Кіноклуб Vol.1 Stormy Weather
This is a good reminder that everything today is total shit
(найпопулярніший комент до фільму на ютубі)
Чорне і біле, біле і чорне, чорно-біле в решті решт. Джаз проти класики, бідні проти багатих, агітація і пропаганда. Я іноді дивлюсь кіно і мене просто розпирає ним поділитись. Це фільми, кліпи з яких ви точно бачили на ютубі. І щоб починати не з найочевиднішого, сьогодні в ефірі 5 причин ліндіхоперу подивитись Stormy Weather і одна пісня.
1. ЗНАЙОМІ ОБЛИЧЧЯ
Ви вже частково бачили це кіно. На ютубі в окремих роликах. Ви знаєте цих акторів, музикантів, танцюристів. Ви любите цю епоху. В 77 хвилини Stormy Weather вмістили два десятки танцювально-вокальних номерів кожен з яких — просто шедевр. Наприклад, Ain’t Misbehaving Фетса Воллера і легендарний танець братів Ніколас під (і над) оркестр Кеба Келлоуея. У якості тізера — танець щік під пральну дошку!
2. 50 ВІДДІНКІВ АМЕРИКАНЦІВ
1943 рік, Друга світова повним ходом. В окопах погано видно, хто чорний, хто білий, тому гребуть всіх, гинуть всі, і сміливості разом з любов’ю до батьківщини вимагають від усіх. Голівуд не може залишатися осторонь. Щоб підбадьорити афроамериканців, які проливають кров у Європі, уряд США пішов на широкий жест: показав їм all black кіно. Це при тому, що раніше, та й пізніше, аж до 1955-го, негри грали хіба що прислугу і ніколи не головні ролі. Але під час війни революційних фільмів було навіть кілька від різних кінокомпаній. Stormy Weather — творіння XX-century Fox, а про інші поговоримо пізніше.
У головних ролях — Біл Робінсон і Ліна Хорн (на фото примазався і Кеб). Вона годиться йому у внучки, на крайняк в дочки. Їй 26, йому — 65, але вони грають закохану пару. Та і не видно на екрані цієї різниці, він просто бодрячок. До речі, це саме Біл навчив танцювати Ширлі Темпл. Принаймні, в кіно.
І якщо щодо Біла не виникає жодних питань, те, що Ліна — афроамериканка до мене не зразу дійшло. Відео старе, контраст на ньому не дуже і я навіть встигла здивуватись, як громадськість проковтнула те, що за сценарієм абсолютно чорний безробітний танцівник Біл пристає до популярної білої співачки Селіни. Але ні, це просто відтінок такий.
До речі, на Фабриці Мрій було, напевно, не так багато кольорових мімімішних актрис. Тому що Ліну Хорн компанія ХХ Століття Фокс буквально позичила у МетроГолдвінМаєр. У неї там тривалий контракт, а сюди відпросилася на халтуру. Цікаво скільки за це дали відкупних?
І ще трошки жіночого. Самі себе у “Штормовій погоді” грають не тільки зірки джазу і брати Ніколас, але й Кетрін Данем із колективом. Ця неймовірна баришня просто чєловєк і параход: балерина, хореограф, актриса, антрополог (от прям з науковим ступенем) і борець за права темношкірих. Це, наприклад, її робота і її група. Виглядає дуже зрозуміло і просто? Зате як ефектно!
3. КРАЇНА ОЗ
Навіть зробивши повністю чорне кіно, Голівуд умудрився зробити його повністю расистським. Наприклад, сцена з “пісочним танцем”:
Біл собі спить у драних штанях, але раптом чує музику і — забуває про втому, ноги самі просяться в пляс! На думку творців цього фільму, в грудях кольорових людей замість серця сидить маленький чоловічок, який відбиває свінговий ритм. Вони можуть день впахувать на плантації, а потім ніч плясать як ні в чому не бувало. Це просто у них в крові. Білу не треба жодних репетицій, аби так відбивати теп, це все експромт, імпровізація і не було ніколи жодної години тренувань перед дзеркалом, жодного уроку, ніякого поту і дисципліни. Він просто посміхається отак широко своїми білосніжними зубами, і все виходить само собою. Так само, як і братам Ніколас нафіг не впала навіть розминка.
Щоб не розчаровуватись, вам треба знати, що це кіно — не справжнє. Тобто воно взагалі не про реальність. Це навіть не “трохи прикрашена дійсність”, а екскурсія у чарівний світ, таку собі країну ОЗ, населену лише талановитими музикантами, танцівниками і Артистами з великої букви А. Світ, де єдина проблема — романтичні негаразди і суперечки кардебалету про те, хто виступатиме в першій лінії. Світ, де немає расизму, бо немає рас. Ну, ви ж розумієте, що насправді життя афроамериканців між двома світовими війнами виглядало трошечки не так? Там було відчутно менше діамантів.
