Мої кілограми
Я схудла. На 8 кг. Нє, не хворію. Нє, не сама по собі. Так, дієта. Нє, не шкідливо. Так, тепер мені подобається.
Ті, з ким ми бачимось раз на місяць і рідше останнім часом вітаються фразою “Нічособі, від тебе половина залишилась!” (та ну, не так все погано). Після неї йде тонна запитань і заперечень. Довелося зібрати всі відповіді і пояснення в один пост.
Ти ж не особливо товста була, нашо тобі худнути?
Рілі? А хто щойно сказав, що від мене залишилась половина і це красиво?
Років 10 я писала в новорічних резолюціях, що маю важити 55 кг. Десять довбаних років — і в кращі періоди важила 59, в гірші — 66 (або більше і боялась стати на ваги). Цифра 55 взялася з хтозна-де вичитаної формули про те що ідеальна вага — це зріст в сантиметрах мінус 110. Не знаю, на скільки правда, але з 55 мені явно комфортніше.
Ну і найточніший показник того, що я була товста і мені тре було худнути — я дивилась на себе в дзеркало і мені не подобалось. Я так активно нила, шо жирна, що чоловіка це вибісило і він дав мені номер дієтолога зі словами “або ти зараз же дзвониш і записуєшся, або перестаєш нить”.
За шо платити гроші, це ж очевидно: не їж булок — і худни.
Звісно очевидно, а ти пробував? Одна справа про все читати і знати і звосім інша — мати достатньо сили волі, щоб втілити це в життя. Багато штук стали для мене відкриттям. Наприклад, з’ясувалося, що я їла досить правильну їжу (крім булок і брауні, звісно), але майже ніколи не вгадувала порції і тупо переїдала. І навпаки — завтикувала поїсти і в припадках голоду купувала якийсь бутер чи круасан в Еспресоголіку.
Так от, платиш дієтологу гроші не за очевидні речі, а за підтримку. Вже те, що ти комусь заплатив досить пристойну суму за місячну програму, непогано мотивує не збиватися з курсу. Бо я жлоб. І ще дуже радує, що завжди можеш подзвонити чи написати з глупими питаннями про що можна, а шо нізя.
Це ж мабуть аналізи, повне обстеження?
Аналізи — добровільно. Я колись здавала біохімію крові і ще якісь загальні штуки, там писали, що я нормальна, тому я їх навіть не друкувала. Приносила хіба виписку від гастроентеролога. Якщо хочеш бути здоровим, аналізи здавати так чи інакше доведеться. Якщо нічого не турбує — так і кажеш дієтологу: я здоровий і хочу їсти як здорова людина.
На першій зустрічі ми дві години обговорювали правила, рекомендації, що я їм, а що ні, разом писали програму на тиждень, базуючись на тому, що мені подобається. В нагрузку отримала купу макулатури з рецептами і правилами (останні зачитані до дірок). Надалі ми зустрічаємось щотижня на півгодини, я отримую меню на наступні сім днів, жаліюсь, розказую, що так, що не так, корегуємо плани, зважуємось, міряємось. Два місяці, з перервою на три поїздки, я худла (в поїздках здебільшого все одно поправлялась), тепер залишилось з цього вийти і бути щасливою.
Так і шо там в меню?
Там все дуже просто. Сніданок, мабуть, найбільш варіативна частина. Це може бути вівсянка з йогуртом або омлет, або каша з овочами. Обід і вечеря — 1/3 білків (курка/яловичина/риба) і 2/3 овочів (в будь-якому стані, хіба не смажені з олією). Другий сніданок і полуденок — творог/йогурт і фрукти/овочі. Іноді тут бував навіть чорний шоколад і сирники. Всього 300–350 грам за раз, їсти кожні три години і пити дохріна води. Іноді є ще кефірчик чи щось таке на ніч, якщо я раптом встигла повечеряти до 19. Але я рідко встигаю.
Так, їжу я зважую і в кафе завжди читаю або запитую грами. Ні, не в напряг.
Не їм олії і масла, свинини, хліба (іноді можна хлібці або лаваш), цукру (думала вмру, але не вмерла). Каву п’ю, бо точно б не вижила. Алкоголь п’ю, але намагаюсь обмежитись сухим вином і розбавляю його з водою. Коктейлям з колой і швепсом — атказать, але кілька разів грішила.
І шо, ні разу не зривалась?
Зривалась канєш. Особливо в подорожах. Там і бутерброди в багеті були, і шоколадки, і сидр, і шуба з майонезом. Головне, якщо зриваєшся, — понять і простіть, а наступного дня спробувати знову їсти все правильно. В Хєрангу в мене жодоного “правильного” дня не вийшло. Зате повернулась додому — і вжух! Я знову маладєц.
А шо Андрій їсть?
По-перше, Андрій харчується кавою. По-друге, їсть те ж саме, що і я, але додаючи дозволені йому продукти. Наприклад, вівсянку їсть з арахісовою пастою (я нюхаю і заздрю), суп — з хлібом і сиром (да, сир я теж тимчасово не їм). Крім того, мені не влом іноді спекти маннік, до якого я геть байдужа, а він любить. Так і живем.
Я ненавиджу готувати
По-моєму, щоб приготувати курку в мультиварці або змішати творог і фрукти не треба бути талановитим кулінаром. На мене іноді находить натхнення і я готую щось цікавеньке, але здебільшого обмежуюсь дуже простими речами на зразок запеченого м’ясам і кабачків. Профіт.
Взагалі-то можна і в кафе ходити. На початку дієти я з цим зав’язала, а якщо доводилось, вибір обіду чи вечері перетворювався на тортури, бо “вони ж певно з маслом його готують!” і “нє, я не буду це їсти, тут 300 грам овочів, а не 200”. Одним словом, я парилась… А потім навчилась вибирать найменше із зол і заспокоїлась. Мені просто страшно подобається знати ВСЕ, з чого зроблена моя їжа.
На самій дієті не схуднеш, треба спорт
Взагалі-то схуднеш, але рухатись сильно веселіше. Я не те щоб займалась чимось регулярно, але дофіга ходжу пішки, іноді танцюю, а тепер ще й плаваю двічі на тиждень. Взагалі-то, я завжди була досить активною, а схудла саме завдяки тому, що перестала їсти булки.
Ти потім знову поправишся
Фігушки.
Якщо чесно, саме це мене лякає, тому п’ю валер’янку. Дуже не хочеться, витративши стільки душевних сил на зважування огірків і нежирного творога, все похєрить в один прекрасний момент. Боюсь, що вже ніколи не їстиму, наприклад, еклерів, а якщо їстиму, то ненавидітиму себе за це і ще тиждень буду “худать”. Сподіваюсь, місяць стабілізації і виходу з дієти якось заспокоїть мої нерви і я точно знатиму, що раз на тиждень еклер — можна.
Тільки будь-ласка, не давайте мені порад і не розказуйте, як ви прекрасно живете з морозивом і піццою, а потім все витанцьовуєте/вибігуєте/виприсідаєте. Ви — це не я. А я — це не ви. Просто давайте обійдемось без порад, бо я стаю агресивна.
Я схудну і це змінить моє життя!
Ну… В якомусь сенсі. Я стала більше подобатись собі в дзеркалі і менше скаржитись на свою зовнішність (добре що прищі вже, а зморшки ще не моя тема). Але в іншому мало що змінилось. Я точно так само нию про будь-що інше.
Хочеш сказати Оленку, шо вона маладєц? Клікни сердечко і передай другу. Ще тут можна коментувати, в тому числі виділений текст. І да, можна запитати номер телефону дієтолога.
