З гуманітаріїв у проджект менеджери за 3 місяці

Історія одного перевтілення

В Іри є кішка Кішка, купа друзів-програмістів і чудова робота. Раніше вона хотіла бути перекладачем, натомість знання англійської допомогло їй у здійсненні іншої мети. Зараз Іра Карпенко — проджект-менеджер у компанії Brocoders. Вона кардинально змінила свою сферу діяльності і ні про що не шкодує.

Як усе було?

Ще з 9 класу я мріяла стати перекладачем. Коли прийшов час вступати до вишу, то я потрапила до СумДУ, тому що саме цей університет надав мені бюджетне місце. Після першого курсу вирішила, що треба їхати кудись за кордон, вивчати мову й працювати. Тоді ми з подругою Поліною вперше поїхали до Німеччини. Загалом ми за чотири курси університету тричі їздили туди і один раз до Америки. Але кожного разу, коли я поверталася до універу, розуміла, що все менше хочу займатися перекладом. Так, можливо, треба було більше часу приділяти навчанню і бажання збереглося б. Але мені зовсім не подобалися деякі предмети, адже акцент був більше на філології, а не на самому перекладі, і це мене не влаштовувало. Тоді я зрозуміла, що не бачу себе перекладачем, а ким хочу бути — невідомо.Так склалося, що в моєму оточенні більше ІТ-шників і декілька з них працюють у Brocoders. Вони й переконали мене в тому, що я можу стати проджект-менеджером.

“Після однієї з зустрічей, де наші друзі жалілися на їхніх нікчемних менеджерів, чиї функції можна було вмістити у дві крон джоби, перша з яких — це писати “Доброго ранку, команда!”, а друга — “Ну що? Коли закінчиш?” кожні 5 хвилин, я подумав, що Іра ідеально впоралася б з цим.”

Друг Даня

Моя перша співбесіда у Brocoders була не провальною, а просто epic fail. Крім англійської і любові до спілкування у мене не було нічого. Мене питали про клієнт-серверну архітектуру, ERD-діаграми, типи зв’язку між сущностями, Agile, PMBok тощо, а у мене в голові просто “дзень-дзень”. Я не знала нічого, абсолютно. Просто йшла на голому ентузіазмі.

Після співбесіди мені написала Іра HR (я тоді не знала, ким вона була, але для мене вона стала натхненницею). Мабуть, вирішила мене пожаліти, підтримати і скинула декілька навчальних відео у Фейсбуці. А там такі відео… Якість і звук просто “шикарні”. І от я сиділа, намагалась щось розібрати і щойно якесь слово чула — одразу собі записувала, щоб потім загуглити. Займалась цим доволі довго.

Одного разу Даня вирішив взяти мене “на слабо” й змусив удруге спробувати влаштуватися до Brocoders. Я тоді вже зрозуміла, що порожніх шухлядок у шафі моїх знань з цієї галузі більше, ніж заповнених. Але подумала, що бити мене там точно не будуть, а домогти зможуть.

Підготовка

Зрештою, я все ж таки наважилась і написала Родіону, це co-founder Brocoders. Як такої співбесіди у нас тоді не відбулося, ми спілкувалися через Skype. Якщо чесно, я не знаю, що саме змусило його повірити в мене. Але результат тієї бесіди — очевидний, він вирішив “зліпити” з мене проджект-менеджера.

Під час однієї з наших розмов він сказав: “Це — не магія, тут все логічно”. А для мене це тоді якраз і було магією! Спринт, декомпозиція, реліз, деплой і ще безліч незрозумілих слів. У мене весь час в голові були думки: “Куди я прийшла? Що я тут роблю? Я просто не створена для такого!” Але потім розуміла, що якщо вже почала — продовжуй, принаймні це — гарний досвід.

