Еволюція сучасного лінді хопу. Pre-YouTube Era.
Провідні стилі 1998–2005 років.
Ксюша Павлова для каналу All That Swing. Попередня частина тут.
Disclaimer: Ця стаття є компіляцією моїх власних спостережень і висновків щодо розвитку лінді-хопу протягом років мого захоплення цим танцем і жодним чином не претендує на істинність в останній інстанції чи науковий підхід. Назви стилів лінді-хопу, використані мною, а також свідчення про внесок окремих особистостей в його еволюцію, слід сприймати як досить умовні, незафіксовані офіційними документами, а радше поширені серед широкого кола моїх знайомих танцівників, українських і міжнародних. В першу чергу ця стаття створена з бажанням поділитись моїми власними спогадами і моєю суб’єктивною точкою зору на його еволюцію з тими з танцюристів, хто тільки ще робить перші кроки на цьому шляху, щоб підтримати в них зацікавленість не лише самим танцем, але й його історією, а також представити цей танець з майже столітньою історією, не як стале явище, яке ми, танцюристи, ретельно реконструюємо, а як мистецтво, яке постійно розвивається і еволюціює, як живу систему, яка чутливо реагує на зміни в свідомості людей, видозмінюється і створює власні тенденції під впливом окремих особистостей і реалій сьогодення. Цим самим я також хочу запровадити думку, що “вивчити лінді-хоп” неможливо, адже, скільки б ми не займались ним, нам завжди будуть відкриватись його нові сторони, нові ідеї, нові горизонти. Для мене цей танець такий же безмежний, як саме життя.
В Україні лінді-хоп почали вивчати і танцювати в 2003-му році. Особисто я також вперше спробувала цей танець у вже згаданому Herrang Dance Camp саме влітку 2003-го, хоча бачила його на відео раніше. Ці бозна-як отримані записи жахливої якості ми переписували один в одного на VHS касети. Потім був сайт www.lindylibrary.com (зараз не працює), а в грудні 2005-го з’явився YouTube і все стало в сотні раз легше і швидше. Отже, все, про що йдеться нижче, я бачила, спостерігала на власні очі і переживала на власному досвіді.
Приблизно до 2003–2005-го років, тобто до появи YouTube і до того, як подорожі задля танців стали поширеною практикою, а танцювальних таборів стало більше, ніж вікендів в році, у світі сформувалось декілька головних стилів лінді-хопу, які ми, українські ліндіхопери, між собою умовно класифікували, як наступні:
Hollywood style
Дуже плавний, без видимого ззовні ритму, так би мовити “горизонтальний” стиль, характерний в першу чергу для південно-західного узбережжя США, тобто Каліфорнії. Саме він послужив одним з джерел для таких танців, як Boogie-Woogi i West Coast Swing (див. попередню статтю). Найвідомішими представниками стилю Голлівуд були всесвітні кумири тих часів — Kevin St. Laurent і Carla Heiney.
Це одне з найперших відео їх танцю, яким ми всі, ще зелені адепти лінді-хопу, захоплювались і довгий час вважали це шоу-номером з поставленою хореографією. Лише через декілька років, переглянувши його знову, я подумала, що це могла б бути імпровізація. І так було не тільки з цим танцем, а майже з усіма їх показовими імпровізаційними виступами.
Також раджу вам пошукати їх шоу-номери (тобто виступи з поставленою хореографією), які, як на мене, навіть і зараз, після багатьох років, здатні вражати своєю майстерністю, професіоналізмом, музичністю і енергетикою.
Стиль Голлівуд і досі не втратив своєї популярності, і, хоча в Україні від нього давно вже відійшли, як і в більшості інших країн і спільнот, а Кевін і Карла давно розійшлись, як пара, він все ще традиційно є найбільш уживаним на своїй батьківщині — в Каліфорнії.
Swedish Savoy
Це стиль, який відзначається великою роллю трюків і надшвидких темпів (про це також дивіться в попередній статті), орієнтований в першу чергу на шоу-номери. Для нього є характерними дуже легка, ненав’язлива взаємодія (“connection”), яскравий вертикальний ритм (особливо в повільні та середні темпи), афроамериканська пластика, як, наприклад, дуже широкі твісти партнерок, підкреслений нахил вперед обох партнерів навіть в повільні темпи.
