Щоденник подорожі в Польщу і Німеччину у листах додому. Частина 1 — Poznań
Привіт!
Зараз їду в автобусі з Познаня (буду писати назву в чоловічому роді, як польською) до Ґожува, пишу тут, а коли буде інтернет, відправлю Тобі.
(30.Х)
Долетів добре. 3ій пасажир у наш ряд не прийшов, і я просторо сидів біля проходу. Хотілось спати, але не заснув — напруга не пройшла, не міг переключитись на режим відпустки.
З підслуханого в черзі на паспортний контроль: в 450тисячному Познані налічується вже 80 тис. укр-біл-російська “меншість”.
А прикордонниця передивилась мої резервування готелів і записала їх усі на свій комп.
Доїхавши автобусом на вулицю, де був мій готель (гостьові кімнати Irene) побачив, що все зачинено. І їхній телефон не відповідав. Я знав, що таке може бути, бо на booking.com були вказані години роботи рецепції з 14 до 21. Треба було перепитати і поміняти готель. Але я понадіявся на авось (вказав час прибуття між 22–23 годиною і вони нічого не відповіли!) і ось таке вийшло.
До речі, цей район досить симпатичний і називається Jeżyce (Єжице), тобто Їжачиці чи Їжаково.
Прийшлось о 23 годині тащитись далі й шукати щось інше. Тривоги не було, знав, що в цьому місті я щось знайду — питання лише, за яку ціну. Прийшов на вокзал, спіймав wifi, і побачив непоганий варіант неподалік. Тут було 125 злотих, а не 80 (ті 80 з мене по правилах Букінга теж мабуть візьмуть /// не взяли, обійшлося! — пізніша примітка), але комфортніше і зі своїм санвузлом. Причому це тримісний номер, який вони через недостатній попит пропонують з великою знижкою.
(31.Х)
Прокинувся десь у таку ж годину, коли в Києві в мене дзвенить будильник:) Було ще темно. О 7.30 сніданок у готелі, і пішов у місто.
Накрутив багато кілометрів. Не знайшов велопрокат там, де він мав бути, біля торгового центру на озері Мальта. Тому ходив пішки. А озеро красиве.
Ще був у цікавому археологічному музеї. Тобі б, я думаю, теж сподобалось. Це на острові, де виникло місто, одне з найстаріших у Польщі. Показані залишки валів і сліди поховань людей, і багато розказано про ті часи. Це тут князь Мєшко прийняв християнство й одружився з чеською князівною, відмовившись від N жінок, яких мав до того.
І був у соборі, що існує з тих часів, правда його перебудовували.
Потім під’їхав у центр, поїв помідорний суп (zupa pomidorowa, я знав, що це така польська штука, але ніколи не пробував) з варениками (pierogi), подивився гарну архітектуру і пішов на автобус. У парку дивився програму-крокомір — намотав уже 13.8 кілометрів!
Автобус переповнений, але сидяче місце в останньому ряду ще знайшлось. Ґожув невелике місто, я там довго не буду, після сніданку поїду в Щецин. Завтра тут свято всіх Святих — люди масово йдуть на кладовища. І магазини не працюють. Але більше мене засмучує те, що на завтра обіцяють дощ.
До речі, шарф я провтикав узяти (він же висить вдома в передпокої?) Але здогадався взяти вело-балаклаву. Вона в ролі шарфа дуже придалася. Зранку було градусів 3, потім потеплішало десь до 10ти.
Потім ще напишу!
п.с. Їхати ще далеко, я запустив мобільний інтернет і відсилаю лист уже зараз, з автобуса.
Наступна серія: Ґожув Великопольський
== Далі буде: Щецин, Балтійське море, Берлін та інше ==