Пітер Ґейд: Академія бадмінтону в Україні? Чому б і ні?
Вітаю всіх любителів бадмінтону! Я — Макс Сидоренко, автор блогу “This Is Badminton”. Я пишу про бадмінтон в Україні та світі та мрію про той день, коли мені вдасться взяти інтерв’ю у Чемпіона світу, який розмовлятиме українською!
Сьогодні, мій гість — легенда бадмінтону, колишній #1 світового рейтингу, чотирикратний учасник Олімпійських ігор, 22-кратний переможець гран-прі, бадмінтоніст, який не потребує зайвої презентації, — Пітер Ґейд!
До вашої уваги — текстова версія інтерв’ю із Пітером. Оригінал інтерв’ю англійською мовою, ви можете знайти тут. Let’s go, Peter, let’s go!
Пітере, дякую, що погодилися на інтерв’ю. Відверто кажучи, я не розраховував отримати відповідь на свій лист у LinkedIn.
Ваша згода на інтерв’ю, нещодавня участь у якості амбасадора бадмінтону на Спеціальних Олімпійських іграх — це факти, які багато говорять про ваші людські якості. Така відкритість до світу — це частина вашого життєвого кредо, те, що ви часто називаєте і пропагуєте як бадмінтонний «лайфстайл»?
В значній мірі — так… Я завжди відкритий до кожного, хто зв’язується зі мною. Коли я маю час та відчуваю, що запит є серйозним, за ним є люди, якими рухає певна ідея — це завжди цікаво для мене.
Після відкриття Академії, я отримую велику кількість різноманітних запитів, тому маю достатньо ретельно підходити до вибору. Те, як ви відповіли мені, той факт, що ви робите свою справу з України, яка не є настільки бадмінтонною країною, дало мені відчуття, що це може бути цікавим. Я вболіваю за те, щоб бадмінтонна карта світу розширювалася, на ній виникали нові частини.
Відносно моєї участі у Спеціальних Олімпійських іграх, — це природньо для мене казати «так» подібним заходам. Я був вражений та мотивований цією поїздкою, усіма атлетами, яких я зустрів. Я отримав велике задоволення.
Дякую, Пітере! 20 квітня, ви святкуватимете перший День народження своєї Академії. Я розумію, що це тільки початок шляху, проте хотілося б дізнатися, як ви оцінюєте перші результати року? Можете, будь ласка, більше розповісти про ідею, що стояла за створенням Академії?
Насправді, вірною датою буде перше травня, можливо, навіть пізніше. Але це не має великого значення, в будь якому разі, Академії близько року. Коли я розпочинав даний проект, я мав на те багато причин. Одних із них — я хотів створити дещо нову роль для себе. Я мав вільний час, я міг працювати із гравцями і любив тренувальний процес.
В той же час, я також хотів бути більш вільним, працюючи тренером. Якщо б я став тренером національної команди, я був би дещо обмеженим в графіку, прив’язаним до жорсткого розкладу. В мене є дві доньки, яким 10 та 14 років відповідно, і я не хотів, щоб бадмінтонний календар визначав, коли саме я можу проводити із ними час.
І, звичайно, ідея створити Академію виникла в мене багато років тому. Хоча, я не впевнений, що світ бадмінтону на сто відсотків готовий до подібного формату взаємодії, проте я хотів би, щоби люди (я маю на увазі клуби, національні команди, гравців) побачили розвиток бадмінтону дещо з іншого кута зору, не тільки через призму того шляху, який пропонується сьогодні асоціаціями. Сьогоднішня система підготовки гравців є дещо олдскульною та мало чим відрізняється від того, що ми мали 10–15 років тому.
Коли я кажу подібні речі, прошу зрозуміти мене вірно. Я виріс в такій системі, я поважаю її, поважаю ту роботу, яку роблять асоціації, моя позиція — не про перебування «проти» чогось, вона — більше про створення інакшого шляху. Я кажу «ОК, я можу працювати із різними асоціаціями одночасно, я можу бути свого роду «інструментом» для вдосконалення гравців». Я не збираюся потім казати, що це мій гравець, я його тренер, або він із моєї Академії, певним чином, привласнювати гравця, як це роблять певні академії.
