Галопом по Камбоджі
Маршрут на шість днів плюс купа корисних і не дуже лайфхаків
Один автобус, один поїзд, одна маршрутка, два скутера, одне мото-таксі, 4 хостели/гестхауси і безліч туктуків. Один храмовий комплекс, одна столиця, один річковий круїз, одне соляне поле, одна гора, одне море і всі заходи сонця. Це були трохи шалені шість днів, але саме в таких подорожах я найбільше почуваю себе живою.
Поки не купили квитків, знала про Камбоджу приблизно нічого. Тільки те що сусідка Тайланда, знайомий болгарин говорив про неї із захватом і що у Анджеліни Джолі звідти діти. Але ця подорож увійшла в топ-3 наших пригод поруч з Іраном і 4000-км до моря і назад.
Віза
Ми прилітали в аеропорт Сіам Ріпа, але кажуть, visa on arrival можна отримати і на пропускних пунктах на кордоні з Тайландом. Ми просто не ризикнули їхати з Бангкоку автобусом, це довго і напряжно. В літаку вам видадуть купу папірців для отримання візи і проходження кордону. Поки їх заповниш, вже і посадка, летіти з Бангкоку годину. Крім цих папірців і паспорту знадобляться тільки фото (у мене проканало без них, бо конверт з фотками я успішно залишила в Таї) і 30 баксів на брата. В принципі візу можна оформити в інтернеті, трохи дорожче, але зразу стаєте в чергу паспортного контролю, а не по візу. Хоча в нас увесь процес зайняв хвилин 40.
День 1. Сіам Ріп
В більшості готелів і навіть хостелів є безкоштовний трансфер з аеропорту на тук-туку. А якщо нема, ставте собі Pass App — і викликайте рікшу. Окрему кімнату в хорошому районі можна зняти за 15–20 баксів. До речі про бакси: офіційна валюта ріель (1 доллар = 4000 ріелів), але майже всі банкомати видають долари і ціни всі теж в них. Ріели ви зможете отримати тільки як решту або замість центів, копійок тут не водиться. Надірвані долари теж ніхто не візьме.
Ми прилетіли після обіду, тому в перший день нічого особливо не дивилися, тільки робили великі справи: купили сімки, взяли скутер і пошлялись по супермаркетам (вони кльові). Сімка без номеру, тільки з інтернетом на два тижні коштує 5 баксів і кажись можна дешевше. Тут взагалі все можна дешевше і торгуватись обов’язково. Наприклад, аренда байка на день обійшлася нам в 10 баксів, хоча спочатку називали 15.
Їсти: амок (карі на кокосовому молоці з рибою/мясом, дуже смачно) і лок лак (теж якесь тушене м’ясо). На відміну від Таю, тут вже можна не боятись, що страва буде неочікувано гострою. А ще я закрила свій гештальт з квіткою банана. Пити: пиво. Тут всі п’ють дуже багато пива.
День 2. Ангкор Ват
Власне, комплекс Ангкор Ват — номер один у всіх списках причин відвідати Камбоджу. Я не те щоб великий фанат архітерктури і особливо храмів, бачив один — бачив їх всі, тому навіть після купи захоплених відгуків була налаштована трохи скептично. Але от шо я вам скажу: це було варто всіх кілометрів, баксів і градусів спеки ТЧК!
Всі радять брати на цілий день тук-тук, домовлятись в готелі чи на вулиці зарані. Це зазвичай коштує 15 баксів (якщо сторгуєтесь). Я також бачила людей, які пхались туди на велику (кілометрів 15 від міста плюс гігантська територія комплексу). Про мопед чомусь ніхто ніде не писав. Може тому, що тут досить стрьомний рух для фарангів: майже немає світлофорів, пів-Камбоджі назустріч і так далі. Але ж ми вже були в Таї, та й випадковий британський підліток сказав, що так їздив. Тому ми поїхали в Ангкор на скутері і це був найправильніший вибір.
Беріть з собою панамку, багато води і перекус (там є їжа, але ну такоє, ми купували тільки ананаси). І вдягайтесь так ніби йдете в храм, бо ви туди і йдете — легкі але все таки штани і ніяких сісьок, будь ласка.
