Маркетинг.2.0

Ну що ж, заходимо в нове десятиліття. 2020. “Післясвят” вже закінчилося, сідальне місце в милі, робота кипить. Ну і, звісно, виходить чимало прогнозів про те, як змінюватиметься світ. Сьогодні хочу поділитися своїм баченням стосовно того, як змінюватиметься маркетинг. Деякі твердження запозичені з прочитаного (бо я з ними погоджуюся), інші ж є моїми висновками (хто в темі, той знає, що прогнозів я ні на що ніколи не даю).

Отже, що чекає маркетинг у найближчому і не дуже майбутньому?

1. Націлення

Якщо у США та деяких країнах Європи масовий вихід бізнесу в онлайн відбувся раніше, то в Україні зараз, власне, пік. Активно підтягуються сфери-“динозаври”, які раніше і не знали, що існує якась реклама, окрім білбордів. Працюючи роками на репутацію і добре почуваючись на ринку, вони з подивом зауважили, що ті, кого навіть і конкурентом не назвеш толком, раптом забрали їхніх клієнтів завдяки онлайн-рекламі!

Тішить, що беруться за роботу доволі комплексно. Або це ми робимо комплексно, і так співпало. Рухається медицина, українські виробники легкої промисловості, типово офлайнові магазини, сфера послуг.

Відповідно, конкуренція за клієнта зростає і зростає, а потік інформації для того клієнта меншим не стає. Тому жертви “інфоциганів”, які навчилися чогось на курсах і тепер вміють налаштовувати рекламу у фейсбуці за віком і статтю, втрачають клієнтів, віддаючи їх тим спеціалістам і компаніям, які мають більше знань і досвіду та вміють ефективно вкладати кошти клієнта. Націлення значно вужчає, аудиторії обирають більш ретельно, посили формують під конкретних клієнтів. Реклама “для всіх від 20 до 60 років, в кого є гроші” офіційно стала просто зливанням коштів у трубу.

Плюси: поступово ми бачитимемо лише ту рекламу, яка нам потрібна, корисна, вигідна. Дивні пропозиції типу пластикового 12-метрового гаража “збери сам” і колекційної книги про одяг древніх воїнів за ціною вілли на Кіпрі скоро стануть легендою.

Мінуси: для старту бізнесу потрібно більше інвестицій. Вже практично не залишилося неконкурентних ніш, а за якісне налаштування в конкурентних потрібно платити більше. Розібратися і зробити щось “своїми силами”, не викидаючи грошей на вітер, стає все важче.

2. Екологія

І не лише екологія Планети (що, безумовно, важливо), а екологія бізнесу. Нещодавно мені спала на думку ідея стартапу — ферма для щасливих курочок.

Ідея прийшла після перегляду чергового страшного відео з фейсбука про сумні будні сучасних птахоферм: брудні, знерухомлені кури в тисняві об’їдаються антибіотиками та несуть яйця, поки їх не підвісять за голову і конвеєрні ножиці не переріжуть глотку. Маленькі жовтенькі півники, яких перемелює шайтан-машина в біодобриво, залишаючи лише курок-несучок. Неприємно, звісно.

Так от. Ферма “Щасливі яйця”. Кури у вільному випасі гуляють собі під музичку Бетховена на площі, в 10 разів більшій за типову, й під наглядом цілодобових онлайн-камер, через які кожен охочий може переконатися, що до курочок ставляться з достатньою повагою. Поміж курочок задоволено гуляють півні та роблять всім добре.

Охочі замовити щасливі яйця оформляють замовлення на сайті та можуть бачити, як пишна весела пані в гарному фартушку ходить з кошичком і збирає з розкиданих абияк гнізд різнокаліберні яйця (хто виріс у селі, той знає, про що я — одне жовте, інше маленьке, третє в крапинку). Яйця потім мчать доставкою до замовника так швидко, що коли ви їх отримуєте, то одне (те, що з таким дивним гострим кінчиком) ще трішки тепле. Ну і платите за такі яйця ви х5 або х10 у порівнянні з магазинною ціною. Але ж вони — щасливі!

Екологічні матеріали, викиди в атмосферу та воду, ставлення до тварин, соцпакет та умови роботи працівників, переробляння відходів виробництва, допомога нужденним, освітні заходи, працевлаштування пенсіонерів, сплата податків, відкритість, простий, зрозумілий та корисний продукт — ось ознаки екологічного бізнесу. З кожним роком цінність таких підходів зростатиме.