Я глибоко поважаю усіх тренерів, які роблять великий обсяг роботи для своїх гравців. Якщо я можу дати поштовх у розвитку гравця, і при цьому він продовжуватиме працювати із своїм тренером, це можу бути хорошою опцією для всіх сторін.
Управління командою тренерів та вирішення багатьох питань, що напряму не стосуються бадмінтону, має забирати багато вашого часу… Ви бачите себе більше в якості менеджера Академії чи тренера? Якою буде ваша роль через 5–10 років?
Це достатньо складне запитання, оскільки я не знаю, де ми опинимося, проте я можу із впевненістю сказати, що сьогодні я бачу себе більше на корті, ніж поза ним. Я на корті кожного дня. За останній рік, мав лише декілька тижнів відпустки і декілька тижнів провів на різного роду заходах. Увесь інший час я займався тренерською роботою. Таким чином, більшість часу я проводжу із гравцям, працюючи із ними щоденно.
Тобто, все же таки, ви більше присвячуєте себе тренерській роботі…
На сьогодні так. Можливо, це зміниться у майбутньому… Рік тому, я не знав як люди зреагують на ідею, яким чином вони будуть контактувати нас, в чому саме ми зможем бути максимально цінними. Для мене, ми все ще в процесі пошуку, включаючи пошук шляху оптимального контакту із асоціаціями. Асоціації також ще мають зрозуміти, яким чином вони можуть використати Академію.
І це буде дещо інший від звичного підхід. В нас вже є насправді дуже хороші приклади роботи із тренерами збірних та окремими гравцями. В Академії, ми хочемо адаптуватися до потреб саме окремого гравця.
Деякі гравці залучаються до роботи із нами на короткий термін, деякі працюють на довгостроковій основі. Для таких гравців я перебуваю більше в ролі ментора, залучаючись не тільки до того, що відбувається на корті, але й поза ним.
Тим паче, у вас та у ваших колег достатньо обмежений часовий ресурс. Тільки тому що ми маємо 24 години в добі. Тому, моє питання наступне: ви плануєте розширення своєї Академії? Я маю на увазі, чи плануєте ви відкриття філій у майбутньому?
Так, я буду розглядати таку можливість. Ба, більше того, я вже розглядаю її, оскільки я маю достатньо багато запитів подібного роду. Але я дуже обережно ставлюся до цього питання, тому що я маю бути на 100% впевнений, що те, що ми робимо тут, в Данії, працює…
Я маю багато запитів із інших країн, особливо з Індії, на відкриття філії або продаж франшизи. Коли я знайду правильних людей для такого кроку, я буду розглядати опції більш ретельно. Але, ми маємо рухатися поступово, і тоді, можливо, моя роль теж зміниться.
Пітер, сподіваюся побачити вашу Академію в Україні!
Чому б і ні?
Між іншим, якщо український тренер прочитає дане інтерв’ю та захоче звернутися до вас за консультацією, тренінгом, яким має бути його перший крок? Як подати заявку до вашої Академії?
Усі охочі можуть подати заявку на сайті petergade.com
Для цього потрібно лише обрати розділ «Академія» та заповнити зворотну форму. І я зв’яжуся із усіма, хто залишив таку заявку. Ми маємо виявити потреби, зрозуміти, чому саме до нас звернулися. Тоді ми побачимо, чи можемо чимось допомогти.
Що стосується гравців, якими є критерії відбору?
Залежить від… Ми можемо працювати із гравцями різних вікових категорій, маємо програми, де гравці можу обрати тільки індивідуальні заняття. Деякі гравці обирають як групові, так і індивідуальні. На групових сесіях, вони мають відповідати певному рівню. Якщо ні, ми стараємося знайти альтернативи.