За легендою цей стиль, певною мірою протилежний стилю Голлівуд, народився зі спроб шведських танцюристів бугі-вугі максимально точно реконструювати лінді-хоп по VHS касетам з записами виступів відомого танцювального гурту 1930-х Whitey’s Lindy Hoppers, в чому вони досягли неабияких успіхів. Шоу-група Whitey’s Lindy Hoppers походила з Нью-Йорку і тренувалась у відомому на той час танцювальному залі Savoy. Ось звідси і сформувалась назва стилю. Недоліками такого реконструювання особисто ми, українські ліндіхопери, прибічники стилю Голлівуд, вважали не дуже насичену взаємодію партнерів в парі, яка доводила нам, що навчитись взаємодії між партнерами з відео, без пояснень викладачів, справді складно, майже неможливо. Також пластика і постава, які виглядали органічно в швидкі темпи, нам виглядала біднуватою в повільні темпи, де ми шукали більшої плавності і гнучкості. Пояснення цьому полягало в тому, що усі виступи Whitey’s Lindy Hoppers були розраховані на те, щоб вразити глядачів саме акробатикою і швидкістю. А відтак записи з їх виступами були лише під швидкі темпи і майже ніколи — в середні чи повільні. Тому повільний лінді-хоп у шведському Савої виглядав, як сповільнена версія їх швидкого танцю.
Щодо практики навчання по відео і її ефективності, можу розповісти про такий свій власний досвід.
Як вже згадувалось вище, на початку існування лінді-хопу в Києві нашими кумирами були Kevin St. Laurent і Carla Heiney. За браком інших можливостей навчатись в них, ми копіювали і знімали їх рухи і пластику з усіх відео, до яких змогли дотягнутись. І ось якось влітку в Херрангу я побачила на паркеті Кевіна (в першу чергу по натовпу спостерігачів, які оточили його з партнеркою на танц.майданчику). Звісно ж, мені закортіло потанцювати з ним (а потайки ще й, може, мріялось вразити його тим, наскільки точно я перейняла їх з Карлою стиль). І, звісно ж, я, партнерка рівня Advance (тих часів), знала, що ось зараз почну з ним танцювати, і все мені буде таким зручним і знайомим, зрозумілим і природнім, наче як почути рідну мову десь за кордоном.
Повагавшись, я якимось чином, таки, пролізла крізь огорожу таких же охочих, як і я, і запросила його. Що це був за танець! Мабуть, один з найгірших у моєму житті! Я нічого не розуміла! Якісь пульси, сигнали, незнайома динаміка, на які я просто не знала, як реагувати! А на додачу — сором і розпач від усвідомлення, що я сама на це напросилась, та ще й дошкуляю своїм танцем такій людині, яка мене, мабуть, встигне зненавидіти за ці 4 хвилини! Мені хотілось провалитись крізь паркет ще до закінчення танцю. Це, мабуть, було написано в мене на обличчі, тому що посеред танцю Кевін зупинився і спитав мене: “Are you OK?”, чим насправді лише погіршив моє становище. На той момент мені не вистачило ні розсудливості, ні сміливості сказати, що я зовсім не ОК і що краще нам припинити цей танець і мені його не мучити далі своїм недолугим слідуванням. Це було б наймудріше рішення в тій ситуації, але мені від сорому і страху забракло слів.
Ледь-ледь дотерпівши до кінця танцю, я для годиться подякувала, дотелепалась на ватних ногах до стіни і сіла на підлогу поруч з одним моїм хорошим другом, який весь цей час спостерігав за нашим танцем. Виглядав він хіба що трохи менш розчарованим і пригніченим, ніж я. Лише співчутливо глянув на мене і сказав: “Не говори мне ничего. Я всё видел.”
Втім, в швидкий темп самі завзяті “шведські савойщики” перевищували будь-кого в майстерності і потужності. Самими вірними адептами стилю Swedish Savoy були всі шведи, а самими майстерними, завзятими і відомими — танцювальний гурт The Rhythm Hot Shots (1985–2002), вони ж The Harlem Hot Shots (2002–2021), а потім — просто The Hot Shots, склад якого дещо змінювався з роками.
Закликаю зацікавлених читачів пошукати їх інші виступи в YouTube. Всі вони відзначаються виключним професіоналізмом, вражають видовищними трюками та яскравими, дещо дивакуватими костюмами, очевидно покликаними відобразити танцювальну моду початку ХХ-го століття, поширену в певних колах.
Сам стиль Swedish Savoy також і досі популярний в Швеції, де йому надають перевагу над усіма іншими. Проте зараз він вже не є єдиним стилем, який там танцюють, і багато танцюристів, які навчались лінді-хопу в останні 10 років, танцюють в його більш сучасних стилях.
