Можливості для України у цифровій економіці
Тема цифрової трансформації в Україні викликає змішані почуття. Велике непахане поле можливостей — на це можна дивитися як на велику можливість (із оптимізмом), так і з песимізмом, бо потрібні титанічні зусилля для змін. Уроки зі світової практики дають надію.
Статус кво цифрової трансформації в Україні
Україна ще далеко від лідерів світової цифрової економіки у цивілізаційному контексті, проте місцеві компанії вже роблять якісні кроки у своїй трансфомрації, а закордонні експерти бачать у місцевій екосистемі хороший потенціал. Попит (від бізнесу) та пропозиція (від інноваційної екосистеми) у сфері цифрової трансформації виглядають збалансованими, проте на низькому рівні.
Найбільше відставання України від країн, які можна вважати лідерами цифрової трансформації — у цивілізаційному розрізі. Поки місцеві діджитал спеціалісти переходять від обговорення тем “який фреймворк для програмування кращий” та “аутсорс чи власні продукти”, Німеччина, Великобританія та Франція вже давно переступили фазу розвитку просто продуктів. Вони вибудовують глибокі компетенції у цифрових трендах і навчилися приземляти ці тренди на стратегічні потреби своєї економіки. Китай та США грають у зовсім іншій лізі: вони намагаються стати тією силою, яка визначає вектор цифрового розвитку.
Ці спостереження підтвердилися на Київському Міжнародному Економічному Форумі у жовтні 2018. Занадто часто діджитал згадували лише в контексті технологій та винахідництва, а не бізнес-моделей та імплементації. У порівнянні з українськими гостями, які найчастіше торкалися неглибинних і абстрактних тем, іноземні спікери були як холодний душ: чітке візіонерство, конкретні приклади, глибинне розуміння теми цифрової трансформації.
Тобто Україні банально не вистачає глибини та масштабу думки. Що цікаво, від місцевих інвесторів декілька разів пролунала теза про готовність підтримувати локальні проекти, якщо вони почнуть мислити масштабніше.
Все ж, українським компаніям вже є, що розповісти. Rozekta, Petcube, Genesis, MacPaw, Grammarly, SmartFarming, Monobank — ось дуже малий список компаній цифрової епохи, за які перед глобальними лідерами можна пишатися.
Окрім того, декілька корпорацій вже активно працюють з інноваціними командами та екосистемою (Raiffeisen Bank Aval, FUIB, MHP, Kyivstar, DTEK, UKRSIBBANK, Philipp Morris International). Закордонні експерти відзначають, що технологічні спеціалісти в Україні дуже якісні, а ціна на такі послуги є для них привабливою.
Урок Німеччини: перевтілення головного цифрового лузера
Німеччина потрапила у полон свого індустріального успіху та проспала прихід цифрової ери. Проте місцевому бізнесу вдалося почати радикальний розворот за рахунок співпраці інноваційного (діджитал) сектору та індустріальних компаній.
Після Другої світової війни Німеччина видала економічне чудо за рахунок важких індустрій та приватним підприємствам середнього розміру (Mittelstand). До появи інтернету та пов’язаної із ним зміни глобального суспільства, німці купалися у плодах власного інженерного успіху. Їм залишалося тільки покращувати інженерні характеристики своїх автомобілів, кранів, газонокосилок.
Проте світ змінився. Інтернет та смартфони в рамках одного покоління радикально змінили користувацький запит. Людей почало цікавити переміщення від А до В, а не автомобіль. Люди почали користуватися, а не володіти. Продажі робляться онлайн. OPEX витісняє CAPEX.
Зовсім епічний приклад: користування роботизованими газонокосилками Bosch було болем навіть для патріотів (поставити стовпчики під правильним кутом і тільки на рівній поверхні, налаштування займало 15 хвилин), у той час як китайські чи американські конкуренти, фокусуючись на користувацькому досвіді, а не інженерних технологіях, за кілька хвилин підключалися до інтернету, підтягували карту та майже без інтервенцій користувачів починали роботу.
На глобальній сцені німецький автопром почала з’їдати Tesla. Вдома, німецький рітейл страждав від нападу Amazon. 20-річний цифровий банк перевершив біржову оцінку кількавікового Deutsche Bank (маючи у десятки разів привабливіші фінансові результати на кшталт ROE). За якістю та реальною швидкістю інтернету Німеччина більше нагадує бананову республіку (ситуація стає ще гіршою, коли smart-заводи не можуть забезпечити для своєї автоматизованої роботи необхідну ширину каналу). Жодна з компаній-лідерів цифрової трансформації не є німецькою.
Із цієї сумної ситуації економіка знайшла вихід: інновації та співпраця із стартап-екосистемою. Загрози перекваліфікували на можливості.
Одним із факторів була потужна стартап-екосистема. За 18 років німці перейшли від примітивного копіювання американських моделей дотком-ери до виробництва власних продуктів. Стартаперські навички, здобуті в інтернет-бізнесі, дуже вдало масштабувалися на глибші технології та індустріальні виклики.
