Хроніки війни ч.8

Карта постів: Хроніки війни: Введення
Попередня частина: Хроніки війни ч.7

Зазвичай, у цих постах я розділяю історії по 1 дню.

До сих пір виходило, але після 2го березня був такий період, у який не відбувалось нічого. Хоча не зовсім так. Події були, іх було багато (вибухи, постріли, зустрічі з сусідами, обмін провіантом), але вони стали десь у ряд із такими речами як миття посуду, чистка зубів, сон тощо. Нова реальність стала нормою.

3–9 березня:

Світла та інтернету більше нема. І не буде. Після останньої дози новин та спілкування — це як удар під дих. Тримаємо зв’язок через смс, раз на день виходить відписати що ми живі.

7го березня в нас закінчився газ. Тепер гріємо все у каміні або на подвір’і за допомогою триноги та котлу.

Далі по шаблону:

Ранок. ~06:00–07:00

Дуже активно стріляють, стіни трусить. Прокидаємось від гучного вибуху. Спускаємось до підвалу. Сидимо доки не стане тихіше.

Виходимо. Починаємо розмову про необхідність виїхати. Зупиняємось на розумінні що безпечних шляхів зараз немає. Гріємо їжу, їмо.

Ранок — обід. ~07:00–13:00

Кожен займається своїми справами. Я сплю, читаю книжку, грію воду для чаю.

Обід. ~13:00–14:00

Збираємось на кухні. Їмо, розмовляємо, підбадьорюємо один одного.

Обід — вечір. ~14:00–18:00

Знову всі по справах. Знову сплю (вночі дуже важко, активні обстріли). Знову намагаюсь читати.

Вечір. ~18:00–19:00

Збираємось на кухні. Слухаємо вечірні новини, обговорюємо. Їмо.

Відбій. ~19:00–21:00

Десь у цей проміжок лягаемо спати із перервами на укриття під час гучних вибухів.

Настрій стрибає кожен день. Депресія, злість, прийняття, оптимізм, фаталізм, депрессія, злість…

Кожна раз коли чуємо по радіо про перемоги ЗСУ — радіємо.

Кожен раз коли ми не чуємо нічого про Бучу — сумуємо.

Тож сумуємо та радіємо одночасно.

Наступна частина: Хроніки війни ч.9