Наша робота складалася з того, що Родіон давав мені практичні завдання з бізнес-аналізу й теми для вивчення IT. Наприклад, я займалась одним великим проектом, до якого мала провести збір вимог, прописати User Stories і, зрештою, намалювати прототип. Я намагалася виконувати все поетапно, потім Родіон приймав результат роботи, запитував і надавав рекомендації. Але безпосердньо моя робота полягала в тому, щоб постійно й нещадно гуглити. Загалом я нагуглила що таке UX и UI, Wireframes, HTTP Request: які дані він має, що відбувається з даними в браузері, API, Cookies, розібралась більш-менш у HTML/CSS, та зрозуміла що відбувається після того як юзер вводить лінку й натискає ентер. І це той мінімум в IT, який я мала знати вже на початку.

З часом я натрапила на такі сайти як Medium, Habr і Quora, на яких розміщено багато статей, у яких зрозумілою мовою пояснюють усі ті терміни, які я навела вище. До речі, у мене є один маленький лайфхак щодо пошуків. Коли хочеш знайти якусь інформацію, подану максимально доступно, то у пошуковику після основного запиту додавай “для чайників” або “для дітей”. Програмісти наді мною сміються, але я й досі так роблю, тому що це зручно й зрозуміло.

Дуже допомагало ще й те, що Родіон був відкритим до моїх запитань. Ураховуючи, що їх було безліч, можу його лише пожаліти.

“Одне з найбільш поширених запитань Іри було “Коли ми зможемо поговорити?”. Але, як правило, у мене до неї було більше запитань, щоб краще розкрити ті теми, які їй потрібно знати.”

Co-founder Brocoders Родіон.

Мотивація

Для мене мотивацією був той факт, що повертатися нікуди. Можливо, якщо в мене були б інші ідеї, чим зайнятися, або переклад мене задовольняв, то сумнівів було б більше. Взагалі я обирала між двома варіантами: перший — я влаштовуюсь до Brocoders, другий — їду на навчання до Канади. Але дуже хотіла залишитись в Україні, тому що скільки була за кордоном, але кожного разу хотілося повернутись додому. Як тільки приїздила в Україну, розуміла, що тут все твоє, тут комфортно й добре. До того ж, до Канади я б їхала навчатися, а після чотирьох років СумДУ це трохи не те, чого я прагнула. Мені вже хотілося займатися чимось серйозним, а не працювати офіціанткою паралельно з навчанням невідомо де. Ще в мене в голові весь час була думка: “Почала — продовжуй”, — яку мій друг теж активно транслював. Тому підводити і його і себе не хотілося. Треба було довести, що я сильна.

Співбесіди

У мене було 4 співбесіди. Перша — це взагалі найперша, коли я тільки-тільки прийшла “майже нуляча”. Друга — коли ми почали з Родіоном працювати. Потім була співбесіда перед вступом на стажування й остання — перед прийомом на роботу.

Коли я йшла на першу співбесіду, то хвилювалася, скоріше, тому що цей мій нормальний стан у таких ситуаціях, а не за свої знання. А ось коли ми вже закінчили підготовку з Родіоном і треба було поспілкуватися з моїм майбутнім ментором Юлею і co-founder Андрієм, у мене було відчуття, що перед смертю не надихаєшся. Я вже відчувала, що ті знання, які я отримала за останні три місяці, уже більш-менш устатковані, я більш-менш все розумію і більш-менш можу нормально говорити на ці теми. Пам’ятаю як на співбесіді мене більше запитували щодо проектів, бізнес-аналітики, але майже нічого щодо технічних тем. Там було буквально одне питання, на яке я, до речі, не відповіла: “Як називається поле, куди юзер вводить свої дані?” Чомусь я не зрозуміла, що йдеться про інпути.

Ще ми багато говорили про шлях юзера по додатку. Важливо було уявляти й малювати. Згадую, як на співбесіді Юля дала мені ручку і запропонувала почати малювати, а я накреслила одну риску й далі щось розказую. Ніби й розумієш, що нічого складного немає. Ну що там, малюєш квадратик — це сторінка, малюєш кнопочку внизу і так далі, але все одно, далі рисочки справа не йшла. Хоча коли намалюєш, буде зрозуміло, про що говорити.

