ВДЗЗ
Вирвано із контексту Володимира Сущенка
Етика, плагіат, адвокатура
--
Послухав і записав Володимир Петраковський.
Читать на русском
Загальна етика [поведінки людини] лежить в основі будь-якої професійної етики. Мої погляди в етиці радикальні.
В правничих школах англо-саксонської сім’ї дуже обмежена кількість так званих “обов’язкових дисциплін”. Вони коливаються в межах 5–7. Це базові, все решта — вибіркові дисципліни. “Професійна відповідальність” є обов’язковою дисципліною, яка справила серйозне враження на мене. Я розробив свій власний курс, так його і назвавши — “Професійна відповідальність правника”, — і почав викладати його в Могилянці в 2001 році.
Плагіат починається не в університеті. Він починається зі шкільної парти, коли дають писати реферати. Якщо не реагувати, то це формує певну світоглядну позицію.
Запросив [до Могилянки] двох доцентів, полковників, кандидатів наук з Київської вищої школи МВС. Один мав читати “Історію держави і права зарубіжних країни”, а інший — “Історію держави і права України”. А почали читати “Історію держави і права СРСР” та “Історію держави і права країни соціалістичного співтовариства”. До мене одразу прийшла делегація — близько 15 студентів першого курсу першого набору. Мені вони сказали: “Щоб завтра цих полковників не було”.
Коли члени ВРП йдуть в судді, я цього не сприймаю ні в якому варіанті. Так, законодавчої заборони немає. Але це й є етика, оцей внутрішній стрижень. Якщо хочеш йти в судді, то припиняй свою діяльність [у ВРП].
Ми шукали в законотворчій практиці легких шляхів. Ми вважали, що можна взяти будь-який класний текст, будь-який класний закон, скопіювати його, прийняти Верховною Радою і він буде працювати. Але методологічно це абсолютно неправильний підхід, оскільки закони працюють на певному ґрунті: соціальному ґрунті, правовій культурі, економічних умовах. Інша справа, що можна взяти ідею та адаптувати до наших умов.
Дуже цікаво написані Бангалорські суддівські принципи та коментарі до них. Це ціла книжка, де розписані не тільки самі принципи, але й написано, як треба їх тлумачити та застосовувати. Так от, там записано, що будь-який обґрунтований сумнів є підставою для того, щоби людина не була призначена на посаду судді або була відсторонена від цієї посади.
Я вважаю, що у нас багато адвокатів неправильно розуміють свою місію. Те, що написано в правилах [адвокатської етики] про пріоритет інтересів клієнта, може відбуватися лише в межах права. Адвокат за будь-яких умов не повинен вчиняти дії (або радити своєму клієнту вчиняти дії), які суперечать закону.
Розкололо адвокатуру самоуправління. Я вважаю НААУ за міністерство адвокатури. Вона працює за всіма методиками державних управлінських систем. Є оця підпорядкованість. Адвокатура не стала (хоч і починалася) самоврядною організацією.
Адвокатуру може об’єднати ідея незалежної організації.
Я категорично проти закону про адвокатуру. Може бути закон про відносини адвокатури з органами держави.