Зазвичай, ми просимо надіслати відео гри бадмінтоніста.
Пітере, я бачив, що в вашій Академії займаються гравці з різних країн. До того, як відкрити Академію, ви працювали тренером в національній збірній Франції. В інтерв’ю Еммі Лоліке, журналістці Badminton Europe, ви сказали наступне:
«Я багато чому навчився за ці півроку, отримав корисний досвід, дізнався багато нового про французьку культуру та людей. Я ініціював певні зміни, проте інколи отримував зворотну реакції, що є природнім».
На вашу думку, якою є ключова відмінність у ментальності французьких та датських гравців? Що особливого є у ментальності данців, що дозволяє їм домінувати в європейському та світовому бадмінтоні?
В Данії є сформована та усталена культура й традиції бадмінтону. Бадмінтон розвивається тут багато років. Тренери, гравці, усе оточення усвідомлює, що вони мають думати довгостроковими цілями. Вони не думають категоріями наступного турніру. Якщо ти хочеш стати кращим, ти маєш мати довгострокове бачення. Багато країн Європи досі думають короткостроковими часовими рамками, і це є головною відмінністю та проблемою.
Франція захоплюється бадмінтоном. В них є багато тренерів, які роблять класну роботу, але в них немає рольової моделі, коли можна було би сказати «Роби наступним чином, щоби стати чемпіоном». В Данії, нам пощастило мати багато нові покоління переможців, які приходять одне за одним. У Франції цілком можна очікувати цього також, в них є великий потенціал. Це було частиною моєї роботи в країні — мотивувати та надихнути.
Французи, вони відрізняються від данців. В бадмінтоні, ти маєш виконувати щоденну постійну рутинну роботу, щоб стати майстром. І, якщо ти не звик до такої роботи із самого дитинства, а потім до тебе приходить тренер і каже, що ми маємо робити щось знову і знову, такий підхід може не спрацювати… Розуміння даного підходу формується в дитинстві.
Тобто, мова йде про стратегічне мислення…
Так, в Данії бадмінтоністи та тренери, всі знають що все це — гра в довгу.
Також, мова йде про базові навичку: робота ніг, розуміння тактики, ментальності, фізична підготовка… Якщо закладати базу з дитинства, ви отримаєте міцний фундамент для майбутніх звершень. Данія відрізняється своїм вмінням закладати такий фундамент.
Я думаю, що Франція сформує свою власну культуру бадмінтону. Вони не мають бути такими самими як данці. Це питання пошуку. Але, в будь якому разі, без міцної бази, великі імена не з’являться.
Це те, що я намагаюся робити зараз — дати правильну структуру мислення для гравців та тренерів.
На вашу думку, що є умовою досягнення високих результатів: талант, важка праця на тренуваннях, бажання? Можливо, технології?
Можливо, я трохи «олдскулький», проте технології — це точно не перше слово, що спадає мені на думку. Я вважаю, що в бадмінтоні ми й досі є досить не досвідченими, коли мова йде про використання технологій, досліджень, великих даних, що використовуються для аналізу гри. Наш рівень достатньо низький, якщо порівнювати з іншими видами спорту, особливо тими, що популярні в США.
Як штучний інтелект може змінити бадмінтон? Читайте тут.
Чим більше я працюю із бідмінтоністами, тим більше я переконуюся, що є дуже багато випадків, які не можна вписати в звичайні рамки. Але, в чому я впевнений, так це в тому, що без важкої праці — не досягнути результатів. Ба більше, такі результати — це не питання декількох років.
Це одна із причин, чому нові країни не з’являються часто на бадмінтонній мапі. Потрібно багато років для досягнення успіху… Але, я ніколи не мав відчуття, що проти Данії не можна боротися. Знову ж таки, ми повертаємося до питання культури й традицій.
Коли ви бачите молодого гравця, ви можете передбачити, яким буде його майбутнє, маєте відчуття, які можуть вам підказати, що це буде великий гравець?
