Занепад і відродження лінді хопу
Ксюша Павлова для каналу All That Swing
Disclaimer: Ця стаття є компіляцією загальновідомих і загальнодоступних відомостей про відродження зацікавленості до лінді-хопу в світі в 1980-ті роки з моїми власними спогадами про те, що я чула від друзів-танцюристів і олд-таймерів в різні роки мого захоплення лінді-хопом, або знаю з власного досвіду. Вона жодним чином не претендує на істинність в останній інстанції чи науковий підхід. Вона створена з бажанням поділитись цими суб’єктивними знаннями і точкою зору з тими з танцюристів, хто тільки робить перші кроки на цьому шляху, щоб підтримати в них зацікавленість не лише самим танцем, але й його історією, а також надихнути їх для подальшого самостійного заглиблення в історію джазової культури. :-)
Що ж відбувалось з лінді-хопом між його золотою ерою і відродженням в 80-х?
За загальноприйнятою хронологією золота ера свінгу закінчилась з початком Другої Світової Війни.
Війна кардинально вплинула на розвиток свінгу і лінді-хопу в Америці і внесла свої корективи в процес його розповсюдження. Багатьох танцівників призвали на фронт, а тим, хто залишився, було не до розваг.
З іншої сторони, саме за часів Другої Світової Війни лінді-хоп поширився в Європі. Завезений американськими солдатами під час війни, це був, за стилем, голівудський різновид лінді-хопу з його яскраво-вираженими рисами (особливо, такими, як постійний контрабаланс в парі і плавність виконання). Як на відео нижче:
Після війни в Європі з лінді-хопом відбулись різноманітні трансформації. Наприклад:
- він набув нових, більш «благородних» форм, більш прийнятних для вишуканої європейської публіки (зникли широкі твісти, постава набула прямої, вертикальної форми);
- техніка танцю, а особливо твісти, була пристосована для танців в довгих, відносно вузьких сукнях;
- хвиля популярності рок-н-роллу вплинула на ритм нового танцю;
- поєднання з деякими місцевими танцювальними традиціями поширило в ньому шестибітні фігури;
В результаті подібних змін надалі цей новий танець розвивався у формі танцю бугі-вугі, в якості якого досить далеко відійшов від своїх коренів і поступово став окремим танцем.
За цей час в Америці також відбулись зміни в смаках людей та музичні культурі. Ось деякі з тих, що найбільше вплинули на долю лінді-хопу:
- Розвиток телебачення зменшив кількість людей, готових танцювати по сім вечорів на тиждень;
- Війна також вплинула на свідомість людей, які стали менш безтурботними, були змушені цікавитись політикою та шукати гідну роботу;
- Афроамериканське населення, хоч все ще було у менш вигідному становищі, а все ж вже набуло можливостей просунутись у житті і іншими уміннями та професіями;
- На музичну сцену почали виходити більш професійні музиканти з освітою, які на музичних джемах заганяли темп і хизувались надскладними соло задля того, щоб витіснити з шоу-бізнесу музикантів, які грали більш просту і зрозумілу музику, до якої належав і свінг. Так з’явився бі-боп.
- Френкі Меннінг, загальновизнаний король лінді-хопу, повернувшись з війни, через декілька років відчув невпинну втрату популярності свінгу, як музики, і лінді-хопу, як танцю. Розчарований, у 1955 році він покидає танцювальну сцену і подається працювати на пошту.
Але — Лінді Хоп Не Зник!
Деякі танцівники (найчастіше “поліденсери”, які танцювали різні соціальні танці), залишились викладати і інколи виступати.
Танцювальні школи і студії також пропонували свої уроки, але на фоні загальної зміни ставлення до танців, як правило, якість уроків і успіхи учнів були швидше помірними.
Згодом виникло певна спільнота людей, які цікавились музикою, культурою, а найбільше, модою і стилем 20-хх і 30-хх років. І хоча танцями вони цікавились дещо менше, танці надавали їм пристойний привід збиратися, тусити і демонструвати свою обізнаність у вінтажному стилі. Значно більше часу ці люди проводили за коктейлями, ніж безпосередньо у танці, тому їм достатньо було знати декілька базових рухів, щоб поєднувати приємне з необхідним. І хоч ці люди (стиль танцю яких називали East-Coast Swing, бо справжнім лінді-хопом це можна назвати досить умовно) і не підняли свінгові танці на нову висоту, але, певною мірою, не дали їм зовсім померти і зникнути з пам’яті людей. Це їм ми завдячуємо збереженням деяких бейсіків, хоч і в самій їх примітивній формі.