Французький Smooth
Схожий на Голлівуд, але з веденням на досить неочевидні і непередбачувані хитромудрі фігури, а також великою роллю бек-лідінгу (“back-leading”). Для тих, хто ще не знайомий з цим явищем в танці (зараз не дуже уживаним), поясню: так називалось перехоплення партнеркою ініціативи під час танцю, яке призводило до кардинальної зміни динаміки, напрямку руху тощо. Ми цією ідеєю також бавились певний час, але, за моїми спостереженнями, успішно вона працювала лише в парах, де обидва партнери сповідували цей самий французький Smooth.
На відміну від відвертого бек-лідінгу, який був дуже популярний десь у 2005-му році, зараз партнерки впливають на танець більш органічно і передбачувано, вбудовуючи свою ініціативу в план партнера без різких, неочікуваних і непідготовлених змін. Тобто, швидше пропонують, ніж наполягають чи перехоплюють, радше додають, ніж змінюють. Але, по-перше, це лише моя суб’єктивна думка, а по-друге — тема для окремої статті ;-).
По неперевіреним даним, французький Smooth виник, як наслідок захоплення французьких ліндіхоперів блюзом і спробами перенести блюзову пластику в лінді-хоп. Деякі з французьких танцівників застосовували для повільного темпу пульс вверх, замість загально-розповсюдженого баунсу вниз. На мій погляд, це виглядало дуже пластично і граціозно, але заважало на високих темпах. Цей стиль зазнав певного, хоч і незначного поширення не лише у Франції, а й в інших країнах. Певний час я особисто намагалась також опанувати і застосовувати цей стиль саме для повільних мелодій, тоді як для швидких ми використовували стиль Голлівуд. Французький Smooth в Україну прийшов трохи кружним шляхом — через Росію, де він був поширений серед ліндіхоперів Санкт-Петербургу, зокрема в школі Casa Latina. Там його запровадив і викладав в своїй авторській версії відомий і майстерний танцюрист Федір Недотко. В першу декаду ХХІ століття. він відігравав значну роль у розвитку і розповсюдженні лінді-хопу не тільки в Росії, але й часто викладав в Києві, і на той час певним чином вплинув і на моє формування, як танцівниці.
Найяскравішими і відомими представниками цього стилю у 2002–2008 роках були французи Geraldine Pelous і Fabrice Guitard.
Ці двоє не були єдиними представниками французького стилю. Проте з їх зникненням з танцювальної сцени поступово забувається і французький Smooth. Після 2010-го я особисто не можу пригадати жодного відомого танцівника, який би все ще його танцював в чистому вигляді.
American Savoy
Цей стиль ще тільки формувався і набував популярності в наведені роки і був золотою серединою між Голлівудом та шведським Савоєм. Він вирізнявся поєднанням вертикального ритму (проте ще не дуже яскраво вираженого) з більш щільною взаємодією між партнерами (втім також менш насиченою, ніж, наприклад у французькому Smooth’і) та стильністю і вишуканістю номерів. Наскільки я можу пригадати, саме в групових шоу-номерах його представників почала застосовуватись хореографія з цікавими малюнками і перелаштуваннями, формуванням кіл, колон, хрестів та діагоналей з учасників, на відміну від більшості інших шоу-номерів.
Визначними представниками цього стилю в 1998–2009 роках був танцювальний гурт The Minnie’s Moochers, виступи яких на ті часи виглядали дуже майстерними і вишуканими.
З часом деякі з учасників цієї групи стали основою гурту Silver Shadows, яка складалась з танцівників Нью-Йорку, частина яких зараз є відомими міжнародними танцівниками і викладачами, а частина вже зникла з танцювальної сцени.
Гурт існував щонайменше до 2010-го року і досяг значної майстерності. Тому пропоную тут також і їх більш пізній виступ, який нарешті має більш звичну сучасному глядачу якість відео.
У 2005-му році наступила ера YouTube’у, з появою якого розвиток і поширення лінді-хопу набули нових масштабів і нової швидкості. Розподіл на стилі ставав дедалі більш умовним. Стилі перестали бути характерною ознакою певної спільноти чи країни, оскільки тепер стали доступними більш широкому загалу.
Відтоді майже щороку в лінді-хопі з’являлись нові імена, стилі, тенденції і течії, змінювались кумири, смаки, музика, під яку танцювали, і одяг, в якому танцювали. Колесо розвитку почало набирати обертів.
Більш детально про деякі з цих аспектів читайте в наступній статті.
