Колоніалізм
Чому Україна живе бідно 22
Стартом епохи колоніалізму рахуватимемо 1500-й рік.
Колоніалізм — це політика країни чи групи країн, спрямована на підкорення іншої держави, території або народу за допомогою методів військового, політичного чи економічного примусу.
Колискою колоніалізму була Західна Європа — невелика територія із досить м’яким кліматом. В Атлантичному океані є течія Гольфстрим. Течія несе теплу воду з екватора на північ, у тому числі до берегів Західної Європи. Разом з теплою водою Гольфстрим приносить й нагріте тепле повітря.
Наслідком сприятливого клімату Західної Європи є досить висока тамтешня врожайність: саджаєш 1 мішок насіння, а знімаєш 7–8. На території історичної України, для порівняння, середня врожайність — приблизно 3-4 мішки (тобто вдвічі менша).
Пам'ятаймо й про сезонність (істотну різницю між літом і зимою). Сезонність спонукає людей до більш складної поведінки: необхідно думати, планувати наперед, створювати засоби захисту від холоду, зберігати їжу, будувати і т. ін. Далі це прогресує як снігова куля, бо одні об’єкти матеріальної культури створюють потребу для створення інших.
Після розпаду Римської імперії в Західній Європі залишилися величезні маси людей. Домінатори, звісно, спрямували всіх інших на землеробські роботи. Клімат, врожайність та невеликий розмір території спричинили зростання щільності населення. Через це люди стали хитрішими щодо матеріальних благ. Їхня ідеологія була простою: “у великій сім’ї дзьобом не клацають”.
Проблема в тому, що для життя потрібна не лише їжа. А для бурхливого промислового розвитку потрібен цілий перелік ресурсів. Стільки у Західної Європи зроду-віку не було. Звідси — стимул для мореплавання (сьогодні подається як “Великі географічні відкриття”).
Мандрівники, більшою мірою, шукали ресурсозабезпечені території, ніж прагнули побачити світ. По суті, вони плавали на економічну розвідку.
У жителів спекотних країн не було особливих потреб у підвищенні рівня своєї матеріальної культури. Бушмени, наприклад, прикривали статеві органи кущиками та бігали Африкою. Для чого їм ресурси?
Мореплавці поверталися до Західної Європи і повідомляли, що на чужій землі є те, що європейцям потрібне, а місцевим — ні.
Розглянемо схему колоніалізму. Із Західної Європи на кораблях, наприклад, до берегів Африки припливали озброєні люди. Вони завойовували місцевих жителів, організовували колоніальну адміністрацію і, на тих самих кораблях, починали вивозити ресурси в метрополію.
З колоніальною адміністрацією співпрацювали завойовані місцеві, навіть вожді. Вони допомагали орієнтуватися на території та контактувати з населенням. Якщо природних ресурсів було замало, то забирали людей.
Вам це нічого не нагадує із сьогодення? А про цифровий колоніалізм чули?
Колонізатори обдаровували предметами своєї матеріальної культури (європейськими дрібничками) вождів і ті здавали своїх родичів у рабство. Це, до речі, спричинило появу перших концентраційних таборів. Вожді збирали довірливих одноплемінників в обмежених просторах, щоб європейцям не треба було їх шукати та ловити. Так здійснювалася “корупція тубільних вождів”.