Не вірите? Подумайте, що вже зараз чимало українців готові заплатити дорожче за товар, який не виготовлений в Росії. Майбутнє вже настало.

Плюси: маркетинг стає ширшим, а бренд уособлює вже не просто товар чи послугу, а підхід до здорового співіснування на планеті. Можливо, колись рух у тому напрямку врятує людство…

Мінуси: меншому бізнесу стає все важче конкурувати з більшим. Окрім конкурентних зарплат і комфортних офісів, тепер треба платити ще й за соціальну складову, обирати дорожчі матеріали тощо.

3. Лакшері

90-ті минули. І минули не вчора, і не позавчора. І навіть шлейф, який тягнувся за ними, вже майже повністю розсмоктався. Товари для “еліти” — пережиток минулого, а ті бізнеси, які все ще сподіваються продати дорогущі непотрібні речі “мажорам” або “айтішникам” безсумнівно скоро помруть. Якщо не переорієнтуються.

Мажори потроху зникають (якщо раніше синки самі прогулювали таткові гроші, то тепер їм допомагають дружини та діти), а айтішники пережили пубертат з сирами по 500 гривень і рахують кожну копійку. Не тому, що бідні, а тому, що хочуть розуміти, за що платять.

Тому підхід “еліт”, “лакшері” та “віп” зараз цікавий здебільшого дівчатам з надутими губками, які надіються, що знайдеться хтось, хто їм те “віп” оплатить.

Проте це не означає, що середній+ і преміум сегменти тепер закриті. Навпаки! Вони розширятимуться надалі, але в іншому напрямку — екологічність, про яку писала вище, ручна робота, індивідуальні рішення, лаконічний мінімалізм. А ще — персональний підхід. Бізнес зараз масово автоматизує обробку заявок і замовлень. Не за горами ті часи, коли клієнти будуть готові переплачувати за можливість поговорити з живою людиною, а не роботом, і вже ні слова не казатимуть про недоліки людського фактора.

Нещодавно я телефонувала на “Нову пошту”. І лише після кількох хвилин повноцінного та змістовного діалогу запідозрила, що, здається, спілкуюся з роботом. Це трохи страшно.

Плюси: нарешті гламуру стане трохи менше й очі зможуть відпочити від блиску кристалів Swarovski та дешевих стразів. Ви помітили, що кострубаті “кубики” та громадні лексуси в сегменті еліт-авто замінили стильні непримітні тесли? А ксенонові фари залишилися вже старим іномаркам — пацанячим першим машинам замість “мажорних” джипів. Юристом і лікарем ставати за батьківські гроші вже не так модно, а випускники цих спеціальностей, які просиджували, а не вчилися, сидять без роботи, незважаючи на всі ці інвестиції. З ІТ простіше: там диплом виступає лише бонусом, оцінюються ж знання.

Мінуси: кожному бізнесу доведеться вигадувати щось інноваційне, геніальне та особливе. Або сидіти у зоні дешевих товарів і послуг. Додавання до назви слова “люкс” або “віп” вже недостатньо.

4. Тренери, коучі, курси, мітапи

Наш контекстолог називає все це братство інфоциганами та стверджує, що вчитися треба на своїх помилках. Я згідна щодо означення, але додала б ще трохи теорії, бо свій досвід обходиться дорого.

Навчання в моді й виходити з неї не буде. Автоматизація процесів залишатиме людей без роботи, а їм доведеться перекваліфіковуватися. Тому попереду значний бум інфопродуктів (так-так, те, що є зараз, то ще далеко не пік).

Модно вчитися, модно читати розпіарені книжки, модно мати коуча для роботи, для стосунків, для здоров’я і ще одного запасного — для життя. І ніхто вже не бачить, що коуч-дієтолог складає свої підборідки шарами, а коуч з фінансів відбивається від колекторів за кредит на останній айфон.

Коучем чи тренером може стати будь-хто. Раніше треба було писати книжку, статті, показувати професійний рівень, а зараз можна заплатити блогерам, накрутити підписників, намалювати кейси й готово! Є у мене в оточенні людина (особисто не знайома), яка вчить інших подорожувати та заробляти на ті подорожі, працюючи лише 4 години на добу. Я не досліджувала ретельно, але в тих відео, які я бачила, абсолютно незрозуміло, чим саме ця людина заробляє. Але мені здається, я знаю чим. І ви теж.

