«Все твоє життя завершиться на цих чекпоїнтах — від ЖК до БЦ, з БЦ у ТЦ, i назад до ЖК»: урбаніст про закриті двори, чому трамваї краще машин та де щасливі люди
Кирило
28 років, дизайнер
Займається урбанізмом
«Я працюю у сфері медіа та дизайну більше 9 років. Цікавість урбанізмом прийшла сама собою. На мою думку, це одне з небагатьох явищ у суспільному житті, яке може щось покращити. В 21 столітті, ми знаємо, відбувається унікальне явище — в містах більше людей, ніж в селах. Містяни є представниками різних культур, мають свій бекграунд і їм потрібно на обмеженому шматку землі не повбивали один одного. Урбаністика як наука впливає на те, щоб міста стали осередком прогресу і їх жителі співіснували більш адекватно ніж зараз.»
Які ти би виділив критерії здорового міста? Наприклад: широкі тротуари, велодоріжки.
Найперша ознака здорового міста — це постійний діалог: містян одне з одним, органами муніципальної влади та державою. У формуванні діалогу вони самі обирають правила за якими їм комфортно проживати.
Я не розумію. В чому це виражається?
Дивись, не має конкретного рецепту, який підійде кожному місту. Не можна порубати все, поставити велодоріжки і це зробить всім життя краще. Має бути певний налагоджений процес. Давай уявимо таку проблему: є передмістя, воно має свої географічні та індустріальні особливості. Є потреба: зв’язати його з материнським містом.
Відбувається певний діалог — хтось буде кричати: «Потрібно провести більше автошляхів». Проте, це буде дорого коштувати й не обов’язково стане виграшним. Інші скажуть: «Можливо, краще було б протягти туди гілку залізниці або запустити приміські поїзди». Щоб люди не були змушені купувати автомобіль, платити за парковку, обслуговування. Різні фактори та різні вирішення проблеми. Важливо враховували усі особливості.
Добре, а що стосовно Києва? Зараз ти їхав до мене та потрапив у затор. В нас дуже багато транспорту і це якось можна вирішити?
До цього треба підходити комплексно. Не можна так взяти і зробити Київ одразу пішоходоцентричним містом з пріоритетом: пішоходи, велики, громадський транспорт і автомобілі. Ми повинні роздивлятися значні інфраструктурні проблеми. Що я маю на увазі? Наразі з Києва до областей є сім різних багатосмугових «артерій». Наприклад проспект Перемоги, який перетікає в Житомирську трасу. (1) Водії можуть прокладати шлях лише через ці сім «артерій» і дороги завжди перевантажені. З цим вже стикалися європейські міста десь у 60-х роках ХХ ст. Тоді у Лондоні тамтешні містопланувальники думали, що все вирішать проклавши ще одну кільцеву дорогу навколо столиці. Не вирішили.
Це викликало ще більше автомобілів?
Так, є такий закон: збільшуєш кількість смуг — збільшується кількість авто. Всі думають: «О, там тепер більше смуг, тому буде більше місця». Але ця великосмугова дорога рано чи пізно закінчиться звуженням, світлофором і там буде затор. Для грамотного планування потрібно потоки перерозподіляти. Краще зробити чотири двусмугові дороги і одну чотирисмугову, ніж одну шести або восьмисмугову. Я не кажу, що це можливо у Старому місті, Верхньому, або на Подолі. (2)Там можна покращити ситуацію проаналізувавши вуличний трафік та десь перемістити світлофори, додати пішохідні переходи.
Подивись на центр, бульвар Лесі Українки, Велику Васильківську (3) — все, у людей там Хрещатик. У них немає інших шляхів. А Повітрофлотський проспект покладений до Жулян та до аж Великої Окружної.(4)Інколи трапляються шматки по 7 кілометрів, де неможливо потрапити на потрібну дорогу і потрібно прокладати довжелезний об’їзний шлях. Ти повинен їхати лише в об’їзд по основній артерії. Така ж ситуація з тими, хто їде транзитом через Київ. У них немає своїх обхідних доріг.
