Щоденник подорожі в листах додому. Частина 4: Szczecin (PL) — Berlin (DE)
(У попередніх серіях: 2 — Ґожув, 3 — Щецин/Балтійське море)
Привіт, моя Хороша!
(3.ХІ)
Зараз я в автобусі зі Щецина до Берліна. Їхати всього 2:15 до аеропорту, потім у нього ще зупинка в місті. Після 25 хвилин дороги ми проїхали кордон — на узбіччі стояло кілька машин з написом Polizei. Шосе швидкісне, тут можна їхати до 130 км-год. Проїхали крізь дощик, і знову сонце.
(2.ХІ)
Зі щецинськими музеями у мене так і не склалось. Вчора повернувся з моря о 17.20, а вони працюють до 18. Зайшов у замок поморських князів — білий, з високими стінами. Я його ще з минулого приїзду пам’ятаю. Там бувають концерти і всякі мистецькі події, але цього вечора було тихо. Потім ішов через центр уздовж червоного шляху на карті, де позначені найцікавіші будинки. В одному з них народилась майбутня цариця Катерина ІІ. А потім, щоб ноги відпочили, зайшов у торговий центр. Купив для Ю. “бодік” і слона, цікаво чи їй сподобається. Слон зроблений в Азії, але за німецькою ліцензією. Трохи засумував від рівня цін, точніше своїх доходів…
Після торгового центру став рухатись у напрямку дому, бо була вже 20та година. В кіно вирішив уже не йти (планував, що схожу в кіно Піонер, “найстаріший чинний кінотеатр у світі” з 1909 р.) А в Ашані крім звичайних кас — біля десятка автоматичних. Я теж пішов на таку, хоча бачив як деякі покупці “воюють” з ними і зрештою кличуть на допомогу працівника. У мене пройшло нормально, тільки при цьому десь загубив шоколадку.
Ввечері і вранці поїв своїми запасами на кухні хостелу. Кожний раз думаєш, що якщо прийде ще бодай одна людина — буде тісно й незручно, бо виделка, наприклад, там тільки одна! А тарілки дві. Але обійшлося.
(3.ХІ)
Вранці ще мав пару годин, щоб прогулятися, і пішов не в центр, а в іншу сторону. Тут теж трапляється немало цікавих будинків. Дійшов до верфі — вона займає величезну територію і можна зробити ефектні фото їхніх високих кранів. А також знайшов інформаційні стенди про історію верфі, зокрема там було багато про повстання робітників у 1970 і 1980 проти комуністичних властей. Щецин був одним з найактивніших міст Польщі під час тих подій.
Потім добрався до трамвайної зупинки Морський вокзал. Але там нічого цікавого, стоїть пара катерів для прогулянок по річці та гавані, таких як у Києві.
…
(вечір, Берлін, їду в метро)
Забрав у хостелі речі, добрався на трамваї до вокзалу, і через півгодини приїхав зелений автобус компанії Flixbus. Купив квиток ще вдома за 29 злотих. Поїздом було б, мабуть, десь 20 євро.
В дорозі трохи поспав. В Німеччині за вікном з’явилось багато вітряків. А з аеропорту Теґель їхати досить близько. Одна зупинка на автобусі плюс десь 7 на метро, і я в районі Шарлоттенбург, де розташований готель. Це досить престижний район, центр Західного Берліна (з часів розділу міста тут і досі існують як би 2 центри).
(прийшов у готель)
Готель стоїть на Паризькій вулиці, біля перехрестя з Саксонською. Умови майже такі як були у Щецині, але тут є душ в номері (тільки туалет у коридорі). І сніданок входить у ціну. А сам будинок старий, з височенними стелями, старими дверима і дещо архаїчним ліфтом. У районі багато готелів та італійських піцерій. Біля кількох готелів стоять прокатні велосипеди (12 євро на день, звертайтесь на рецепцію). А велосипедистів, порівняно з Польщею, дуже багато. Будь-якого віку й статі. І вечірня темрява їм не заважає.
Розплатившись і скинувши речі, о 14 годині вийшов у місто. Плану, що буду робити, в мене не було. Пройшов кількома вуличками, зрозумів, що треба поїсти. Овочевий суп і велика піца з тунцем та цибулею (боявся, що не доїм, така велика) — в одній з італійських “тратторій”. А в інтернеті, поки чекав їжу, на сайті Берліна підгледів пораду, що найдешевший оглядовий тур містом — це автобус 100 маршруту, що їде через основні цікаві місця. Дійшов до зоопарку (там ще велика залізнична станція Берлін Зоо) і сів у такий двоповерховий автобус. Більшість народу на 2 поверсі справді були англомовними іноземцями.
Вийшов на вулиці Під Липами (Unter den Linden) — це такий собі Хрещатик східного Берліна. Середина бульвару перерита, бо будують метро (уже багато років). Біля університету Гумбольдта книжкова барахолка. Старі газети, фото, а також всякі книжки по 2–3 євро. Зокрема, лежать праці Леніна та Сталіна в німецькому перекладі.
А далі мій улюблений музей німецької історії. Завтра чи в неділю схожу. Там ще проходить тематична виставка про російську революцію 1917.
Мені все-таки східний Берлін ближчий по духу :)
Біля телевишки (площа Александрплатц) зайшов у торговий центр. У технічно-електронному маркеті обійшов усі поверхи й нічого не зацікавило. А от в аптеці замовив мазь для Мами.
Потім хотілось піти на Алею Карла Маркса (у книгарні історичного музею я проглядав різні путівники, і там було сказано, що це як би шматочок Москви у Берліні). Трохи заблукав і пройшов дві нецікаві вулиці, поки туди потрапив. Але воно того варте. Фоткав, хоча у світлі ліхтарів якість буде не та, що при сонці. Здорово, що там поставили кілька десятків табличок (по одній чи дві біля кожного будинку) з поясненням різних подробиць, і з історичними фото. Наприклад, на одній з площ по ходу цього проспекту стояв 14-поверховий Будинок Дитини, з магазинами та кав’ярнею, і з плакатом “Дорослим вхід тільки у супроводі дітей”. Тепер у цій висотці інші магазини, не пов’язані з дітьми.
Проспект носив ім’я Сталіна (подарунок московському вождю від ГДРівських на 70річчя), а у 1961 його “декомунізували” в Карла Маркса, чиє ім’я він носить і нині. А пам’ятник Сталіна, що там стояв, переплавили на якісь огорожі для зоопарку.
Проспект пройшов не до кінця. Повернув на іншу вулицю — Варшавську, дійшов до станції метро. Це U1, найстаріша їхня лінія. Проїхавши її по всій довжині, якраз опинився біля свого готелю.
Усім привіт, а Тебе цілую багато разів!
…Далі буде: Аргентинська алея, православна церква в лісі, широка Одра/Одер…