Плюси: вибір стає все ширшим. Хочете витратити мало коштів і показати інста-підписникам, що ви дуже вчитеся, — дешевий лайнокурс для вас. Хочете, щоб мама перестала пиляти вас за змарноване життя — селфі з бізнес-гуру входить в ціну пакета “преміум”. А може, ви реально хочете чогось навчитися, але вам потрібен копняк під зад? Чому б і ні — професійний копальник за ваші гроші буде справно забезпечувати вас “підсрачниками”, поки вам не набридне. Плюс номер два. Якщо ви нічого не знаєте і не вмієте, вас звільнили з роботи, ви без гроша й не знаєте куди податися і що з собою робити — запускайте інфопродукт! Робіть репутацію на мильній бульбашці, поводьтеся впевнено — й люди повалять на ваші курси!

Мінуси: вже зараз на дефіцитні вакансії програмістів приходять резюме людей, які пройшли курси “як стати айтішником за 2 тижні та заробляти 5 тисяч баксів на місяць”. І знаєте, вже не смішно, коли за сильної потреби у вузькопрофільному спеціалісті починаєш думати: “А може, він там справді хоч чогось навчився? Може хоч тестове йому скинути?”.

5. Технології

Офлайнові рішення залишаються лише в обраних нішах. Дзвінки, ручне опрацювання, ручна робота над продуктом здебільшого відходять у минуле. Готівка також. Все більше людей не носить з собою готівку. Сучасні рішення — NFC, оплата за QR-кодом, потрусити Монобанком і так далі. Та навіть ота нещодавня Дія з правами онлайн — все веде до того, щоб забути про папірці. У вас ще немає термінала? Навіть якщо закон ще за вами не прийшов (не знаю, який там зараз статус із новими ініціативами), втрата клієнтів заставить вас перейти на сучасні методи.

Колись пташечка “я впевнений у своєму замовленні, не треба мені телефонувати” на Розетці була ноу-хау, тепер же дзвінок менеджера, щоб скоромовкою повторити вам замовлення, здається якимось архаїзмом. Що це означає? Що в інтернет-магазинах має бути актуальна ціна та наявність, а процес замовлення має бути автоматизованим. Це синхронізація з базою складу у випадку крупніших покупок і прогнозування за допомогою AI та BigData для роздрібних магазинів, які працюють ще і офлайн. Не можу згадати, коли востаннє купувала тижневий набір продуктів особисто в магазині. Навіщо, якщо з доставкою я економлю час і кошти?

Ви пам’ятаєте своє перше замовлення чогось онлайн? Як було дивно, незвично і трохи страшно віддавати свої кошти невідомо кому. Я, наприклад, колись обирала післяплату при отриманні, втрачаючи відсоток на пересиланні коштів. Мені здавалося, що так я себе убезпечу. Тепер же оплата онлайн — звична річ і серце вже не б’ється так пришвидшено при натисканні зеленої кнопки.

Інтернет-магазини, мобайл-френдлі, оплата онлайн… А ще ж є додатки, бо не всюди мобільна версія сайту — оптимальне рішення.

Записатися на послугу (стрижку, манікюр, УЗД нирок) сучасний клієнт хоче онлайн. Він тишком-нишком зробить це поміж роботою з офісу, не привертаючи уваги та не витрачаючи свій особистий час. У вас ще немає онлайн-запису? Ну, тоді він запишеться куди-інде. Бо сервіс поступово займає вищі позиції за якість у піраміді для прийняття рішення.

Плюси: побутові речі автоматизуються. Помилки людського фактора відходять на другий план. Сервіси уніфікують пропозиції, і замість формату приїзду менеджера для оцінки площі дивана, який вам треба почистити, у вас тепер є пропозиція “чистка 3-місного дивана” з усередненою ціною.

Мінуси: люди втрачають роботу. Особливо низькокваліфіковані. Машини витриваліші, не помиляються і не скиглять. Підозрюю, з часом (а якщо додати поточну плачевну ситуацію з пенсіонерами та соціально незахищеною верствою) гряде суттєве розшарування суспільства за доходами. Ті, що здатні й бажають перевчитися та виконувати роботу, яка вимагає прийняття рішень, будуть на вагу золота, а ті, хто можуть/вміють/хочуть працювати лише руками й ні за що не відповідати (окрім персональних бізнесів по хенд-мейду тощо, для просування яких ще треба мати жилку й бажання), залишаться за межею і висітимуть на шиї платників податків, яким доведеться працювати і за себе, і за того дядька.

