Цього року я не зробила
Інструкція з (НЕписання) новорічних резолюцій
Джингл белз, джингил белз! It’s this time of year. Ви вже наобіцяли собі всякого нереального на наступний рік, так щоб потім подивитись на список і відчути себе га… кхм, не дуже добре? Чи чекаєте новорічної ночі, щоб написати на папірці урочисту обіцянку або найбільше бажання, спалити його і випити попіл з шампанським під 12 ударів годинника? Так ще хтось робить?
Новий рік — новий початок. У 2017-му ми всі обов”язково схуднемо, почнемо ходити в басейн, кинемо пити і знайдемо нову ідеальну роботу, станемо котиком (або єдинорогом), будемо менше нервувати і більше часу проводити з рідними.
І забудемо про це до закінчення новорічної відпустки.
Зараз я зроблю страшну річ: витягну на світ божий свою новорічну резолюцію на 2016 рік і спробую зробити з неї висновки. Звісно, протягом року я згадувала про неї дуже рідко, хоч картинка і висіла на робочому столі. Але хто взагалі закриває браузер на ноутбуку?
Звісно, рік був загалом прекрасний, чого варті тільки шість нових країн і півтора десятки танцювальних фестивалів. Але ми зараз не про це.
З 11 пунктів п’ять стосувалося мого тепер замороженого блога про історію джазової музики Sing In Swing. Я була в якомусь танцювальному угарі і натхненна щось з цим робити. За рік я написала аж два лонгріди і більше нічого, нового дизайну не видать, підписників як було 300 з копійками, так і лишилось, лекцій було три. Повних онлайн курсів — нуль, з них дата саєнс — нуль. Не скажу, скільки я важу, але не 55. Власний бізнес — хахаха. Про права виконано частково: отримати я їх отримала, але їжджу досі коряво. Ідеально виконаний аж один пункт — заміж я таки вийшла, бо сенс був у прийнятті рішення.
І я не одна така. 45 відсотків американців щороку пишуть новорічні резолюції і ще 17 — час від часу. Але тільки вісім вісотків з них повністю виконують ці обіцянки. ВІСІМ! А 92 — ні.
Що я зробила правильно в своїй резолюції:
О, я ващє маладєц. Майже всі цілі дуже конкретні, вимірювані і позитивні.
Що я зробила не так:
По-перше, я назвала це новорічною резолюцією. Я писала про те, що хочу зробити, а не те, якою хочу стати. І я не мала жодного плану як і коли це робити.
По-друге, в ній забагато пунктів.
По-третє, забагто пунктів присвячених одній справі, на яку я забила і тепер дуже хотіла знову до неї повернутся, бо просто шкода було витрачених раніше зусиль. А значить — неправильна мотивація.
Четверте, ну не створена я бізнесвуман. Але навколо так багато успішних-красивих, що я теж хочу такою стати. Цей світ каже мені: стартапером бути круто, якщо ти цього не можеш, ти — лох. І я обіцяю собі зробити те, чого насправді не хочу. Те ж саме і зі схудненням: ти жирна!- казала я собі, — от схуднеш і жизнь наладітся. Влітку я навіть ходила в спортзал, але щойно прогрес сповільнився, мотивація зникла, бо ніякого особливого задоволення від качалки я не отримувала. Але ж гризла себе потім за те, що кинула, з неземним “задоволенням”.
П’яте, тема зі схудненням переходить в резолюцію з року в рік. Прям як тут.
І нарешті, я нікому про це не говорила. Не шукала підтримки і взагалі соромилась своїх цілей.
Ітого
По-хорошому, резолюції — це більше про зміни, а плани йдуть потім. Може тому тільки та, де треба було прийняти рішення і спрацювала: мені дуже хотілось стати сміливішою і я правда стала.
Змін треба хотіти. От так шоб дуже. Не для того, щоб хтось вас похвалив, не тому що “так треба”, не тому що в журналах пишуть, що це переверне твоє життя з ніг на голову. Якщо ти не знаєш, яких змін справді хочеш — значить ніяких. Але можна пообіцяти собі дізнатися — і це теж класний варіант для резолюції.
Або нє, ні обіцянок, ні пробачень. Перестань чогось чекати в новому році, перестань хотіти всього і зразу. Просто будь відкритий до світу, присутній тут і зараз.
Я цього року не пишу ніяких списків, тому що якраз під новий рік страшенно втомилась все планувати тільки заради того, щоб поставить галочку. Але не втримаюсь і все таки пообіцяю собі більше відчувати, менше хвилюватись і скласти нарешті собі ціну.
А шо у вас в резолюції? Згадаємо про неї в березні?
