Ragtime
1895–1918, десь там
Поряд з блюзом, який на початку ХХ ст був активно “чорним”, з’явився регтайм — ще один попередник джазу. Він увібрав в себе трохи більше “європейськості”, маршів, вальсів, мазурок.
Але спочатку доведеться згадати шоу менестрелів. Звучить наче чуваки з лютнями під балконом благородної дівиці. Але не зовсім. minstrel show — це комедійний балаганний театр, особливо популярний в середині XIX ст. Це там, де білі обмазують обличчя сажою і показують расистські сценки з карикатурними танцями і частим використанням підсрачників. Пізніше з’явились і Negro Minstrelsy, які навпаки гримувались під білих, залишаючи карикатурність на самих себе. Деякі шоу були навіть змішані. Блюз, направду був відповіддю гордих афроамериканців на всі ці хіхоньки-хахоньки.
Але шоу менестрелів — не тільки принизлива форма мистецтва. Вони колесили по всій країні і розгортали свій театр скрізь, де був хоч якийсь майданчик подібний на сцену. Завдяки їх мобільності все більше людей дізнавались про негритянську музику, в тому числі і регтайм.
Історія регтайму починається десь в 1870-х і не тільки в Новому Орлеані, але й в Чикаго, Нью-Йорку, Канзас-Сіті і так далі. Він курсував по всій Америці в якості попси з регіональними особливостями. Цю музику вважали напористою, навіть трохи скаженою. Молодь плясала кейквоки, ван і ту-степи і що встигала. Ясно, шо пуритани її недолюблювали.
Головна фішка — “порваний ритм” — ragged time — синкопа — акцент на нотах, які зазвичай не акцентуються (пізніше це заберуть собі всі джазові музиканти). Бас — аккорд — бас — аккорд. Бас на раз, аккорд на два, тобто два звучить потужніше. Плюс синкопована мелодія, щоб адаптувати африканську поліритмію доступні в Америці інструменти. Лівою рукою грали чітко раз-два, правою між долями вставляли мелодію. Вікіпедія каже, що перші регтайм-піаністи намагались імітувати банджо. Тому піаніно тут почало вважатись ритм-інструментом. Хоча схоже регтайм — це музика одного дуже самостійного інструменту. Навіть людина йому не завжди треба.
До початку 20-х регтайм вже потроху загинався. Хоча б тому, що він складний в виконанні, треба хороша музична підготовка, а в ідеалі і грамотність (класичний регтайм грали по нотам). А музиканти все більше хотіли імпровізувати і про це вже в наступній статті.
Кого слухати?
Скот Джоплін (Scott Joplin), як це не банально =) Ви точно його чули.
Взагалі Джоплін написав шось із шість сотень регтаймів. Ці два — найвідоміші. Вони мені часто звучать як механічне піаніно, бо власне, саме регтайми для таких піаніно і записували на циліндри-плеєр-роли (player rolls). Цікаво, якщо крутить такі циліндри знову і знову і знову, як швидко можна поїхать дахом?
Нагадую, що слухати краще в навушниках або на колонках, а не просто з ноута. Як чутно ритм? Раз-два-раз-два є?