Контроль квитків на в’їзді в комплекс і потім на вході до кожного храму. Але продають їх окремо не там, а в Angkor Panomara Museum. Коштують 37 баксів на один день, 62 на три протягом тижня і ще є на 7 днів на місяць за 72, сфоткають на місці. Ми брали на один, забили на схід сонця над Ангкор Ватом (дуже популярний атракціон) і об’їздили шість храмів з перервою на обід в місті. Да, так можна було!
Якщо не берете гіда і їдете своїм ходом, обов’язково почитайте щось про історію Ангкор Вата, хоча б вікіпедію або документалку Нешинал Джеографік. Ви точно не пропустите храми Angkor Wat, Bayon і Ta Prohm, більше відомий як той, де знімали Лару Крофт. Там купа народу завжди, але вони все одно класні. От прям до збитого дихання класні. Особливо якщо подумати, скільки їм років і скільки в них праці. Із менш популярних ми були в Jayatataka (ака храм на болоті), самотньому Ta Keo і Pre Rup. Два останніх — піраміди, на які можна видертись, перший — прекрасний у відсутності натовпів. Останній популярний на заході сонця. Хоча ми вибрали менш людний і стратегічно кращий пост — східний берег резервуару Srah Srang. По-хорошому, про Ангкор можна було б написати окремий пост. Але нє.
Ще я багато читала про дітей, які випрошують ван-долар і від яких можна відкупитись тайськими батами чи хоча б цукеркою. Але в правилах поведінки комплексу написано, краще пожертвуйте гроші благодійній організації для дітей, але не підтримуйте їх жебрацтво. Нехай йдуть в школу вчитись. Та і не зустрічала я їх особливо, так шо бати і цукерки не пригодились.
В храмах літають стрикози, ростуть дерева крізь стіни і підлогу, ходять слони, продають браслети з ниток і заговорів (я тепер ношу такий від будистської бабусі, хоча востаннє вдягала браслет років 10 тому). Ми ще стільки всього не встигли і не побачили в Сіам Ріпі, що мені навіть хочетья повернутись в це місто, чого за мною зазвичай не водиться.
Якщо у вас будет трохи більше часу в Сіам Ріпі, катніть на озеро Тонле Сап (краще своїм ходом і не в найближче село), спробуйте нарешті тарганів на найтмаркеті і сходіть подивитись на собак-розміновувачів.
День 3. Пном Пень
З Сіам Ріпа в столицю їхати 5–7 годин, залежить від автобусної компанії. Знайти свою ідеальну можна тут. Ми вирішили не жертвувати сном і виїхали зранку, хоча можна зекономити на житлі і взяти нічний автобус. Коштує 12–15 баксів з носа.
Чого їхати в столицю — це вже інше питання. Пном Пень шумний, великий і дуже еклектичний. Ми були в ньому всього лише півдня: сходили на залізничний вокзал, найпорожніший вокзал евер, по квитки до Кампота (касирши спочатку переконували нас, що місць немає, а потім чомусь здалися) і на центральний базар в китайському кварталі, попялились, з’їли пєльмєнєй, ледве вибрались крізь трафік. І звісно, ми знайшли кав’ярню третьої хвилі. Шо ж тут, не люди живуть чи шо?
Парковка на всіх тротуарах, вуличний футбол на набережній, багато барів і пиво рікою, еротичні кабаки і дівчатка/не-дівчатка, які закликають до них приєднатись. Звучить не дуже, але мені там було спокійно і щасливо. Справа, напевно, не в місті.
Всі тревел блоги будуть радити вам з’їздити на екскурсію на Killing Fields, де вбили тисячі людей за часів режима Пола Пота в 70-х. Я не фанат таких місць, навіть від читання вікіпедії мурашки по шкірі, тому ми цю опцію навіть не розглядали.