4. БЕЗСЮЖЕТНА КЛАСИКА
Сюжет фільму заснований на житті Біла Робінсона. Чорний танцівник шукає роботу і йде до слави. От тільки любовну лінію довелося вигадати. Тому що який же мюзикл без кохання? Характери пласкі, як картонні фігурки і сюжетна лінія передбачувана до тошноти, але давайте зізнаємось собі в двох речах: 1) не варто чекати іншого від голівудської пропаганди; 2) ви ж не через сюжет його дивитесь. Stormy Weather став класикою завдяки музичним номерам, а не завдяки режисеру Ендрю Стоуну (він, до речі, білий). Це історія, де ВІН, бідний, але талановитий, щойно повернувся з фронту, зустрічає ЇЇ успішну і теж талановиту, і в решті решт (ну який же це спойлер?) добивається блиску софітів, а за одно і її руки, серця і що там ще йде в комплекті. Саме так робили кіно в Голівуді 40-х — по шаблону. Але сюжет — тільки тоненька ниточка, на яку нанизуються музично-танцювальні намистинки, кожна розміром із планету. А є ж фільми, де музики менше, а діалогів — більше. От їх можна не дивитися.
І в якості бонусу, тут є смішні жарти. Принаймні, в оригіналі вони смішні.
5. Hidden Gems
Якщо уважно дивитися, у фільмі знайдеться багато імен і моментів, на які не надто акцентують увагу, але врєдна і дотошна я тицьне у них носом. Наприклад, коли головні герої знайомляться, губи Ліни Хорн чітко говорять “Біл Робінсон”, а чуємо ми “Біл Вільямсон” (так звати головного героя). Можна вже було й не паритись: якщо Кеб і Фетс грають самі себе, а Біл розповідає свою історію, навіщо міняти йому прізвище?
Деякі імена вказуються тільки у фінальних титрах і на ІМДБ: на екрані засвітилися Бенні Картер на трубі (і музичним режисером), Коулман Хокінс на саксофоні, Джо Джонс на барабанах, а Ірвінг Міллз був асистентом продюсера. Знімали усього лише в двох павільйонах на студії. Бюджет кіно — 5 тисяч баксів (максимум для воєнного часу), скільки зібрало в прокаті не знаю, але можу собі уявити, що джекпот.
На початку фільму згадується такий собі Джим Різа, ака Європа Джим (його ім’я на барабані). Під час Першої світової він керував духовим оркестром якогось-там піхотного полку і саме він познайомив французів і британців із американським джазом.
А ще вам покажуть танець кейквок, кілька африканських народних і трошки модерн-балету, заспівають Diga Diga Doo і The Man I Love, трошки блюзу про Sugar and Salt Lake City і Ада Браун буде співати під акомпонемент Фетса Воллера. Повний список всіх номерів є на ІМДБ і там навіть вказано, хто що написав, і хто його виконує. Але ІНТРИГА ІНТРИГА! Є тут один undefined dancer який мене абсолютно підкорив. І я прям плачу від того, що не знаю, хто це. 41 хвилина якщо що.
6. Погода нє льотная
Нарешті про слова. Головна пісня фільму у виконанні Ліни Хорн і Кетрін Данем з балетом.
Взагалі-то, Stormy Weather писали для Кеба Келлоувея ще за 10 років до зйомок фільму. Але Кеб її так і не заспівав. І взагалі, занадто жіноча вийша історія. Елла Фітцжеральд якось сказала, що, Ліна заспівала її так, що всім іншим вже краще не братися. Але ми почнемо як завжди спочатку.
1933-й, композитор Гарольд Арлен і поет Тед Колер пишуть пісні для Коттон Клабу. Робота престижніше нікуди: кругом знаменитості, на сцені чорні артисти, в залі білі багатії, які можуть собі дозволити столик за 3 бакси на вечір і бахнуть віскаря із філіжанок для кави. За контрактом у них два повноцінних шоу на рік. І пишуть вони їх, як тоді водилося, лівою ногою. Так от і Stormy Weather написалось за якісь півгодини, коли обидва просто тусили біля роялю в клубі. Писали з думкою про тодішню зірку закладу Кеба Келлоувея. Там навіть є місце для його фірмових “хайді-хо”. Та і головне шоу року, Коттон Клаб Парад, був на носі.
Але тут Кеб внєзапно всіх кидонув і знайшов нову роботу. Замість нього для участі в параді виписали Дюка Еллінгтона. Але от проблема, Дюк не співає. Тоді хтось із продюсерів згадав про Етель Вотерс. В неї якраз були непрості часи. Вона щойно повернулася в Нью-Йорк із Чикаго, де працювала в клубах Аль Капоне. Її кар’єра застопорилась, бо хто ж погодиться найняти баришню, яка втекла від головного мафіозі країни. Тільки інший мафіозний клуб.
Don’t know why, there’s no sun up in the sky
Stormy weather, since my man and I ain’t together
Keeps rainin’ all the time
Life is bare, gloom and misery everywhere
Stormy weather, just can’t get my poor self together
I’m weary all the time, the time
So weary all the time
Короткий переказ лірики: не знаю, чому немає сонечка на небі, ми з мужиком не разом, погода не льотная, жизнь ацтой, я така нещасна, така нещасна. Власне, у Вотерс тоді були приблизно такі ж часи. Вона ледь винесла ноги з Чикаго, та ще й з другим чоловіком розійшлася. Настрій гавно, чому б про це не заспівати? Ну ладно Етель, а от чому її в фільмі співає Селіна? Це така собі ложка дьогтю у життєрадісній комедії. Дощик накрапав, щоб потім вийшло сонечко у вигляді братів Ніколас і Кеба Келлоувея і в решті решт Everybody Dance!
