень під палючим сонцем. Шо в них було в житті? Важка робота, мізерний заробіток (якщо пощастить), білі мудаки, які забагато собі дозволяли — мало хорошого. Були голос і відчуття ритму, щоб висловити себе. Була можливість бути разом: на полі співати field hollers і в церкві — співати spirituals.
Після відміни рабства кожен став сам по собі. І ніби ти вільна людина, але боротьбу за виживання ніхто не відміняв. Блюз став музикою самотності. Музикою надії на краще життя. Це вже потім додалося оптимізму і навіть гумору. І багато-багато сексуальної енергії. А спочатку самотній афроамериканець сидів з гітарою або губною гармошкою десь на людній вулиці і намагався заробити на життя.
Навряд чи у вас будуть проблеми з тим, щоб відрізнити блюз від будь-чого іншого. Більшість блюзів мають 12-тактову структуру (the twelve bar blues progression), невеселу тему і форму ААВ. Останнє важливо для танцюристів. ААВ — це три фрази по 4 такти (4 такти = 2 вісімки). АА означає, що перші дві фрази (читай, строчки) схожі або однакові. В — відповідь на них. Про блюзові квадрати детальніше буде пізніше.
Я з’їв сиру креветку і тепер болить живіт
О, я з’їв сиру креветку і дуже болить живіт
Кажись я сьогодні загнусь, на кого ж залишиться кіт?
Я, звісно, заганяюсь, але десь так воно й було. Іноді навіть без слів. При цьому не обов’язково повільно, головне структура і “блюзові ноти”, але про останні вже не до мене. Хоча і структура бувала інша, але тих сильно менше.
Так а чому блюз і джаз родичі? По-перше, їх вигадали одні й ті ж люди в приблизно тих самих місцях в районі дельти Міссісіпі. По-друге, їх об’єднує імпровізація. В блюзі, як і в джазі “так тоже можна”. Є каркас пісні, головна тема, далі — соло на банджо і пральній дошці, яке ніколи більше не повториться.
Блюз народився в “сільських” районах південних штатів (я сьогодні нарешті подивилась на карту, де там та дельта Міссісіпі, тому він і називається Дельта блюз) у другій половині XIX століття. Але перші блюзмени були як наші кобзарі. Вони прийшли в Новий Орлеан із ферм і плантацій. Вони знайомили міста з блюзом. Всі співали їхніх пісень, але мало хто знав імена. Вони могли грати по 20 хвилин, але ніяка техніка тоді стільки не витягувала. Що ж тоді слухати.
2. Слухати і Відчувати
“Історії”, які я намагаюсь зробити короткими, але ніфіга не виходить, — це насправді тільки 25% джазового досвіду. Набагато важливіше і веселіше слухати і розуміти про що це. Не обов’язково вслухатися в лірику, нас цікавить настрій і структура. В ідеалі слухати в навушниках або на хорошій стереосистемі. На вбудованому в комп/телефон динаміку можна половину звуків не почути.
Мамі Сміт (Mamie Smith) — перша афроамериканка, яка записала блюз з вокалом в 1920-му. Записала досить успішно, після неї студії буквально полювали на темношкірих співачок.
Вільям Крістофер Хенді (W.C. Handy). Внєзапно, не гітарист, а трубач. Сам себе називав “батьком блюзу”. Хоча блюз він, звісно, не придумав. Він був одним з перших, хто “розкручував” кобзарів закреслено блюзменів і їх музику. В 1914-му він написав St. Louis Blues. Ага, так він весело звучав у1922-му. На той час блюз уже був вважай мейнстрімом.
Ха́дді Ледбе́ттер (більш відомий як Lead Belly). Легенда каже, був підстрелений в живіт і вижив, звідси і прізвисько “свинцевий живіт”. Це він написав пісню, яку ви чули у виконанні Курта Кобейна. Але запис зроблений аж в 40-х.
Чарли Паттон — ще той бабнік. З тих, хто міг грати пісня всю ніч, а для платівки треба було три хвилини.
Бессі Сміт стала першою співачкою, яка заговорила про домашнє насильство. В піснях, звісно.
