Сигнальна система
Чому Україна живе бідно 5
Людину відрізняє від тварин друга сигнальна система.
Потрібно розрізняти першу сигнальну систему та другу сигнальну систему систему. Для старту наведу про них цитати великого вченого І.П. Павлова.
- “Це те, що ми маємо у собі як враження, відчуття і уявлення від навколишнього середовища, як загальноприродного, так і від нашого соціального, крім слова, чутного і видимого. Це — перша сигнальна система дійсності, спільна у нас з тваринами”.
- “До кори мозку від мовних органів йдуть другі сигнали, сигнали сигналів. Вони відволікають від дійсності та допускають узагальнення, що і становить наше особисте, спеціально людське, вище мислення, що створює спочатку загальнолюдський емпіризм, а, нарешті, і науку — знаряддя найвищого орієнтування людини у навколишньому світі й у собі”.
Для зручності прошу уявити першу сигнальну систему як перший поверх будинку. Друга сигнальна система — це другий поверх того ж самого будинку. Перша сигнальна система є фундаментом. Вона є і у тварин, і у людини. Друга сигнальна система є тільки в людини і є надсистемою над першою.
Обидві сигнальні системи є функцією неокортексу мозку. У тварин неокортекс простий. Вони мають тільки фундамент (перший поверх). У людини неокортекс влаштований складніше, тому вона може забиратися на другий поверх, звідки більше бачить і більше може.
Перша сигнальна система потрібна для обробки імпульсів, що надходять з органів чуття. Навколишня дійсність здатна безперервно змінюватись. Щоб вижити, організму потрібно швидко збирати дані про те, що відбувається навколо.
Основних органів чуття 5: зір, слух, дотик, нюх та смак. Людський мозок майже на 70% спирається на зір. Інші 30% ділять між собою слух, дотик, нюх та смак. У тварин ця пропорція відрізняється. Кріт, наприклад, набагато менше покладається на зір. Кріт живе переважно за рахунок дотику та нюху.
Для зручності читача розберу роботу першої сигнальної системи з прикладу зору. Зір реагує на форму та на колір. Важливі для життя і такі, які часто зустрічаються об’єкти зберігаються в сховищі сигнальної системи у формі примітивних знаків. Зебра легко визначає іншу зебру за смугастим забарвленням. Слон визначає іншого слона по кольору, розміру, формі тіла (хобот, вуха та ін.). І зебра, і слон можуть визначити, що на сонці блищить вода.
Другий приклад роботи першої сигнальної системи є цікавішим. У представників сімейства котячих ви могли бачити пишні вуса та брови. Це вібріси, вони реагують на переміщення повітря. Предмет нагріває навколо себе повітря, від чого воно починає рухатися. Кішка відчуває його вібрісами, тому може обходити предмети навіть у темряві.
З самого народження організму в неокортексі відбувається формування умовних рефлексів. Рефлекс — це інформація, записана в суттєвому ланцюжку нейронів мозку. Зовнішній світ впливає на рецептори органів чуття і організм певним чином реагує, тобто рефлексує. Рефлекс може формуватися за рахунок наслідування собі подібним або шляхом проб і помилок.
Мозок слона складається з 257 000 000 000 нейронів. Це проти 86 000 000 000 у людини. Різниця майже втричі. Не дивно, бо мозку слона потрібно обробляти більше сигналів, тому що його величезне тіло всіяне колосальною кількістю рецепторів.
Перша сигнальна система не лише приймає сигнали. Вона може подавати сигнали. У тварин це рев, гавкіт, виття, нявкання, муркотіння, щебет тощо. Друга сигнальна система властива лише людині. Вона оперує інформацією першої сигнальної системи.
Важливо розуміти, що друга сигнальна система існує фізично. Верхній шар неокортексу тварин, наприклад, нижчих ссавців тільки намічений, а в людини цей верхній шар мозку може досягати товщини 4,5 мм. Цей шар — більш щільна нервова тканина. Вона і є другою сигнальною системою — надсистемою над першою.
Мозок людини майже на 70% спирається на зір. Через це картотека інформації про навколишній світ другої сигнальної системи переважно візуальна. Важливі для життя і такі, які часто зустрічаються об’єкти зберігаються у сховищі сигнальної системи і у вигляді примітивних знаків, як у тварин, і у вигляді складніших, барвистіших картинок.
Розберемо те, як у людини спрацьовують умовні рефлекси другої сигнальної системи. Ви відчуваєте приємний запах і перед очима ніби спливає шампур шашлику. Ви чуєте гавкіт і уявляєте, що за рогом рудий собака. Сховище може містити не статичні, а динамічні малюнки. Ви можете почути слово “кінь” і перед очима постане кінь, що біжить. Як бачите, крім візуальних знаків у сховищі сигнальної системи зберігаються й образи звуків, запахів, смаків, відчуттів дотику.
Людський мозок здатний розуміти знаки вищого рівня — знаки, складені в слова. Ваш мозок робить це прямо зараз, читаючи цей текст. Друга сигнальна система може подавати складніші сигнали, ніж перша, а саме — говорити. Літера, як вид знаку, асоціюється з певним звуком. Асоціація — це нейронний зв’язок.
Наведу спрощений приклад, аби зрозуміти загальну схему. Нейрон, в якому записано інформацію з рецепторів, які бачили букву “А”, має зв’язок з нейроном, в якому записано інформацію з рецепторів, які чули звук “А” і має зв’язок з нейроном, у якому записана інформація, як рухати м’язами, щоб вимовити звук “А”. І так з кожною літерою абетки. Тепер зрозуміло, навіщо потрібні 86 000 000 000 нейронів.
Друга сигнальна система формує цілу картотеку різноманітної та взаємопов’язаної інформації. Візуальні образи по різним лініям асоціюються з образами звуків, запахів, смаків, відчуттями дотику.