Для Києва було би дуже крутим рецептом — розвиток рейкового транспорту замість хайпового та витратного проекту метро на Троєщину. У багатьох містах Европи трамваї не поступаються за вміскістю метро. Це може бути п’яти, шести, дев’яти секційний транспорт, який вміщує величезну кількість людей. Він може ходити по своїй смузі й підніматися на містки або за інфраструктурою потребою спускатися під землю. Можна зробити уніфікацію рейок як у метро та виїзжати на його шляхи, а метро на шляхи трамваю. Це було би у 10 разів дешевше та вирішило би купу проблем.
Кирило про рецепт щасливих містян
У розвинутих країнах, наприклад у Естонії, для містян є картка на безкоштовний міський транспорт, щось на кшталт картки киянина. Чому взагалі це можливо? Бо це така собі довгострокова інвестиція.
Вони зробили швидкий, якісний та безкоштовний транспорт. Людина здоровіша психічно — у заторі не пхається у маршрутці, або не витрачає бензин. Та фізично — не дихає вихлопами. Вона не втомлена, є більше часу щоб працювати. Вона виробляє більше продуктів з додатковою вартістю та приносить цінність собі, компанії та державі. Так само може швидше дістатися з роботи до розваг і охочіше витратити гроші. Це все працює, але потрібен час.
Що думаєш про активне будування нових ЖК у Києві?
Якщо ми відкинемо власні смаки та запитаймо себе чи є в цьому комфортне проживання містян, або поліпшує інфраструктуру — відповідь ні. Ніхто не регулює, що якщо поряд п’ятиповерхівки, ти не можеш побудувати двадцятиповерховий фалос. У нас прописана тільки норма обмеження до 25 поверхів, ось ми і бачимо це.
Окремо я би хотів підкреслити gated community ЖК закритого типу. На мою думку це дуже лякаюча тенденція. Дослідження доводять, що подібні заходи не захищають життя. Це фікція безпеки для тих, хто там проживає. Нещодавно була ситуація, як охоронець одного з подібних ЖК співпрацював з квартирними крадіями. Кейс у наступному — якщо ти вважаєш, що я тут придбав дорогу квартиру не для того щоб усі ці безхатченки, алкаші ходили в мене під вікнами — ти будеш мішенню і тебе першим можуть пограбувати. Чому? Тому що паркан свідчить про те, що там живуть люди з більшим достатком від інших, підкреслюють свою зверхність стосовно інших і тут точно є що красти.
Місто має бути безбар’єрним, інакше ми прийдемо до кіберпанку, коли ти сідаєш у броньований позашляховик і їдеш між парканами від ЖК до БЦ, з БЦ у ТЦ, i назад до ЖК. І все твоє життя завершиться на цих чекпоїнтах.
Нещодавно я повернувся з Гамбурга. Гуляв у мікрорайоні з подібними ЖК, але без київського кітчу та несмаку. Це звісно підкупає. Ти тут всюди як свій. Місто — це територія спільна і щоб воно жило здоровим життям має бути соціальний контракт. Коли будується паркан — це вже не є місто. Це місто в місті і вони живуть по своїм законам.
Як думаєш, яка буде картина у регіонах? Який у них може бути розвиток?
Є цікавий парадокс. У меньших містах, ніж Київ зміни відбуваються швидше. Чому? У Києві дуже багато грошей, які всім цікаві. У регіонах меньше людей впливає на прийняття рішення та немає фінансово зацікавлених монстрів.
У Львові, Харкові, Вінниці відбуваються муніципальні та інфраструктурні зміни на користь пішоходизації, облаштування паркових зон, обмеження забудови, регулювання зовнішньої реклами. У них це набагато ефективніше, ніж у Києві. Тому мені здається, що регіони можуть набагато вирватися вперед ніж столиця у плані зручності та безпечності для життя.
Кирило: https://www.facebook.com/shvedovkyrylo
Наша сторінка: https://www.instagram.com/stayinua/