Труднощі

Головна складність у тому, що я — гуманітарій. Мені постійно здавалося, що всі знають про це й думають приблизно так: “Вона гуманітарій, чуваки, тікаєм”. Це зараз я вже усвідомила, що практично ніхто не знав про моє навчання на перекладі і розумію, що теж мало знаю, де хто навчався й чим раніше займався. Але тоді для мене це був моральний бар’єр.

І друга складність, з якою зіткнулася на самому початку, це моє невміння розуміти. Коли я навчалася в університеті, то моя спеціальність “вимагала” постійного зубріння, а у Brocoders така практика не котирується. Треба було розуміти всі моменти, а якщо не розумієш — запитувати, поки не дійде. Ось цей момент зміни мислення був для мене переломним, адже я зрозуміла, що схитрувати не вийде, знайти десь готове рішення не вийде, завчити шматок тексту і зробити вигляд, що ти все знаєш — теж не вийде. Тому потрібно розбиратися в усьому самій і занурюватися в питання, ось тоді буде все добре.

Стосунки з командою

За півроку роботи в мене було два проекти. Точніше півтора. Один мені передали на етапі дизайнів, а другий я веду із самого початку. Взагалі класно, коли проект повністю твій. Спочатку йде етап аналізу, де проджект-менеджер працює сам, за цей час проект вже стає таким рідненьким. Потім підключається дизайнер і ви вже разом працюєте над бізнес аналізом. І тільки після нього додається команда програмістів.

Мені дуже пощастило з командами. Нам швидко вдалось знайти спільну мову. Мені цікавий цей проект, їм — також, тому нам було про що поговорити. З самого початку мені було дуже страшно, щоб я десь не наплужила. Ми почали проводити ретроспективи. Це такі спеціальні зустрічі, коли підбиваються підсумки спринту, обговорюється його ефективність та визначається що нам не подобається у роботі. Головне правило: не ображатися, а намагатися виправити ситуацію в майбутньому. Здебільшого всі “топірці” летять у мене, тому що у всіх проблемах на проекті винен проджект-менеджер. До такого краще готуватися заздалегідь.

Менторство

Перед тим, як мене остаточно взяли на роботу, я мала пройти один місяць стажування, який ще називають етапом менторства. За весь цей час мені дали завдання по двох проектах. У першому мені треба було продумати додатковий функціонал та намалювати його. А в другому визначити, яким буде повний функціонал і UX, маючи при цьому User Stories. Увесь цей час Юля допомагала їх зрозуміти, наштовхувала на правильні запитання. З нею було вже легше після ґрунтовної підготовки з Родіоном.

Крім того, я вивчала, як розбивати функціонал на менші фічі, як ставити завдання програмістам, тобто як робити декомпозицію. Ще розбиралася з деякими стандартами Brocoders по роботі з командою та клієнтами.

“Як нам працювалося? Дуже комфортно. Я давала джерела, з яких можна брати інформацію, вона вивчала й кидала мені інші, якщо там пояснювалося доступніше. Вона дуже добре реагує на критику і завжди чує й слухає — це круто. Крім того, вона відповідальна та ініціативна. Мені було з нею цікаво.”

Ментор Юля

Висновки і поради

Як на мене, головне — це підготуватися до того, що ти нічого не знаєш, усвідомити це, тому що коли починаєш роботу, то виявляється, що прогалин у знаннях більше, ніж здається. І якщо закриєшся від усього навколо й будеш сидіти наодинці з цими проблемами, що маєш, то шансів, що ти станеш гарним проджект-менеджером дуже мало. Потрібно весь час ставити питання, шукати інформацію, читати про все на світі. На перший час функція “гуглити” повинна стати просто автоматичною.