6. Дані

Мені завжди це було очевидно, але практика показує, що багато власників бізнесу того не розуміють і досі. Ваші клієнти — ваш актив. Їх треба опрацьовувати повторно, використовувати їхні контакти для реклами та шукати за ними схожі аудиторії для залучення нових. Я постійно бачу бізнеси з історією навіть не в роки, а в десятиліття, у яких база клієнтів або відсутня повністю, або мізерна. Свого часу вони про це не думали, а зараз стартують з тих же позицій, що і новачки.

Аналіз даних — це все. Ефективність кожного з каналів чи методів реклами, показники лояльності, розподіл персон цільової аудиторії та їхній вплив на розмір середнього чека, обчислення привабливості того чи іншого продукту/послуги. Та це реально все!

На мою думку, найбагатша людина світу — Цукерберг, тому що він володіє найбільшим масивом персональних даних.

Реклама, яку раніше робили “шматками” і для видимості (за результати видавали лайки та переходи), зараз стає повноцінно стратегічною. Замість десятка підрядників, кожен з яких щось робить без узгодження з іншими, а потім вішає на них усіх собак, якщо щось не так, приходять комплексні компанії, які ставлять результатом не міфічні чи накручені циферки, незрозумілі власнику бізнесу, а прямі продажі. Бізнес платить за таку рекламу дорожче, але в результаті він бачить, за що платить. Це називають наскрізною аналітикою (ага, ми теж так працюємо).

Різні напрямки працюють з одною аудиторією. І коли ваш потенційний клієнт зайшов на сайт, він побачить вашу рекламу в додатку з погодою на своєму телефоні, а потім — у соціальних мережах. А вийшовши з дому, він упреться носом у ваш білборд. Бо ми чітко знаємо хто він і що йому треба. Один раз попавшись на вудочку, клієнт змушений придбати. Якщо товар чи послуга хороші, звісно.

Плюси: замість гарних слів, обіцянок і пустих гарантій тепер маємо дані. Інформація повноправно стає грішми. А напрацьовки бізнесу акумулюються в активи. Це насправді чудово.

Мінуси: бізнеси, які вели чи ведуть навмання, програють тим, де може ресурс і менший, але є структура та якісно розставлені бізнес-процеси.

7. Тік-ток-так

Аудиторія онлайн-продажів стрімко ширшає. І не лише тому, що бабусі вчаться користуватися інтернетом, а тітоньки потроху переходять з Однокласників у Фейсбук. А ще і через дітей. Покоління, яке народилося з планшетом або смартфоном, покоління, яке має у своєму віці стільки виборів, що до такої кількості не всі наші ровесники готові.

От як вам купували взуття у 10–11 років? Мама на базарі вибирала сама, що вважає за потрібне. Інколи (це вже щастя) вас запрошували з собою, щоб постояти на картонці і поміряти, хоча і заміром ноги лінійкою спокійно обходилися, просто додавали сантиметр чи два “на виріст”.

Що ж відбувається зараз? Думкою дитини цікавляться. І часто не лише в 10 чи 11, а й значно раніше.

Вчора мені трапилася реклама дитячих кросівок. І я кинула лінк в чатик своїм 7-річним дітям (байдуже, що ми перебували в одній кімнаті). Вони подивилися і знайшли на тому ж сайті модель, яка їм сподобалася більше.

Якщо раніше наша реклама мала націлюватися на маму, то зараз нам потрібно, щоб дитина кинула мамі лінк на наш товар. Де рекламувати? У фейсбуці обмеження з 14 років. Інстаграм (такий ще не до кінця зрозумілий і новаторський для нас) вже “для старих”. Зате завжди з’являються нові середовища. Наприклад, Тік-ток. І ми можемо 100 разів такі середовища не розуміти. Але якщо там є наша аудиторія, ми маємо там продавати. І чекати, поки з’явиться нова, незрозуміла дорослим, соцмережа. Вчитися і вчитися.

Плюси: світ змінюється і еволюціонує, ми не стоїмо на місці й маємо достатньо мотиваторів, щоб виходити з зони комфорту (для мене це фейсбук) і розбиратися в новому (поставила тік-ток, досліджую). Хочете продати якійсь аудиторії — ви маєте думати так, як вона.

Мінуси: ніхто не знає, про що думають підлітки. Доводиться вгадувати. Хоча не за горами той час, коли вони виступатимуть консультантами. І це круто, бо сучасні діти стократ свідоміші, ніж ми в їхньому віці. До них варто прислухатися.

Ще один мінус — “спеціалісти”, які вже років 5 продають незмінний (маю на увазі, без актуальних змін) курс по СММ з фокусом на лайки та котиків, поступово залишаться без роботи.

