Легендарний Herräng (і культурна апропріація)

Якщо коротко, Herräng — це танцювальний табір у однойменному шведському містечку (чи скоріше селі). Але не просто собі табір, а найстаріший і найбільший з тих, що присвячені свінговим танцям. Він триває 5 тижневих змін (зазвичай) кожного літа вже 40 років (крім 2020 і 2021).

Цього року, по-перше, зробили на три тижні (ну бо у них все ще корона, важко планувати), по-друге, викладачі майже всі з європи і особливо Швеції (раніше багато було американців і корейці також). І ще цього разу не буде нікого з олдтаймерів. Знову ж таки, вони живуть в штатах, а звідти зараз летіти напряжно. Також табір оголосилв, що цього року не даватимуть знижок і стипендій. Правда, це було на початку лютого, для українців потім зробили виняток. Тож якщо ви раптом надумали, треба написати info@herrang.com і можна отримати паті пас і житло. Але спочатку дочитайте статтю 😉

Трохи історії

На перший табір, у 1982-му зібрались щось із 25 “танцівників джитербагу”. Вони запросили Джона Кленсі з дружиною з Нью-Йорка. Все, що мені вдалося знайти про Кленсі — це те що він білий, в 40–60х викладав танці і ніколи не був в Савої. Табір планували зробити в Стокгольмі, але потім орги вирішили знайти більш “ізольоване місце”, куди, втім, зручно доїхати. Це планувалося як одноразовий івент, але наступного року вирішили зробити ще один — з шведськими викладачами. Туди вже зібралась сотня місцевих танцівників. В кінці 80-х осередки зацікавлення лінді хопом виникали по всьому світу і в 89-му організатори кемпу привезли Френкі Меннінга (вони вичитали про нього в книзі Маршала Стерна). Легенда каже, саме Френкі заразив всіх своїм савойським стилем, навчив імпровізувати і перетворив івент з домашньо-спортивного на міжнародно-свінгуючий. Таборів тоді було мало, тож Херранг став Меккою, місцем, де танцівники, які в своїй країні були однією з трьох пар, могли зустрітись з однодумцями з усього світу.

До ковіду сюди приїжджали близько 700 танцівників щотижня і близько 100 викладачів за 5 тижнів. При цьому населення села в різні роки було 400–600 людей. Табір також будував купу наметів для житла і занять, переобладнував школу під гуртожиток і обладнував місця для кемпінгу.

На своїй сторінці організатори Херрангу пишуть, що табір присвячений афро-американським джазовим танцям та музиці. А також, що приймають людей будь-якої раси, віку, бекграунду та поглядів. От про це, власне, і зашквар.

Нинішній скандал розгорівся на початку червня, коли офіційна сторінка Херранга в фейсбук опублікувала оце відео без пояснень контексту: Фелікс хотів машину часу і вони йому її організували. Я завантажила його на ютуб з доступом за лінком, щоб вставити сюди.

І понєслась !

“Ви що, в печері були з 2017-го?!”, пишуть в коментах? Цей перформанс викликав обурення ще коли його показали на сцені. І ще тоді організатори за нього вибачались. Від одних я чула: за те, що на сцені були в основному чорні (так, мовляв, зробили заради історичної відповідності, бо орги ніби як намагались відтворити все як в старих кліпах). Але більше проблем бачать в романтизації епохи, в самій ідеї “класно було б повернутись в Харлем 40-х” (Фелікс, до речі, за це вибачався). Афроамериканцям це неприємно, приблизно як дико було б євреям чути від німця, що класно було б повернутись в Німеччину 40-х.

Багато людей не могли зрозуміти, в чому ж проблема, гарно ж собі танцюють, прекрасний перформанс, саме те, за що вони люблять Херранг. Або видавали веселі коментарі про те, що італійці мусять заборонити всім їсти піцу. На що в коментах регулярно з’являлося посилання на ось цей подкаст. Раджу послухати, але традиційно розказую коротко.

ПОЗА ПОЛІТИКОЮ

В подкасті ЛаТаша Барнз, афроамериканка, чемпіонка з хаусу, розповідає про своє дитяче знайомство з лінді хопом, який бабуся називала просто “швидкі танці”. В 30 з копійками років вона вирішила знайти цей самий танець, щоб відчути зв’язок з минулим і знайшла його — в Швеції, отримала стипендію імені Френкі Менінга і поїхала в Херhанг. Офігіла з цього: танець її бабусі, який народився в Харлемі чомусь всі їдуть вчити в Швеції. Це був 2016. ЛаТаша розповідає, як вони дивились і розбирали різні відоси. І здебільшого все було класно, але був, наприклад, кліп про “чарівне життя на американському півдні”. І її ці расистські наративи вкурвлювали.