Під час та після відродження лінді-хопу у Америці найбільш завзяті його адепти, найбільш вправні та відданні танцюристи навмисно вдягались підкреслено буденно (як правило, джинси і футболка), аби підкреслити свою неналежність до тієї тусовки, яка у першу голову цінувала стиль, але не переймалась технікою танцю. Щодо українського і російського лінді-хопу, в тому вигляді, в якому він тоді існував, ми наслідували за стилем танцівників спортивного бугі-вугі і мало чим від них відрізнялись, як за стилем танцю, так і за стилем одягу. (Див. Фото.)
Приклади того, як одягались міжнародні танцівники, можете пошукати в YouTube за запитом “Lindy hop, 2003, 2004, 2005, 2006”.
Лише згодом, років десять тому, ця різниця почала нівелюватись. В танцювальному суспільстві стали цінувати, як крутий танець, так і стильний одяг, відповідний до епохи 20-40-хх років.
Проте, з розповідей моїх американських друзів лінді-хоперів, цей негласний, але досить чіткий розподіл все ж таки і досі не до кінця себе зжив в Америці. Кожен табір зневажливо і поблажливо лише визнає існування іншого, але й один без іншого не можуть існувати: любителі танців надають легального приводу любителям стилю збиратись, а прихильники стилю забезпечують необхідний мінімум замовлених коктейлів та іншого алкоголю в ресторанах і барах, достатній для того, щоб власники були раді чи принаймні погоджувались влаштовувати в себе танцювальні вечірки.
Коли ж і як відбувалось відродження зацікавленості лінді-хопом?
Відродження популярності лінді-хопу в Америці дивним чином співпало з зацікавленістю цим танцем у шведських танцюристів бугі-вугі і рок-н-ролу.
Herrang Dance Camp
В 1982 році в шведському містечку Herräng було вперше влаштовано табір для місцевих танцюристів бугі-вугі, організований по принципу спортивного табору: з ранковим кросом, силовими навантаженнями, тренуваннями в гетрах і купальниках і дискотекою ввечері. З тих пір він влаштовується щороку і поступово еволюціював в наймасштабніший табір свінгових танців, музики і культури в світі. (Виключенням стали лише останні роки, коли табір довелось скасувати через пандемію COVID’у, але у 2022-му його планують відновити!).
Першим танцівником, який почав викладати шведам лінді-хоп, був один з учасників відомого в 30-ті роки американського танцювального гурту Whitey’s Lindy Hoppers — Ал Мінс, який продовжував викладати лінді-хоп новому поколінню (див. фото зверху). Виглядало це, на наш сучасний лінді-хоперський погляд, подекуди досить специфічно.
На початку 80-х Ал Мінс помер, а перед смертю проговорився, що в Нью-Йорку досі живе ще один гуру лінді-хопу, назвавши ім’я Френкі Меннінга. Приблизно в цей же час один американський журналіст знайшов поштового працівника Френкі Меннінга і завдяки наполегливості вмовив його поділитись своїми спогадами про золоту еру лінді-хопу. Тоді ж декілька майбутніх лінді-хоперів (Margaret Batiuchok, Erin Stevenі та Steven Mitchell) звернулись до Френкі Меннінга з проханням навчити їх цього танцю.
Подейкують, що спочатку він відмовився, але очевидно згодом погодився. В 1986 році один з організаторів шведського табору в Херангу, Леннарт Вестерлунд разом з іншими шведськими танцівниками, також побував у Нью-Йорку, знайшов Френкі Меннінга і запросив його викладати в таборі.
В 1987 році Френкі Меннінг почав викладати в Херрангу, куди на початку з’їжджались самі тільки завзяті шведи, які протягом року вивчали лінді-хоп по сповільненим відео Whitey’s Lindy Hoppers, найпопулярнішим прикладом яких в усі часи безперечно є шматочок з фільму Hellzapoppin’ (див. нижче). А з 1989 р. Херранг починає набувати міжнародної популярності. Туди починають приїжджати танцюристи США, а згодом і з інших країн.
Зустріч цих двох танцювальних культур не обходилась без сюрпризів для обох сторін. Відома в 2000-ні роки американська танцюристка і викладачка лінді-хопу Ніна Гілкінсон так розповідала про різницю у підході до танцю між європейцями (тобто, шведами) і американцями:
Для бажаючих отримати враження від відео з Hellzapoppin’ в сучасній якості існує також оновлена версія:
Підписатись на канал All That Swing.