Кампот і Кеп
Потяг в Кампот їхав далі, в Сіануквіль, на море. Він ходить лише три дні на тиждень і більше кажись поїздів тут взагалі нема. Ось чому вокзал був такий порожній. На маршрутці до Кампота можна доїхати за дві години. Але нам хотілось колориту і різноманіття. Натомість отримали вагон метро з кондиціонерами в шаховому порядку і контингентом із фарангів і китайців. І їхали ним п’ять (!!!) годин. Не повторюйте цю помилку.
Перший день в Кампоті ми просто провтикали в гестхаузі за барною стійкою, чекаючи мот, який нам так і не дістався, виповзли ввечері в центр дивитись на захід сонця і покатались на кораблику. Кумедно, що круїзи анонсуються як sunset and fireflies. Коштує 5 баксів, в квиток входить 2 пива. Але сонце вже й сіло, поки ми відчалили. На нижній палубі була дискотека, всі навколо бухали і їли, а світлячків майже не було видно. Зате берег річки дуже красивий. Worth it, але беріть крем від комарів і светр.
Саме містечко дуже французьке і європейців тут ледь не більше, ніж китайців. Поруч з Кампотом вирощують знаменитий (у вузьких колах) перець і це найкращий сувенір додому. А ще тут всі курять траву і її можна купити у піцерії. Але головне, що вам треба зробити — взяти скутер і піднятись на гору.
Тут, мабуть, найкраща дорога в усій Камбоджі. Якщо виберетесь зранку, на серпантині будете майже одні. Вдягайте штани, не повторюйте моїх помилок: в шортах спочатку буде дуже холодно, а потім з’ясується, що ноги згоріли вхлам.
В 1920-х французи, а Камбоджа була французькою колонією, побудували собі шикарний готель на горі Бокор. Потім щось пішло не так і ці будівлі просто закинули (видать добиратись було не зручно). Тепер на пагорбі буквально місто привид з покинутими церквами і не таким покинутим вже новим готелем і казино. От для цього казино і побудували нову дорогу. Але місце явно прокляте і людей там геть мало. Зате краєвиди просто нереальні, особливо коли є трохи хмар. Вони тут чіпляються за вершину, здається можна їх їсти прямо ложкою і слухати велетенський ліс внизу.
А ще на горі є водоспад. Ну як водоспад… мабуть зараз сухий сезон. А все одно прикольно посидіти на камінні, подивитись вниз і влаштувати пікнік.
Кеп — ще менше село на узбережжі за півгодини їзди від Кампота. Їхати туди радять по крабів (але у нас щось не склалося) і по захід сонця на морі (з цим дуже добре склалося). Але щоб туди потрапити треба проїхати кілометрів 10 по суцільним ямам. Можна, до речі, заїхати на соляні поля. Ви в курсі, що морську сіль добувають саме так: висушують воду і зішкрібають?
Отрес Біч (Сіануквіль)
У нас був літак з аеропорта Сіануквіля і не було сил на ще одне місто. Тому ми вирішили забукати бунгало на пляжі неподалік. Попросили водія маршрутки зупинитись на потрібному повороті перед містом і думали викликати там тук-тук через додаток, але фігушки, ніхто по тій дорозі не їздив. В решті решт сторгувались за 4 долари з двома чуваками на мопедах. Чуваки прекрасно розсікали по крутому сихлу грунтовки з ямами, а я ледь не посивіла з рюкзаком за плечима.
Отрес біч — дві смужки пляжів трохи за Сіануквілем. Я так і не зрозуміла, в чому тут прикол, бо місцевість трохи дика, дуже наркоманська і ще дужче китайська, бо вільна економічна зона. Ну і ми умудрились поселитись в гесті з дискотекою на загалом тихому пляжі. Але навіть так я прекрасно виспалась. Можливо, завдяки двом коктейлям. Бо для того щоб пити коктейлі з видом на захід сонця ця місцевість підходить ідеально.
Кажуть, на островах ще красивіше. Менше людей, більше пальм і піску, не ловить мобільний і повний чіл. Розкажете, якщо доберетесь. Ми ж домовились звечора з таксистом і полетіли у В’єтнам. Але це вже зовсім інша історія.
А ми нагадуємо, що в медіумі можна натиснути на аплодисменти, виділити фрагмент, який сподобався і написати коментар, в тому числі й до фрагменту.