В Херангу ЛаТаша зустріла Фелікса, який згадує себе як “щасливого ліндіхопера”. Він дізнався про лінді хоп років у 8 і пробився у національну збірну. Так, у них є національна збірна. Коли ЛаТаша тільки почала танцювати лінді, Фелікс вже був тічером і якось на сцені сказав, що класно б потрапити в ті часи, в Харлем на одну ніч, подивитись як воно там було. Для багатьох чорних це ще тоді прозвучало як “білий чоловік хоче повернутись в часи сегрегації”. А потім, власне, на сцені показали той самий номер. Його згадують в подкасті як приклад того, що в кемпі не все ок з розумінням культурного контексту. Але на сторінці Херранга його показали, здається, з іншим посилом: дивіться, все з цим номером ок, гарний.

Чорні учасники називали Херранг косплеєм Джима Кроу. Мовляв, всі вбирались гарно, робили зачіски як в 30х, слухали джаз, тусили всю ніч і взагалі не парились про питання сегрегації і расових проблем. ЛаТаша навіть бачила когось в блекфейсі. Обурилась і вийшла. А потім звернулась до організаторів. Вони сказали шось типу “не все так однозначно”, ми не розібрались, нам тут важко це зрозуміти. Вона сказала, що може допомогти їм зрозуміти і на цьому все закінчилось

Теми культурної апропріації, досвіду чорних танцівників все частіше ставали темами дописів в лінді ком’юніті. Все більше стали говорити про необхідність розповідати історію лінді хопу без прикрас, без романтизації, не оминаючи важких тем і розуміючи, що це частина історії і культури афро-американців. Але Херранг не дуже поспішав щось змінювати. Чорні танцівники все ще були у меншості, ніякої політики по захисту людей від дискримінації чи розрулюванню неприємних ситуацій не ввели. І взагалі заявили, що не хочуть “політизувати івент”. Під таким же гаслом за пару років до цього вони не дозволили одному представнику ЛГБТ спільноти повісити pride прапор у кемпі.

ЛаТаша також розповідає про те, як лінді хоп Херрангу — це зовсім не той танець, якому її вчила бабуся. Лінді Херрангу — це лінді, як його танцював Френкі. Це танець якогось періоду часу, з якимись вигаданими правилами і набором рухів, і Херранг — ніби монополіст, який накладає правила, як цей танець має виглядати, і що ти маєш робити, щоб вигравати змагання. Хоча танці в афро-американській культурі будуються зовсім не так: це як живий організм, який постійно розвивається і змінюється. Рухи перетікають від одного танцівника до іншого, з одного стилю в інший. Херранг цінує “автентичність”, а не оригінальність. І це ще одна причина, чому чорні почувають себе там некомфортно. Шведи їм розповідають, як має виглядати їх танець, їх культура.

В особистій розмові один із регулярних діджеїв Херрангу мені розповів, що найбільша проблема організаторів — ігнор. Їм багато разів казали, де і що ображає афроамериканців чи інші меншини, але вони відповідали “танці внє політікі” або обіцяли щось зробити і не робили. Таких коментарів було теж багато.

Сторінка Херрангу обмежила коментарі під постом з відео вже після того, як кількість коментарів перевалила за п’ять сотень. Більшість з них зводились до того, що організатори табору проігнорував всі проблеми, які підіймалися в подкасті, а просто запостили відео.

Після цього посту як у коментах, так і в окремих постах на особистих сторінках почали з’являтися історії людей, які почували себе в кемпі некомфортно, але всі їх переживання були проігноровані керівництвом. “Ми поза політикою”, “це не на часі”, “поговоримо потім”… Історії різні, але результат і реакція керівництва кемпу однакова. Тут і далі пряма мова з коментів виділена цитатами.

“Всього один приклад: якщо під час розмови в бібліотеці (одна з активностей кемпу — прим. ред.) три важливі людини кемпу кажуть, що танець одного чоловіка з іншим “не є природним”, оскільки танець — це освідчення в коханні чоловіка жінці, і що вони вважають танець двох чоловіків “огидним”… Ви думаєте, що представникам ЛГБТ спільности буде комфортно? Це і Є проблема!
Я намагався поговорити з цими людьми в той же вечір (Леннарт був серед них), в них “не було часу” — пізніше, коли я їм написав, вони мені не відповіли.

Через рік ці ж самі люди почали жалітися, що починається кампанія “злих людей” проти них і що вони не гомофоби. Але ж вони ними є!