8. Базари та ресторани

Ви ще знаєте, що таке базари, й бачите засилля ресторанів на вулицях нашого міста. Запам’ятайте цей момент.

Нещодавно зловила себе на думці, що не можу згадати, коли востаннє була в якомусь магазині. З сучасними цінами й термінами доставки якось очевидно вигідніше замовляти онлайн. Ви помічали, що базари рідшають? І старшають.

Бабусі з поважних дембелів на ринках стали єдиними їх відвідувачами. Магазини на черзі, це питання часу. Вартість доставки ставатиме все нижчою, проблема повернення товару — все менш збитковою. Їхати в ТЦ за туфлями? Краще я замовлю онлайн чотири пари, включаючи градацію розмірів, поміряю, коли і де мені зручно (НП вже анонсувала точки видачі з примірочними), і три з них поверну. Ну, або чотири.

З ресторанами аналогічна ситуація. Їй знадобиться, можливо, трохи більше часу, хоча кур’єрів Глово, Убер Ітс і всіляких піца-доставок я бачу щодня. А скільки є серед сірої маси буденності небрендованих кур’єрів, які несуть свою доставку у непримітному чорному пакеті Босс?

Все більше людей обирають обід чи вечерю просто вдома, з доставкою. Щоб не збиратися в ресторан годину, не стояти по дорозі у заторах, не шукати 40 хв місце для парковки, а потім — вільний столик, хамовиті офіціанти, безконечне очікування на замовлення. І вина не можна, бо на авто. А якщо на таксі — треба бути готовим, що при перших краплях дощу за трансфер додому вам доведеться заплатити більше, ніж за розкішну вечерю в ресторані.

Є питання вчасної доставки у великих містах, яке потроху закривається скутерами та велосипедами. Є питання одноразової тари (щоб фалафель не пропалював у ній дири, як було в мене колись, і щоб перероблялася, і коштувала недорого). Є багато питань. Але ресторан без доставки застаріває за формою. Люди все більше бояться соціуму. І все менше хочуть, щоб якась силіконова бабця на дієті заглядала їм у рот, поруч репетувала дитина (я “за” дитячі кутки, мені просто бездітних шкода), а офіціант приніс гарячі страви не одночасно обом гостям.

Плюси: все легше буде знаходити непопулярні товари онлайн, доставка ставатиме все зручнішою.

Мінуси: життя переходить у віртуальний світ. Хоча, може то й не мінус. Бізнесам доведеться пристосовуватися або помирати. Покажіть мені хоч один нормальний сайт ресторану чи навіть мережі. Насправді це велика рідкість.

9. Відгуки та репутація

Говорячи про силу відгуків, я завжди згадую, як Революція почалася з одного поста у фейсбуці. І якщо витягнути таким чином людей з дому доволі важко, то зробити хайп і срач у коментарях — елементарно. Там-то отруїли людей несвіжою рибою, а в тих — проблема з доставкою, ще десь нахамив менеджер, а той сайт взагалі не має версії українською. Хороші чи погані, відгуки ширяться інтернетом. І треба вміти їх опрацьовувати, а не нехтувати. З поганого відгука можна зробити приріст клієнтів. А з хорошого — не отримати жодного позитиву. З відгуками потрібно працювати. Це норма вже зараз, а з плином часу вплив онлайн-репутації лише зростатиме.

Ви можете працювати у сфері десятиліттями і програти молодому бізнесу, який продав нижче собівартості трохи товарів та отримав про них відгуки.

Крім цього, є блогери — ще одне віяння нового часу. Трохи дивне, трохи незрозуміле, але таке, що дає результат. І цим також нехтувати не можна. Пора припинити сприймати блогерів як паразитів, що живуть на безкоштовних товарах від фотосесії до фотосесії та публікують світлини без підписів. Їхня картинка “хорошого життя” продає. І це факт.

У мене стоїть визначник номера. Коли хтось телефонує, я роблю над собою зусилля, щоб не привітатися: “Доброго дня, Оксано!”. Зазвичай перед тим як прийняти дзвінок, я знаю ім’я того, хто телефонує, і маю уявлення про сферу його роботи (і, відповідно, запит, з яким він звернеться).

Люди довіряють образам в інтернеті. В особи прокачана сторінка, значить вона не кине. Десь так приблизно і є здебільшого.

