Torres del Paine. День перший.

Парк зустрічає нас веселкою 🌈.

Так починалася дорога в 100 км.

Початок.

Не відійшли ще і на 100 метрів від початку, а вже купа фоток і не можемо зупинитися.

Видно наш табір в якому плануємо зупинитися через два дні. А поки йдемо до підніжжя Torres del Paine⛰️. Їх трохи видно, серед хмар дві башти.

Правила парку.

Люди направо👩👨👦👩👨, коні наліво🐎.

Коні 🐴🐴🐴 основний засіб транспортування їжі в притулки і мусора з них.

До нашої першої стоянки йти 9 км. З яких більше половини Вовчик пройшов сам (а це десь 5-6 км), мама щаслива.

Але мамине щастя закінчилося.

А навколо просто краса, правда дує холодний вітер.

Конячки

Дійшли до притулку. Ми тут надовго не зупиняємось. Має не дуже зручне розташування (до вершини ще далеко), а коштує добряче. Але тим, хто не встиг забронювати місце на безкоштовній стоянці, доводиться купувати місце тут.

За гроші вам дадуть намет (на такому цікавому постаменті), спальник (також за гроші), або запропонують домік. Також є душ та можна замовити їжі у них в кафе. Готувати самому не можна, немає спеціально відведеного для цього місця. Гарний варіант для тих, хто йде без речей. Але щоб побачити світанок з підніжжя гори Torres del Paine прийдеться вийти зі стоянки о 2 годині ночі.

Багато класних місць де можно було б поставити намет, але не можна. Тільки або стоянки, або приюти.

Навіть мапи тут прекрасні.

Водоспад

Якщо придивитися, то можна побачити веселку

До лагеря залишилися лічені кілометри 😂

Ура. Перша стоянка взята!

Відгуки у цієї безкоштовної стоянки були так собі. Писали, що туалет загажен. Ага, так тут є туалет і це не дірка в підлозі, а нормальний туалет з водопроводом. І його чистоті можуть позаздрити більшість туалетів на автозаправках в Україні.
Але на стоянці нема ні душу, ні розеток, ні інтернета.

У хресного чай смачніший.

Завтра на нас чекає підйом о 4 ранку і йдемо без речей дивитися світанок з 
підніжжя Torres del Paine