Реформа системи регіонального розвитку
Про неефективність діючої системи регіонального розвитку в Україні написано багато (Дерибанізація регіонів у Дзеркалі тижня, скандал у Львівський області у 2016).
- Розпорошеність та неузгодженість. Проекти регіонального розвитку фінансуються різними міністерствами, за різними форматами (субвенції, конкурси проектів …), без узгодження (про-форма воно є). Див. повний перелік джерел у матеріалі U-Lead. Соціальна інфраструктура — Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР), спортмайданчики (та сама соціальна інфраструктура) — Мінмолодьспорту і т.д.
- Проїдання. Під регіональним розвитком мається на увазі передовсім соціалка (школи, садочки, лікарні тощо), — інфраструктура, коштів на утримання якої немає, особливо на місцевому рівні. Немає джерел фінансування для проектів розвитку малого та середнього бізнесу, — розвиток місцевих економік, робочих місць та збільшення податків (на ту саму соціалку).
- Ручний розподіл. Серед джерел фінансування регіонального розвитку є лише кілька прозорих — Фонд енергоефективності та Український культурний фонд. Все решта — ручний розподіл депутатами та міністерствами.
- Тверда інфраструктура без наповнення. Діюче законодавство не дозволяє нормально фінансувати “м’які компоненти” проектів — проектних менеджерів, дослідження, техніко-економічні обґрунтування, залучення громадськості, комунікацію, навчання, технічні завдання тощо. Фінансуються лише об’єкти — роботи, матеріали, виконання. Відсутній компетентний менеджмент, документація робиться на колінах, тиражуються убогі рішення.
Що можна з цим зробити? Як реформувати цю прогнившу систему, яку не змогли реформувати U-LEAD та група радників цього проекту за останні 5 років?
- Інституційно реформувати Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Вивести ДФРР зі складу Мінрегіонбуду, створити як окрему інституцію з власним апаратом. Затвердити стратегію фонду на 2021–2027 (програмний період ЄС). Змінити процедури конкурсів — забрати депутатів та чиновників зі складу екпертних органів оцінки проектних заявок, підвищити прозорість та відповідальність за втручання в незалежну оцінку проектів.
- Закріпити відсоткові частки на різні інструменти розвитку у ДФРР. Визначити, яку частку коштів скеровує ДФРР на розвиток малого та середнього підприємництва (МСП), яку — на інновації, яку — на соціальну інфраструктуру тощо (у 2015р. пропонував можливі операційні програми ДФРР).
- Повністю змінити підхід до проектного фінансування. Дозволити м’які компоненти (привести процедури увідповідність з європейським PRAG), драматично змінити підходи Держказначейства до роботи з проектами, перевести фінансування виключено на конкурсну основу, узгодити з середньостроковим плануванням Мінфіну для уможливлення проектів на 2 або 3 роки без прив’язки до бюджетного року.
- Закріпити фонди за конкретними функціями. ДФРР — місцевий економічний розвиток, УКФ — культура та креативні індустрії, Фонд енергоефективності — енергоефективність, Дорожній фонд, Фонд стартапів, Державний фонд фундаментальних досліджень і т.д. Відрізати всі субвенційні програми, де дублюються функції. (див. статтю про функції та інституційне мислення)
- Створити нові фонди, за якими закріплені конкретні функції розвитку. Приклади — Фонд спадщини (збереження та відповідальне використання культурної, історичної, природньої спадщини), Експортно-кредитне агентство (підтримка експортерів), Фонд освітніх інновацій (модернізація освіти та університетської науки), Фонд прикладних досліджень тощо.
- Підсилити роль державних фондів — прозорі конкурси на керівників, затверджені стратегії на 2021–2027, незалежні структури управління, індикатори ефективності, виділене фінансування на період 2021–2027 із зрозумілими індикативними обсягами.
- Повністю змінити підхід до інституційного фінансування. Держава надає інституційне фінансування багатьом установам — університетам, науково-дослідним інституціям, музеям, заповідникам і т.д. — і це є добре. Проте це фінансування виділяється у ручному режимі без прив’язки до показників ефективності (у т.ч. — залучення коштів з державних фондів за конкурсними програмами). Мають бути показники ефективності та стратегія кожної установи на 2021–2027 з прив’язкою до базового бюджетного фінансування, з прописаними умовами за невиконання (розпуск, продаж майна, ліквідація, приєднання, тощо).
Цілком усвідомлюю, що впроваджувати реформи важко і можна довго пояснювати, чому не получилось. Але факт залишається фактом — сиcтема регіонального розвитку прогнила наскрізь (неефективністю, корупцією та совковістю) і її треба радикально змінювати. Приклади Фонду енергоефективності та Українського культурного фонду надихають.