Спогади про Порфирія Мартиновича

Опанас Сластьон

27. Останні відомості про життя Мартиновича

Вже 46 років, як не бере в руки П. Мартинович ні фарб, ні олівця. Після своєї хвороби не зробив він ні одної художньої речі. Надто дорого — всіма силами душі — заплатив він за свою надзвичайно велику пристрасть до них… Справді, треба було мати якусь надприродню силу, щоб мучити себе ними в Костянтинограді, серед обставин не багато кращих за петербурзькі, коли він поневірявся в петербурзькій «Лихачовці». На запити, чому він не малює, Мартинович відповідає: «Забув те, що й знав». Але ж цей процес, розуміється, багато складніший і словом «забув» його не покриєш, бо й досі ж не кинув Мартинович вести свої етнографічні записи. При дивовижному вмінні розбалакати кожного діда або бабу, розв’язати їм язик, він находить багато цінного матеріялу. Том його записів і інші друки є найліпший тому доказ. Його цитують, на його посилаються вчені фахівці, дослідники етнографії. Отже, і тепер, при своїх сучасних злиднях, усе сидить П. Мартинович за своєю роботою записувача матеріялів від усяких «диктувальників», яким, крім усього, ще треба й добре платити. Усе працює він, ніби закінчуючи розпочате більш як піввіку тому діло. Великі полиці завалено його працями, збірками матеріялів, старородинних і приватних листів, різних рахунків, прибутково-видаткових книг і т. п., починаючи трохи не з 1800 року. Про його невпинну роботу знають фахові люди, через те й клопотала ВУАН про призначення йому пенсії. І доживає тепер свій восьмий десяток років, немічний, хворий, один з найвидатніших українських художників. Найвидатніші його етнографічні праці — «Українські записи Порфирія Мартиновича», які ще в 70-х роках використовував і передруковував небіжчик М. Драгоманов. Далі йдуть друки 1885, 1895 і 1904 років. Велику увагу й признання колосального значення записів Мартиновича зазначає К. Грушевська у монументальному виданні: «Українські народні думи», т. І, Київ, 1927 року.

О. Сластьон

<< Зміст

< 26. Значення Мартиновича для українського мистецтва

27. Останні відомості про життя Мартиновича

Творчість Мартиновича в світлі доби. С. Таранушенко >