Іншим було усвідомлення бізнесом важливої ролі інновацій. Замість війни проти стартапів, лідери почали з ними співпрацювати. Це дало їм велику цінність: нові підходи до роботи, нові джерела заробітку із кращою маржинальністю, дешеві та деризиковані експерименти над проривними технологіями, доступ до молодих талантів, контроль над ширшим ланцюгом доданої вартості.
- Для Bosch, стартапери (разом із консультантами) створили нову компанію Coup — прокат електроскутерів, яким швидко завалило увесь Берлін (а сама компанія дала Bosch можливість заробляти із набагато вищими margins).
- Усвідомивши, що туристичну індустрію з’їдають підприємці, які до того в ній зовсім не працювали, Lufthansa створила незалежний Innovation Hub, який вже запустив 17 проектів (власних стартапів та партнерств), постійно досліджує зміни в індустрії, веде просвітницьку роботу із персоналом та регулярно збирає нагороди за найкращу інноваційну лабораторію.
- Навіть виробник котлів Viessmann не пройшов повз із створив декілька зовнішніх інноваційних лабораторій, які досліди із технологіями у property tech та deep/industrial tech перетворюють і на внутрішні проекти, і на стартапи, які для Viessmann заробляють гроші.
- Усі автовиробники планують у найближчі 3 роки випустити електромобілі та довести технологію автономного водіння до комерційного використанн
Останній рік цифровий поряд денний гаряче дискутується вже на політичному рівні. Діджитал ще не став основним імперативом економіки, проте успіх трансформації багатьох індустріальних гігантів спонукав керівників з усіх галузей до аналізу можливостей (а не загроз) цифрової ери.
Можливість для України
Використовуючи потужних технічний фундамент та традиційні сектори економіки, Україна може повторити шлях цифрових лідерів та опинитися серед країн, де цифровий сектор розвиваєтсья найактивніше. У цьому процесі важливо стимулювати розвиток інноваційної екосистеми через інфраструктуру, культуру та міжнародні зв’язки.
“Нація інженерів”, “музей технологій”, “збиральних цех” — такими словами описують Німеччину цифрові візіонери та бізнес-лідери. Що цікаво, дуже схожі формулювання звучать від місцевих діячів і про Україну. Між обома країнами можна знайти багато паралелей — як-от великий та застарілий “традиційний” сектор, який сфокусувався на технологіях, а не бізнесі — а разом із тим і можливість для України.
Найперша зміна — культурна. Прийняття того, що цифрова трансформація знищує більшість традиційних підходів до бізнесу. Ставлення до цифровізації як можливості та основного фактора конкурентоспроможності, а не загрози.
Друга зміна — стратегічна. На макрорівні потрібно об’єднати діджитал потенціал із секторами економіки, визначивши low-hanging fruits: де є незакриті ніші та де вже зараз Україна може стати одним із лідерів. На рівні компаній потрібно почати працювати з відкритими інноваціями, долучаючи до вирішення власних потреб інноваційну екосистему.
Третя зміна — інфраструктурна. Версій, що тут можна робити, дуже багато. Одна з точок зору — розділити це на генерування ідей (підприємницька культура, навички визначення і комерціалізації бізнес-можливостей) та підтримку бізнесів (капітал, менторство, акселератори, правова система).
Четверта зміна — глобальна. Україна повинна інтегруватися у світовий економічний контекст як суб’єкт. Стартапи повинні запускатися із глобальною амбіцією (бути найкращими у світі та обслуговувати інтереси світової аудиторії). Володіння англійською мовою має бути конституційним обов’язком. Економіка має використовувати не свою дрібну, а глобальну наративу (практичну та масштабну). Цінним є обмін досвідом із іншими екосистемами.
Хто я і чому про це пишу? Мене звуть Антон Верховодов, Innovation Strategist (консультант з питань стратегії та інновацій) компанії Civitta. Більшу частину останніх 4 років я варився в інноваційному середовищі Австрії та Німеччини. Це дало мені розуміння того, як компанії в різних індустріях реагують на цифрову трансформацію, як прочитати майбутнє індустрій по стартапах та якими інструментами старі гіганти досягали успіху.
Ми у Civitta вирішили зібрати команду із міжнародним досвідом в інноваціях і стратегічному управлінні, щоб допомагати локальному бізнесу опанувати цифрову трансформацію, ставати кваліфікованими інноваторами і — жодного лицемірства — заробляти гроші, вирішуючи реальні потреби.
Пишіть нам, поговоримо, розберемося у ваших бажаннях і подивимося, що було б круто зробити разом.
На своєму Telegram-каналі я регулярно публікую відібрані та анотовані матеріали про інновації, важливі трансформаційні тренди для різних бізнесів та трохи фахового гумору. Раджу підписатися.