В цьому питанні є декілька складових. Коли я бачу гравця, я оцінюю його підхід до гри, наскільки гра є «природньою» для нього.
Проте, один із ключових методів перевірки для мене — це створити для гравця складні умови і побачити його реакцію. Чи буде він реагувати на виклик із вогнем в очах?
Усі великі гравці, насправді, мають цей вогонь в очах. Коли справи складаються не на їх користь, коли все проти них, вони мають цей вогонь в очах. Це одна із головних речей, на які я дивлюся.
Якщо я бачу такий вогонь, я розумію, що ми можем йти далі, ми матимемо можливості для росту.
Також я оцінюю вміння швидко вчитися. Якщо ви подивитеся на хороших гравців, скажімо Віктора Аксельсона або Андерса Антонсена, ви побачите, наскільки вони добре навчаються. Так, вони можуть робити помилки, вони молоді гравці, проте вони навчаються і не повторюють своїх помилок.
Якщо ви швидко вчитеся, у вас немає обмежень у тому, як високо ви можете «стрибнути».
Щодо ментальної сили… як її розвинути? Це щось, що гравець вже повинен мати всередині від народження? Можете поділитися власними секретами?
В певній мірі те, ким ти народився, має значення. Проте, багато залежить від того, як ти провів свої молоді роки. Яким було твоє щоденне життя, наскільки активно ти тренувався? Чи мав ти оточення, в якому ти мусив боротися?
Чим більше ти маєш боротися, чим більше матчів прости сильніших, досвідченіших гравців ти граєш, тим більше шансів ти маєш стати сильним ментально.
Я вірю в те, що тренер має створити комфортні умови для тренування. Проте, я також вірю і в те, що тренер має, так би мовити, підштовхувати гравця вперед. Це те, чого я хотів, коли був гравцем. Для тренера — це не завжди легке завдання, оскільки ти також хочеш подобатися своєму підопічному… І це важливе питання. Як тренер, ти не можеш спиратися на те, наскільки ти подобаєшся гравцеві.
Я сподіюся, що моїм учням подобається працювати зі мною, проте їм не обов’язково маю подобатися я, їм має подобатися те, як ми із ними працюємо.
Звичайно, коли в гравця бувають невдачі, тренер має бути людиною, яка скаже: «Я тут. Навіть якщо ти програв, в нас є наступний день. Ми будемо практикуватися і здобудемо потрібний результат».
Якщо ж казати про специфічні вправи, то це має бути щось, що тренер запровадить в щоденну практику гравця. Тренер має створювати ситуації, в яких гравці будуть шукати вихід.
Пітер, якщо говорити про найвищий рівень… Що ви думаєте про Кенто Момоту? Він повернувся в еліту бадмінтону і протягом одного року декласував всіх. Це тому що він просто унікальний?
Кенто Момота — фантастичний гравець. Його стиль, те, як він бачить гру. Він має свій, природній підхід. Це не може не подобатися. Момота став №1, і я думаю, що разом із Віктором Аксельсоном та ще декількома гравцями, ми будемо бачити його на вершині довгий час.
Але я також думаю, що такі великі гравці, як Лін Дан, Лі Чонг Вей, вони завершують свою кар’єру. Тобто, для молодих гравців відкрилося вікно можливостей, молодь може прийти й сказати «тепер наш час».
Кенто Момота може бути тим, хто триматиме високий рівень довгий час, проте я й досі впевнений, що він може бути ще кращим.
Про шлях Кенто Момоти до вершини світового бадмінтону, читайте тут.
Я сподіваюся, що він та Віктор можуть підняти планку рівня ще вище. Скоро ми побачимо нову групу «легенд». Антонсен також може долучитися до Кенто та Віктора. Також, є група гравців, які можуть класно виступити на окремо взятому великому турнірі, але вони не тримають рівень. Так що, на нас чекає цікавий рік, особливо, якщо взяти до уваги, що наступного року Олімпіада.
