Rhythm is Our Business
Танцювабельна “теорія”
Одне з найчастіших питань на початку джазово-танцювального шляху (я зараз про лінді хоп): чого тут кіки, а там тріпли? Це тільки від темпу залежить? І я кажу “ну нєєєєє” — і досі не придумала кращого способу пояснити, ніж показати як я слухаю і відчуваю. Але тет доведеться пояснювати словами.
Так а шо ж там треба відчувати?
Дві речі: ритм і мелодію. Для початку можна спробувати їх розділити. Зосередитись на мелодії, з цим зазвичай не виникає проблем. Ноти розкажуть вам про що ця композиція, поділяться настроєм. Наприклад, слухайте трубу. Спробуйте за нею поспівати (переконайтесь, що вас ніхто не почує). А тепер окремо тромбон. (Я так думаю, що це труба і тромбон, просто послухайте дві окремі дудки, одна з яких грає мелодію, інша — рифи (зараз назвемо це просто “вставками”). З вокалом все просто да?
А тепер зосередьтесь на ритм-секції. Це можуть бути бас, барабани, піаніно, гітара, туба, пральна дошка, ваш варіант. Тут складніше, особливо якщо якість звуку не дуже. Але можливо. Наприклад, в наступній композиції вхопіться за ударні з самого початку і не відпускайте.
Ритм не такий несподіваний, як мелодія. Навпаки, дуже стабільний. Він схожий на канву для вишивки if you know what i mean #QuarantineFun.
Ну як, ділиться? А тепер верніть все як було. Слухати можна окремо, а відчувати краще разом.
Види Ритму
Ритм є скрізь. Від вашого тіла до класичної музики. Може в концерті для скрипки ви його і не почуєте (хоча він там звісно є), але нам пощастило, ми танцюємо під свінг.
В статті про регтайм ми почали говорити про “раз-ДВА-раз-ДВА” і продовжили в Новому Орлеані з “великою четвіркою”. Тут буде більше про ритм, в тому числі зі стилів, до яких ми ще не добрались. Ритм може бути різний. І — вуаля — саме від ритму будуть залежати кроки в лінді хопі, часто навіть характер танцю (розслаблений кач VS скажені свінгаути). На базовому рівні кроки — відображення ритму. На небазовому — є варіанти, але зупинимось на базовому. І ми віримо, що відчуття ритму досить легко можна натренувати, якщо прослухати, скажімо, сотню РІЗНИХ треків. Відлік пішов.
ДІСКЛЕЙМЕР: Звісно, ритмів є набагато більше. От класне пояснення, яке може взірвати мозок. Тут — дуже спрощена версія, яка стосується тільки того, під що ми зазвичай танцюємо.
“Two-and-four” — ранній джаз, чарльстон, новий орлеан, діксіленд, гітарний свінг. “Два і чотири” означає 2 акценти на 4 долі такту (біта), акценти якраз припадають на другий і четвертий удар. Зазвичай це звучить так: низький звук — високий — бас — тарілка. (Іноді це називають 2/4, що не дуже коректно, бо 2/4 — це розмір такту, а такт тут стандартний 4/4, просто не всі удари однаково “корисні”)
Sidney Bechet & Claude Luter Orchestra — Charleston
Bennie Moten’s Kansas City Orchestra — South
Slim Gaillard — The Flat Feet Floogee (гітара)
Чарльстон, кіки, шег — це сюди. Але поки можна просто покачаться стоячи на місці. Найймовірніше, ви будете присідати вдвічі повільніше, ніж біт. Якщо так, значить ритм — 2–4. Для продвинутих — спробуйте баунсить в кожен біт (тобто вдвічі швидше). Запам’ятайте це відчуття.
“Four to the bar”. Класичний свінговий ритм. Чотири акцента на 4 долі такту. Всі тріпл степи сюди. Якщо занадто швидко і можете бальбоа — це теж сюди. Хоча про бальбоа — окрема історія.
Andy Kirk — Wednesday Night Hop
Opus One — 1943 Stereo — Tommy Dorsey
Щось присідать повільно вже не хочеться да? Хочеться качаться в кожен біт. А в останньому повільному треку ще й так класно чути подвійний удар по тарілкам, що тріпл так і проситься.
Це не значить, що тут не можна танцювати кіки. Можна, так тоже можна, всьо можна, поки це відчувається в музику.
Eight to the bar (shuffle) — бугі, ритм-н-блюз, купа танцювальної музики після 40х. Два удари на кожен біт, по відчуттям — суцільні болченджі: “ту-там та-тум, ту-там та-тум” Найімовірніше, ви знову танцюватимете тріпли, але такі, де треба гарненько протопать кожен крок. Ритм сильно більш відчутний (та і просто чутний)
Andy Kirk and his clouds of joy — Little Joe from Chicago
Nina Simone — My Baby Just Cares for Me
Elvis Presley — Jailhouse Rock
Тілесний індикатор: в таку музику найкраще робиться пекінг (це коли підборіддям вперед-назад. Всьо понятно пояснила).
Я тут постійно говорю про слухати і відчувати, але знаєте шо, рахувати — теж не гріх. Ми до цього повернемось в наступному теоретичному розділі. Поки що можна просто раз-два, або раз-два-три-чотири, або навіть до 8, що вам здається більш логічним.
P.S. Демонстрація різниці між двома і чотирма акцентованими ударами на концерті Лінкольн Центру (вже не вперше мене виручають). Початок на 43:30.
P.P.S. Я трохи лінива, тому більшість прикладів взяті з блогу Сергія Булатнова. І подяка моїм не-чайникам Льоші Кравченко і Артуру Бломніку.
