Водонапірні вежі Нью-Йорку
Сьогодні хочу розказати вам про водонапірні вежі Нью-Йорку, які є таким же невіддільним символом міста як жовті таксі, Рокфеллер Центр, Центральний Парк і хмарочоси.
Водонапірні вежі прикрашають дахи міста понад сто років. Дехто, глянувши на дерев’яні споруди, що виглядають як щось несумісне з сучасним містом, може подумати, що це просто якісь залишки з минулого і дуже помилитись. Дерев’яні водонапірні башти використовуються і будуються до сьогоднішнього дня.
На Мангеттені завжди було багато струмків і річечок, тож європейські першопоселенці й корінне населення проблем з водою не мали. З розвитком промисловості, що супроводжувалась відсутністю очисних споруд та каналізації доступ до чистої води поступово ставав проблемою. Врешті група впливових і багатих ньюйоркців об’єднались, щоб покращити умови проживання усіх у місті. Одним з результатів їх діяльності стало заснування Департаменту Суспільних Робіт (The Department of Public Works) у 1870 році. Зараз такий відділок існує в кожному місті, a тоді це було щось дуже нове і прогресивне.
У 1930 роках у більшості будинків і квартир завдяки прогресу і діяльності ініціативних груп з’явились системи внутрішнього водопостачання, простіше кажучи — водопровід. Тиск води в трубах був досить слабким і щоб його покращити на дахах будинків стали встановлювати великі діжки. Будинки ставали все вищими, тож в певний момент керівництво міста вирішило, що кожен будинок, що має понад 6 поверхів повинен встановити на даху водонапірну вежу з помпою.
Кожна діжка містить від 1700 до 3785 літрів води. Верхній шар води використовується для щоденних потреб, а нижній — у разі надзвичайних ситуацій. Коли води стає менше певного рівня, включається помпа і наповнює башту водою. А по трубах воду ганяє гравітація. Кожна така бочка служить 30–35 років, може бути побудована за добу, і повністю наповнена водою за 2–3 години.
В Нью-Йорку є лише три компанії які виробляють ці діжки — Rosenwach Tank Company, Isseks Brothers, і American Pipe and Tank. Всі вони належать сім’ям протягом трьох останніх поколінь. Ці три компанії спромоглися зробити понад 17 тисяч веж (за іншими даними — 15 тисяч), які зараз встановлені у місті.
Діжки виробляються з дерева не тому, що виробники хочуть, щоб вони мали гарний вигляд, а тому, що це найкращий матеріал для цих задач, особливо коли ми говоримо про температурні перепади. Якби діжки були з металу, то вода б дуже нагрівалась влітку і замерзала узимку, до того ж кожна така діжка коштувала б утричі більше.
Ось така от історія дерев’яних діжок, які стали одним з символів міста.
