Бещади, листопад 2018: День 4 (Замок і дорога додому)

21.11.2018

Середа — останній день подорожі. О 20.05 українського часу у Львові мене вже чекав нічний поїзд додому. Зранку я зібрався і пішов на автобус до містечка Ланьцут, в якому мало бути “щось цікаве” (що саме, вже не пам’ятав). Це близько від Ряшева, доїхали ми туди хвилин за 15. Бусик не заїжджав на автовокзал, і до центру треба було пройтись своїм ходом.

Містечко невелике і на вигляд небагате. У центрі стали траплятися гарні будинки 19 століття, але в цілому нічого особливого.

1 — околиця Ланьцута, виглядає так собі. 2 — мийка для собак (самообслуговування). 3 — місцева Податкова

Аж поки не помітив споруди незвичайної форми, на якій було написано, що тут розташовані каси. Потім мені розказали, що це колишня стайня. Всередині на табличках перелічувались різні варіанти по ціні. Відвідування замку, гаражів та оранжереї в одному пакеті, з гідом — 29 злотих. Можна також обрати аудіогід. Я вибрав перший варіант, і для цього треба було почекати майже годину. Цей час я використав, щоб дійти до залізничної станції й залишити там важку торбу. А станція в Ланьцуті неблизько.

1 — колишня стайня, тепер каси музею

1, 2 — дорога до вокзалу. 3 — розп’яття на чиємусь подвір’ї

Група на 10.00 складалася з одного мене. Добре поспілкувався з гідом, жіночкою років 65, вона дуже цікаво розповіла про історію і сучасність замку Любомирських/Потоцьких, а мене розпитувала про Україну. Її батьки народилися в Сокалі, вона дуже давно не була в Україні і ніяк не збереться знову.

1 — в’їзна брама. 2, 3 — різноманітні інтер’єри…

2 — спальня з балдахіном. 3 — колекція посуду

1 — домашній театр. 2 — селфі на фоні люстри. 3 — колонада, присвячена прийомному синові хазяйки

1 — так це виглядає зовні. 2 — розкішні карети (не можна там знімати з флешем, соррі)

Люди володіли кількома десятками, якщо не сотнями сіл і містечок, і могли дозволити собі “будь-який каприз” у величезному палаці. Зараз нащадок роду Потоцьких приїздить час від часу з Західної Європи, задоволений тим, як польська держава дбає про маєток. Держава в свою чергу отримує гранти від ЄС.

Ще від Потоцьких залишилась колекція різноманітних кінних екіпажів, понад 50 штук. Свого часу в Польщу приїжджав король Румунії, і він — аякже, заїхав у Ланьцут до пана Потоцького. З цієї нагоди 2.5-кілометровий шлях від залізничної станції вистелили піском у три кольори румунського прапора.

ще трохи Ланьцута перед від’їздом

пройшов цей самий шлях пішки, ще раз, бо міського транспорту в Ланьцуті помічено не було. Комфортним поїздом доїхав до Перемишля, і побачив, що часу маю не так і багато. І тут, сидячи в піцерії, прийшло рішення: поїздом Інтерсіті о 15:40 доїхати до Львова — тоді там можна буде прогулятись півтори години до відправлення мого нічного поїзда. З телефона купив квиток на сайті Укрзалізниці. Вільних місць на цьому відтинку було ще повно.

в Перемишлі теж було гарно, але часу, щоб розгулюватись — не було

За неповні 2 години доїхали, з швидким і ненав’язливим контролем на кордоні.

У Львові дійшов пішки до площі Ринок, там схопив “львівський пляцок” з грибами і зрозумів, що назад треба вже фактично бігти! Добре, що трамвай приїхав досить скоро. А поїзд Ворохта — Київ трохи запізнився.

Дякую, якщо дочитали!

Див. також: перший день, другий і третій