Одноразова акція любові

Kim Violetta
Sep 3, 2018 · 2 min read
Сьогодні хаотично про серйозне. Журавльов Фірс “Перед вінцем”

Я ніколи не хворіла на любов.

Але інші хворіли. Розповідали, як не їли, не спали; як руйнували собі життя; вили вночі від болю; як вдень лізли на стіни; як страждали; як ненавиділи; як зневажали себе.

І все це по-справжньому: без підліткових гормонів та перебільшень. У будь-яку погоду, у будь-який вік, у будь-який настрій.

Хвороблива любов стається раптово, триває довго, жере внутрішній ресурс нестямно і жадібно. Після неї всередині залишається пустка. Вчора ти відчував світ, а сьогодні — не відчуваєш нічого.

Стає тихо і спокійно. Як на цвинтарі у добру погоду.


Ми з Лєрком вигадали таким історіям назву — “одноразова акція любові”. Сміялись, шо вийшло так влучно. Уявляли, як хтось з психологів використає термін у науковій роботі і поставе на нас посилання.

На сторінку у фейсбуці, наприклад.

Ми сміялись, але щем залишався. Я спитала тоді: “Твоя акція — це Рома?”. Вона сказала: “Так”. Я замислилась: “А у мене не було, хоча знаєш…можливо, він і був акцією”.


Моя акція тривала три з половиною роки: з лютого 2015 по червень 2018 року.

Ми познайомились сонячними підлітками. Пережили відстань, сльози, перші поцілунк і ночівлі на вулиці; зраду, телефонні дзвінки, зустрічі на холодинх вокзалах; безгрошів’я, залежність від батьків, безсонні ночі та море.

Коли все скінчилось, я раділа. Вперше, за себе, бо наша акція — це тягар. Вже потім — за нього, бо він нарешті отримав право на спокійне життя.

Але насправді, я не відчувала нічого, окрім шаленої втоми. Від слів і вчинків, які мов колесо сансари знову і знову завдавали болю.

Моя акція — це страшний сюрреалістичний сон, де я одночасно щаслива і нещасна. Як таке взагалі можливо?


Я ніколи не хворіла на любов. Принаймні, мені так здається.


Після акцій з’являються інші люди. З ними ми закохані, вільні і прекрасні. Вони відкривають нам нові світи, слухають і захищають.

Метафорично вони схожі на маяки.

Lighthouse sounds good, doesn`t it?

У них — свої акції, у тебе — свої.

Тому гадаю, урок серпня наступний: навчись давати людям свободу. І найперше — у їхньому праві любити не тільки тебе.


Бачили, як осінь підкралась непомітно?

zavynom

іронічно та душевно про життя

    Kim Violetta

    Written by

    zavynom

    zavynom

    іронічно та душевно про життя

    Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
    Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
    Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade