Щоденник подорожі у листах додому. Частина 2 — Gorzów Wielkopolski

Ihor Bulyha
4 min readNov 17, 2017

--

(Частина 1 — Познань)

Місто Ґожув Великопольський (за німців Landsberg an der Warthe, 120 тис населення, “напівстолиця” воєводства разом з Зеленою Горою) на початку справляло депресивне враження. Багато магазинів б/у одягу, МАФи з їжею та алкоголем, трамвайні колії, по яких нічого не їздить. Контраст із багатим Познанем. Біля річки — бульвар (набережна), про який писали (польський National Geographic), що його номінують в число “нових чудес Польщі”. Він мене не особливо вразив, хоча був добре освітлений. Над набережною довга залізнична естакада, інженерне досягнення ще кайзерівської Німеччини (міст не через річку, а вздовж її берега — де ще таке побачиш). Зараз її арки в ремонті. Міст через річку досить гарний, а річка повновода, навіть підтопила деякі дерева. Не знаю, чому саме зараз так.

А трамвай закрили місяць тому на ремонт — реконструкція колій і закупка нових вагонів Pesa. Не буде їздити цілий рік. Під час урочистого прощання з трамваєм люди розмалювали старий вагон і він проїхався по вулицях — я знайшов відеосюжет.

Готель симпатичний, маленький, близько від моста та біля великого торгового центру. В останній я й пішов у першу чергу, аби щось поїсти.

Багато всякого для дорослих і дітей у книжковому маркеті Емпік. Були б гроші й час. Зокрема, різні ігри для дітей та дорослих, ігри для подружніх пар :) Коштують немало, 110 зл. Було б дешевше, я б купив. Для Ю. дивився книжку про сміливих жінок з різних країн та епох. Також для дітей там ціла серія книжок про подорожі з дівчинкою Нелею.

Там же — прикольний рибний фастфуд, було смачно.

А потім пройшовся на інший берег річки. Є гарні будинки з німецького часу. Піша вуличка Вовняний Ринок. Фотографував, не розраховуючи на особливу якість, бо в темряві.

Один з будинків німецьких часів у недостатньому вечірньому освітленні
Трамвай, що їздив вулицями Ландсберґа ще у 19 столітті

В номері подивився телевізор. Польська передача “Мільйонери” досі існує, а у нас уже давно закрили. А на каналі Культура йшла сучасна опера жуткуватого змісту. Черепи, якісь павуки, а головні герої — хлопець і дівчина, вимазані “кров’ю”, кричать відчайдушні тексти. І хор на балконі. Може, це з нагоди Хеловіна?

(1.ХІ)

Вранці вийшов з готелю за 1:15 до автобуса, хоча іти до вокзалів максимум хвилин 15. І тут прийшла гарна ідея — пішов не прямим шляхом, а кружним, через інший міст. Дуже гарні види на річку, цікаві німецькі будинки, вхід у сад з віллою початку 20 ст. У цьому місті можна було б і побути довше. Скульптура діда з ціпком — місцевого жебрака й оригінала, як написано.

Двері будинку з початку 20 століття були прочинені…
…і от що відкривається всередині!
Тиша на мосту через річку у вихідний день Всіх Святих
Звідси видно довгу залізничну естакаду вздовж берега Варти
Не лише “для інвалідів”, а й “для великих сімей”
Хоча й похмурого сірого кольору — мені подобаються такі будинки німецького часу
Скульптура без голови у дворі вілли 1900-их років
В’їзна брама на віллу, тепер — регіональний музей
Ратуша
У пішохідній зоні. Самотня пляшка з-під горілки
Пам’ятник місцевому “бомжу та оригіналу”
Історія тутешньої залізниці налічує вже 160 років, а відкривати вокзал приїжджав сам прусський король! Тодішній вокзал не зберігся.

На автобусі проїхали ще пару “німецьких” містечок. За вікном дощ…

П.С. Приїхав у Щецин. Місто дуже класне. Дочапав до хостелу.

Цілую Тебе та обіймаю!

…Далі буде: щецинська архітектура, прогулянка біля моря, на велосипеді в Потсдам…

Частина 3: Щецин і Мєндзиздроє

--

--

Ihor Bulyha

Записую свої враження, щоб не забути.