Онлайн-френди стали “знайомими”, ви можете не бачити їх ні разу в житті, але відчувати до них лояльність. Знаєте анекдот про твіттер? Коли до дівчини на вулиці підходить чоловік і питає, чи її дитина одужала. Дівчина дивується, бо з тим чоловіком вони не знайомі. На що він відповідає, що просто підписаний на неї в твіттері й дуже переживає за її життя.

Коли до мене хтось приходить на консультацію, у мене “на столі” (насправді, у робочому чаті в електронному вигляді) лежить так зване досьє на сторіночку чи дві. Хто ця людина? Чим вона займається? Чи задіяна вона в судових справах і яких? Хто є бенефіціарами її компанії? Купа маленьких дрібниць, які складають цілісну картину. А якщо досьє пусте — це привід насторожитися. В сучасномі світі дізнатися, чим дихає людина, зовсім не складно.

Інформація — публічна, репутація — публічна. Шило в мішку сховати вже не так просто, й натренованому оку відразу видно, що воно таки там є.

Плюси: поганим товарам і послугам стає все менше місця. Як би якісно не опрацьовувалися негативні відгуки, якщо їх більшість — це смерть. А новому молодому бізнесу відгуки допомагають стартувати.

Мінуси: потрібні спеціалісти, які опрацьовуватимуть згадки про компанію в інтернеті. А вони дорогі (якщо хороші). Ще один мінус — наше право на помилку звужується і звужується. Потрібно думати на випередження.

10. Ритм

Колись можна було зробити інтернет-магазин з побутовою технікою, накинути до цін постачальника свій відсоток і продавати. Клієнт замовляв товар, ви замовляли його на складі постачальника і відправляли. Процес займав тиждень-два, клієнт був готовий чекати, а ви не витрачалися на склад і не ризикували своїми коштами.

Тепер же люди живуть у шаленому ритмі. Якщо я вирішила, що мені потрібна мультиварка, я хочу її отримати максимум завтра. Бажано сьогодні, звісно, але точно не через 2 тижні. І я її отримаю завтра, якщо правильно виберу магазин. Навіть якщо переплачу трохи за такий сервіс.

Цілодобові колцентри, власні склади, швидка логістика та відправка — ось майбутнє. Хочете продавати? Опрацьовуйте запити клієнтів швидко.

Плюси: ця особливість дає бонуси тим, хто працює в поті чола й не відкладає на завтра, і тим, хто швидко приймає рішення та вміє домовлятися.

Мінуси: потрібно дуже добре налагодити бізнес-процеси, щоб задовольняти потреби споживачів не лише якісно, а й за часовими параметрами. Всі кудись поспішають і біжать. Якщо ви зупинилися перепочити — ви відстали.

11. Доступність

Ера ідеальних людей мала минути ще з арійською расою, але трохи затрималася. Проте зараз маємо відчутне зміщення щораз більшими кроками. Що це означає для бізнесу? Якщо навіть такі гіганти, як Victoria’s Secret, почали випускати й рекламувати білизну плюс-сайз, а Dove активно задіює в рекламних кампаніях жінок з нетиповою шкірою, пора би й іншим заворушитися.

Мало змісту рекламувати повсякденний одяг на ідеальних моделях. Люди купують не одежинку, а образ. І кофтинка, яка ідеально лежить на дівчинці модельних параметрів, може лежати зовсім не так на середньостатистичній жінці. Великі бренди це враховують, а дрібні ще залишаються трохи позаду. І це стосується не лише одягу.

Окрема тема — доступність. В тому числі й доступність сайту. Я жахнулася, коли побачила статистику щодо кількості людей, які мають ті чи інші вади у розрізнянні кольорів. А ще ж є люди з обмеженими можливостями, яким потрібне голосове меню тощо. Сучасні сайти мають бути доступними: простими, з високим контрастом, великим шрифтом і голосовим меню. Сучасні товари мають бути доступними для всіх типів фігури та рекламуватися з посилами під кожну ЦА, а не лише на ідеальних людей.

Плюси: Людство рухається вперед і стає більш свідомим того, що всі ми різні. І різним людям стане легше знаходити свої послуги чи товари.

Мінуси: витрати, витрати, витрати. Але куди ж без них? Витратившись один раз на забезпечення інклюзивності сайту, можна заробляти на цьому роками.

Наостанок скажу, що перед нами — прекрасне майбутнє і чудові перспективи. У цьому новому світі виживатимуть ті, хто добре робить свою роботу, вміє крутитися і пристосовуватися. А ще — вибирає правильних партнерів. Успіху вам і побільше продажів!