А все це через те, що якісь люди не хотіли їх запрошувати як викладачів в їх локальну сцену через гомофобну поведінку.

Все ще чекаю пояснень…”

ВИБАЧЕННЯ

Першим постом після відео Даніель, голова правління Херрангу, довго вибачався. Мовляв, запостили не подумавши, тепер як сядемо, як подумаємо!

Ми б особливо хотіли публічно вибачитися перед Феліксом та всіма учасниками кліпу про машину часу за те, що не ставилися до вас, до епохи чи культури з більшою повагою. Нам є чому повчитися. Нам дуже шкода.”

— Даніел.

У щирість повірили далеко не всі:

Десятиліття глухоти, ігнорування звернень, голосів, безпеки. А потім ви робите оце… Не вірю у ваше вибачення ні секунди.

Ви просто намагаєшся прикрити свою дупу, як робили усі ці роки.Herräng НЕ має наміру коли-небудь стати хорошим табором, ви просто хочете їздити на своїй славі, поки вона не згасне, і змітати весь бруд під килим, і сподіватися, що люди не дізнаються. — просто коммент зі сторінки

В іншому посту Деніел написав, що тільки Херранг відповідальний за те, що публікується на його сторінці, попросив всіх, хто пише коментарі, зберігати конструктивний тон та не переходити на особистості. “Пости, які цьому не відповідають, будуть видалені”.
Оскільки в одному з наступних постів на сторінці Леннарт буде розповідати, як його ім’я намагаються очернити, і які люди недобрі, ми з Ксю припускаємо, що ще були коментарі, які говорили безпосередньо про Леннарта, але були видалені. На час написання цієї статті їх вже не було.

ХЕРРАНГ БЕЗ ЛЕННАРТА

Весь цей скандал дійшов до своєї кульмінації 7 червня, коли опублікували звернення Леннарта, в якому він каже, що покидає свій пост. Леннарт Вестерлунд був одним з тих, хто привіз Френкі і рулив табором усі ці 40 років.

Причини його відходу від справ — “тривалий особистий процес впродовж кількох років”, але також “брак натхнення та позитивної енергетики в тусовці”.

“Помітно зросла кількість наклепницьких кампаній та інших форм лихослів’я, спрямованих як на звичайних танцюристів, так і на організаторів […]. Агресивні, неспровоковані особисті нападки та припущення можна зустріти поряд з дефіцитом критичного мислення та відсутністю простору для вдумливих, конструктивних та багатосторонніх розмов. — Леннарт

Коментарі під цим постом дуже різні. Частина дякує Леннарту за всю його роботу, за те, що він допоміг відродити лінді хоп у 80-х і створив табір, в якому було так добре тисячам, десяткам тисяч людей. Але частина коментарів при цьому вказувала, що мова, використана у пості вказує на те, що Леннарт так нічого і не зрозумів.

Ця картинка з’являється у коментарях двічі:

“Пам’ятайте, що відповідальність за ваші вчинки дуже схожа на булінг, коли ви звикли, що вас хвалять за вашу шкідливу поведінку. Ми могли б звернутись до вас з усією добротою, і це все одно буде виглядати для вас як «атака». У них проблеми зі ЗМІСТОМ, а не з подачою”.

ЗМІНИ

Через три дні після звільнення Леннарта на сторінці з’явилася форма для фідбеку, де Херранг просить писати і хороше, і погане. Така ж форма є і на новій сторінці FAQ 2022 на сайті табору. Наприклад:

“Чому Херрангу знадобилося так багато часу, щоб визнати ці проблеми, в той час як решта спільноти лінді роздуплилась значно швидше?”

Herräng вірить у філософію поєднання дискусії навколо спадщини та коренів танцю з художнім підходом до розваг та навчання. Це залишиться нашим основним принципом, але ми усвідомили необхідність цього перегляду підходу для подальшого розвитку різноманітності та інклюзії в Herräng.”

Отак от розпливчато.

До речі, вони там згадали про блекфейс, який свого часу обурив ЛаТашу. Виявляється, то людина нарядилась сірником і “якось не подумала”, що це може виглядати як блекфейс 🤦‍♀️

15 червня Херранг виклав нову політику “Безпеки і цінностей”. Тепер табір має право відмовити у квитку або попросити когось залишити табір у будь-який момент, якщо вони будуть поводитись не відповідно до цієї політики.

Реакцію учасників цих дискусій на новий документ зрозуміти важко, адже Херранг обмежив можливість коментувати на їх сторінці. Думаю, побачимо після 9 липня, коли почнеться цьогорічний табір. Сподіваємось, що Херранг не стане знову предметом таких серйозних срачів закреселно розмов.