Замок Росс
Продовжую свої iрландські оповідки розповіддю про замок, в який моя сім’я з чогось активно не хотіла йти. Майже силоміць загнала всіх на 45-хвилинний тур і… всі згадували це місце дуже довго, і у всіх воно було у списку місць, які найбільше сподобались.
Чесно кажучи, я теж трохи переживала, чи цікаво буде трирічній дитині ходити похмурим середньовічним замком і слухати гіда, але я трохи модифікувала тур, додавши до нього принцесу і драконів, тож наша дівчинка теж отримала купу задоволення і довго згадувала цей замок.
Замок Росс був побудований у 15-му столітті на березі озера Лін (Lough Leane). Він дуже добре зберігся, і його чудово відреставрували, тож відвідувачі можуть яскраво уявити собі життя пересічного ірландського лорда. Такі замки в Ірландії можна зустріти на кожному кроці — менші, більші, зовсім розвалені і відреставровані, у парках і в приватній власності. Така їх поширеність спричинена тим, що кожен більш-менш заможний пан будував собі такий будинок. Це, звісно, не лише оборонні споруди (хоча, звісно, вони виконували і цю роль), а просто житло.
Замок Росс спочатку належав клану О’Доногі Мор (O’Donoghues Mór), але потім кілька разів змінював власників у результаті війн і повстань. Цікава історія захоплення замку генералом Людлов (Ludlow) під час Одинадцятирічної війни. Його війська даремно атакували замок довгий час. Вдалося захопити замок, лише тоді, коли його почали обстрілювати з човнів, на які встановили артилерію. Це повністю відповідало одній з легенд про замок Росс. Казали, що замок Росс можна захопити тільки якщо на озері з’явиться військова флотилія, тобто ніколи. Можливо, саме легенда і надихнула Людлов на те як підкорити непорушну фортецю.
Після війни замок перетворили на військові бараки, які там знаходились до 19-го століття. Потім замок стояв закинутий і порожній; наш гід розповідав, що в дитинстві вони бігали гратися на його руїни. Врешті-решт, замку пощастило, і його відреставрували, відкривши як музей.
Як усякий поважний замок, замок Росс має свого власного привида. Це його перший власник О’Донагі, який одного дня вистрибнув з вікна найвищого поверху і занурився у озеро разом зі своїм конем, столом і бібліотекою. Зараз він живе на дні озера у своєму величезному палаці, і кожні сім років, в перший травневий ранок, він з’являється над озером на своєму прекрасному білому коні. Якщо вам вдасться його побачити, то вам буде щастити все життя.