Я сподіваюся, що мій друг, Лін Дан, також ще має шанси.
Лін Дан, Тауфік Хідайат, Лі Чонг Вей — ви зіграли з цими легендарними гравцями багато зустрічей. З ким з них було важче грати?
Мені подобалося грати з кожним. Проте, якщо я маю виокремити когось одного і сказати «він був найкращим», я скажу, що це був Лін Дан. Я не грав проти когось, хто мав вищий рівень, ніж той, що його Лін Дан на Олімпійських іграх 2008 року.
Ви завершили свою кар’єру 6 років тому. Як ви думаєте, коли потрібно завершувати кар’єру? Як визначити вірний момент?
Я не буду дуже розумним, якщо скажу, коли, наприклад, Лін Дан або Лі Чонг Вей мають завершити свою кар’єру. Я мав відчуття, що віддав усе. Моє тіло та мій мозок казали мені: «Пітер, час завершувати».
Після того, як я завершив кар’єру, я не мав жодних негативних емоцій, жодних переживань, тільки позитивні думки та розуміння, що я зробив це вчасно. Я абсолютно відвертий, коли кажу це. Коли я перебуваю на стадіоні, дивлюся зустріч, я не жалкую, що я не на корті — і це головне.
Тобто, потрібно відчувати свої тіло, себе.
Так. Також хотів би додати про Лін Дана та Лі Чонг Вея. Я не можу уявити, що вони грають в бадмінтон без бажання. Вони — національні герої, кожен очікує від них перемоги незалежно від обставин.
Коли ти виходиш на корт, ти маєш вигравати. Якщо ти не виграєш — ти розчаровуєш. Рівень відповідальності на твої плечах — захмарний. Ти витискаєш з себе максимум.
Лан Дан, Лі Чонг Вей, вони народжені робити це. Я був народжений робити це. Протягом одинадцяти років я не програв жодної зустрічі європейському гравцеві.
Пітер, я маю до вас декілька особистих запитань. Коли ви чуєте слово Україна, що спадає вам на думку?
Перша річ, яка спадає на думку — це жовтий і блакитний…
Чи знаєте ви когось із українських спортсменів? В одному з своїх інтерв’ю ви казали, що слідкуєте за іншими видами спорту.
Я бачив гру деяких українських бадмінтоністів. Я бачив багато пристрасті, жаги до боротьби. Я думаю, що Україна, як і Росія, має серйозний потенціал. Але потрібно сформувати належну культуру бадмінтону, вам потрібно знайти свій шлях, щоб мати 10–15 конкуруючих гравців високого рівня.
Я не сумніваюся, що ваші бадмінтоністи сьогодні мають вдосталь жаги, але те що потрібно країні — це система, яка буде виховувати гравців з молодого віку…
Погоджуюся з вами і сподіваюся рано чи пізно побачити наших бадмінтоністів на вершині.
Я розділяю ваші сподівання і вірю, що це можливо.
Peter, thanks a lot. If you think of spending a weekend in a very nice city, visit Ukrainian capital Kyiv, you are welcome. Come together with your daughters for a weekend, you will enjoy your time, I promise you.
Пітере, дякую вам за відверте інтерв’ю! Якщо ви подумаєте провести вихідні в чудовому і дещо незвичному для вас місті, приїздіть до нас в гості, в Київ, разом із своїми доньками. Гарантую, вам сподобається!
Максе, дякую за багато хороших запитань. Вони були дещо іншими ніж зазвичай. Я ціную це!
Максим Сидоренко, для “This Is Badminto”, блогу про бадмінтон в Україні та світі, записано 02.04.2019
Сподобалося інтерв’ю? Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/badmintonblog/
Слідкуйте за новинами Пітера Гейда та його Академії тут:
Peter Gade official FB page: https://www.facebook.com/pg/petergadeofficial/
Pere Gade Instagram: https://www.instagram.com/petergadeofficial/
