Щоденник подорожі в Польщу і Німеччину у листах додому. Частина 1 — Poznań

Привіт!

Зараз їду в автобусі з Познаня (буду писати назву в чоловічому роді, як польською) до Ґожува, пишу тут, а коли буде інтернет, відправлю Тобі.

(30.Х)

Долетів добре. 3ій пасажир у наш ряд не прийшов, і я просторо сидів біля проходу. Хотілось спати, але не заснув — напруга не пройшла, не міг переключитись на режим відпустки.

З підслуханого в черзі на паспортний контроль: в 450тисячному Познані налічується вже 80 тис. укр-біл-російська “меншість”.

А прикордонниця передивилась мої резервування готелів і записала їх усі на свій комп.

Доїхавши автобусом на вулицю, де був мій готель (гостьові кімнати Irene) побачив, що все зачинено. І їхній телефон не відповідав. Я знав, що таке може бути, бо на booking.com були вказані години роботи рецепції з 14 до 21. Треба було перепитати і поміняти готель. Але я понадіявся на авось (вказав час прибуття між 22–23 годиною і вони нічого не відповіли!) і ось таке вийшло.

До речі, цей район досить симпатичний і називається Jeżyce (Єжице), тобто Їжачиці чи Їжаково.

Прийшлось о 23 годині тащитись далі й шукати щось інше. Тривоги не було, знав, що в цьому місті я щось знайду — питання лише, за яку ціну. Прийшов на вокзал, спіймав wifi, і побачив непоганий варіант неподалік. Тут було 125 злотих, а не 80 (ті 80 з мене по правилах Букінга теж мабуть візьмуть /// не взяли, обійшлося! — пізніша примітка), але комфортніше і зі своїм санвузлом. Причому це тримісний номер, який вони через недостатній попит пропонують з великою знижкою.

(31.Х)

Прокинувся десь у таку ж годину, коли в Києві в мене дзвенить будильник:) Було ще темно. О 7.30 сніданок у готелі, і пішов у місто.

Dzień dobry w Poznaniu!

Площа Ринок вранці, людей небагато

Накрутив багато кілометрів. Не знайшов велопрокат там, де він мав бути, біля торгового центру на озері Мальта. Тому ходив пішки. А озеро красиве.

Річка Варта. Вода досить висока — як і в Ґожуві-Вєлькопольському, що стоїть нижче на цій ріці (де я буду через день)

Озеро Мальта. Весляр тренується, а тренер посвистує на нього з моторки.

Міст для піших та велосипедів на набережну Мальти

Мікрорайон Тисячоліття — судячи з назви, будинки походять з 1960-их років, коли святкувалось 1000 років польської державності

Трамвайна гілка через зелену зону, яка з’єднує Район Тисячоліття з центром міста

Праворуч — новий інтерактивний музей Брама Познаня. Як написано в рекламі, в ньому можна зануритись в атмосферу часів народження міста (1000 років тому). Не судилося — чомусь був закритий.

Амфітеатр недоступний з технічних причин (підтопило).

Міст на Тумський острів — найстарішу частину міста

При німцях у 1864-му навколо всюди були фортечні мури.

В археологічному музеї Genius Loci. Деякі з цих бревен походять з 10-го століття, а інші з 11-го.

Так будувалось середньовічне місто (інтерактивний екран у музеї)

Ще був у цікавому археологічному музеї. Тобі б, я думаю, теж сподобалось. Це на острові, де виникло місто, одне з найстаріших у Польщі. Показані залишки валів і сліди поховань людей, і багато розказано про ті часи. Це тут князь Мєшко прийняв християнство й одружився з чеською князівною, відмовившись від N жінок, яких мав до того.

Базиліка св. Петра і Павла — найстаріший храм Познаня

І був у соборі, що існує з тих часів, правда його перебудовували.

Потім під’їхав у центр, поїв помідорний суп (zupa pomidorowa, я знав, що це така польська штука, але ніколи не пробував) з варениками (pierogi), подивився гарну архітектуру і пішов на автобус. У парку дивився програму-крокомір — намотав уже 13.8 кілометрів!

Вулиця Святий Мартін, одна з центральних, у глобальному ремонті

А це творіння з часів німецького панування — Імператорський замок (Königliches Residenzschloß)

Університет — до 100-річного ювілею залишаються лічені дні (на табло)

І трохи сучасної архітектури: бізнес-центр Bałtyk

Навпроти вокзалу: з’їзд у підземний перехід для велосипедистів, людей з візками та всіх, кому важко йти сходинками

Автобус переповнений, але сидяче місце в останньому ряду ще знайшлось. Ґожув невелике місто, я там довго не буду, після сніданку поїду в Щецин. Завтра тут свято всіх Святих — люди масово йдуть на кладовища. І магазини не працюють. Але більше мене засмучує те, що на завтра обіцяють дощ.

До речі, шарф я провтикав узяти (він же висить вдома в передпокої?) Але здогадався взяти вело-балаклаву. Вона в ролі шарфа дуже придалася. Зранку було градусів 3, потім потеплішало десь до 10ти.

Потім ще напишу!

п.с. Їхати ще далеко, я запустив мобільний інтернет і відсилаю лист уже зараз, з автобуса.

Наступна серія: Ґожув Великопольський

== Далі буде: Щецин, Балтійське море, Берлін та інше ==