Українка в Америці: про життя іммігранта, стереотипи та яка для світу Україна
Олеся
23 роки, ріелтор на Манхеттені
Живе четвертий рік в США
«Я завжди кажу, що я українка та поправляю усіх, хто каже, що я з Росії. Так, розмовляю на російській, але я з України. Я можу розказувати про історію нашої країни, бо багато хто думає, що у нашому регіоні завжди була Росія і більше нічого».
Про переїзд
Після третього курсу в ДНУ ім. Олеся Гончара я поїхала в Америку по програмі «Work and Travel». У мене не було мети залишатися. Я хотіла побачити країну, щось заробити та повернутися. Там мене ніби перемкнули. Я зрозуміла, що втомилася від якості свого життя. Основна причина чому залишилася — в Україні мене нічого не мотивувало. Я не бачила як жити так, щоб не плисти за течією. В Америці я «помістила» себе в екстремальні умови, де стала рости і розуміти себе як особистість. Обрала свій курс, так би мовити.
Який в тебе зараз статус?
До того як у меня закінчилася робоча віза, мені допомогли на легальній основі зробити внутрішній паспорт — ID-картку. Це було везіння. У публічних місцях часто просять показати документи.
Про медицину в США
Також, в мене є страховка. Це взагалі один з великих плюсів життя тут. Вона доступна для усіх та медицина на високому рівні. Навіть якщо ти мало заробляєш держава допоможе тобі.
З ліками теж все просто. Твій лікар відправляє запит в аптеки, ти знаєш куди йти, приходиш — називаєш ім’я, вік і забираєш. Я пам’ятаю, як в Україні, щоб потрапити на прийом потрібно мати велику книгу-картку. В Америці цього немає. Тут окремі люди займаються веденням баз даних пацієнтів. Від тебе нічого такого не треба.
Що таке Брайтон-Біч? Чи можна там купити гречку?
Так, можна купити гречку. Про Брайтон є міф, що «руські», тобто слов’яни, сидять тільки там. Як з’явився цей район? У 90-х після розпаду Союзу велика кількість жителів іммігрувало до Штатів й вони заселили цю територію. Обрали вони саму «вишенку на торті». Брайтон — це територія у кінці Брукліну з набережною та парком атракціонів. Але там є дві проблеми: шум через наземне метро та люди. По моїй суб’єктивній думці там живуть дуже грубі та наглі люди. Я ніколи не почуваюся там комфортно та в безпеці.
Слов’яни в очах американців
Всі американці трошки з побоюванням та повагою відносяться до нас. Вони відчувають в нас серйозність та трохи холодність. Коли в мене питають чому ми такі, я питаю: «Як бути завжди усміхненим, якщо покоління за поколіннями твоя родина жила в такому ході, у заборонах та страху, що можеш бути респресованим?».
Часто чую, що американці та іноземці стали бачити різницю між українцями і росіянами. Вони кажуть, що ми не такі «холодні», а навпаки дуже привітні.
Класифікація Олесі стадій адаптації іммігрантів
Я виділяю 5 етапів:
- Спочатку ти відчуваєш ейфорію.
- Потім усвідомлення, спадають рожеві окуляри.
- За ним заперечення, шок. Ти не розумієш ментальність, тонкощі мови, чому люди навкруги такі.
- Потім жахлива депресія.
- А далі людина на роздоріжжі — впорається чи ні. Впорається — стає частиною країни.
Про американскі посмішки
На різних етапах я по-разному це сприймала. У стадії заперечення — з агресією. Зараз я зрозуміла — це невід’ємна частина життя в Америці. Людина показує, що готова до якогось контакту зі світом. А в нас посміхаються якщо є особиста симпатія до людини.
Що чутно про Україну в Штатах?
Я буду казати конкретно за Нью-Йорк. Наші в Америці слідкують за життям в Україні. Я це бачу по соцмережам. Стосовно американців, коли я тільки приїхала вони питали: «Що це таке Україна?». Якщо я би їм дала указку і попросила показати нашу країну— вони би десь у Африці шукали. А зараз — досягнення, що вони знають про наше існування. Україна навіть була на обкладинці NY Times. Світ почав повертатися до нас обличчям.
Олесь, прокоментуй чи міф це. Правда, що люди люблять подавати один на одного в суд?
В Америці дуже захищають права людини. В Нью-Йорку багато людей і нам треба якось уживатися. Це можливість себе захистити. Добре, що є закони, які регулюють твої права. Але є ті, хто так заробляють гроші. Поширена ситуація, коли люди подають у суд на власників кафе. Якщо відвідувач послизнувся на порозі може легко відсудити компенсацію, бо ледве не зламав ногу.
Які твої думки про майбутнє України?
Я дуже підтримую нового президента та вважаю, що з ним можуть бути зміни. Зеленський має досить «інструментів», щоб налагодити в країні порядок, і взагалі створити новий формат держави.
Ми українці, що живуть за кордоном відчуваємо гордість і віримо, що весь світ буде знати про нашу країну, і відома вона буде тільки хорошими досягненнями.
