Twenties in Chicago
Без Гетсбі і чарльстона, одні трубачі.
На початку ХХ століття Новий Орлеан був найбільш концентрованим джазовим містом, але аж ніяк не єдиним. Більше того, в 1917-му США вступили в Першу світову і НО став стратегічно важливим містом-портом. Тобто таким, в якому є офіційний привід позакривать кабаки і залишити музикантів без роботи. Тож ті, для кого джаз встиг стати сенсом життя, їдуть на Північ, в першу чергу до Чикаго і Нью-Йорку.
В 1920-х в Чикаго сформувалась сильна діаспора новоорлеанских джазменів. Сюди перебрався Джо Кінг Олівер з попереднього поста, разом з його Creole Jazz Band. В 1922-му він запросив в Чикаго свого учня і дружбана, молодого і перспективного новоорлеанського корнетиста Луї Армстронга. Там же, в оркестрі “Папи Джо” Луї познайомився з піаністкою Ліл Хардінг, яка “вивезла з нього село”, навчила пристойно вдягатися, вмовила піти з “Креолів”, бо “Луї, ти занадто крутий, щоб грати другу скрипку, тобто дудку, навіть якщо поруч з кумиром. Пора ставати солістом і збирати власний бенд!” У них було досить дивне подружнє життя, мабуть тому що обидва були занадто круті. Але Луї таки став зіркою. Ми повернемось до нього пізніше.
Слово джаз потроху стає звичним у назвах бендів. Але звичними стали і багато інших речей. По-перше, більше стаціонарних виступів (новоорлеанські бенди були здебільшого вуличними і все своє носили з собою). По-друге, кращий рівень підготовки музикантів — з Орлеану доїхали ті, кому було дуже нада. Як наслідок, сильно змінилась ритм-секція: додали фортепіано в кабаках і клубах, тубу замінили контрабасом, банджо — гітарою. Навіть корнет витіснила труба (що дуже схоже, але трохи інше за звуком). А ще хтось притащив саксофон і він залишився надовго. Барабанщику тепер не обов’язково було обходитись одним переносним барабаном. Можна було зібрати цілу стаціонарну установку. Але головне — повноцінні соло замість колективної імпровізації. Тепер формула джазу виглядала як “тема — соло — соло — соло — … — тема” замість “тема — імпровізуємо разом — тема”. Хоча остання ще повернеться в післясвінгових стилях.
Луї Армстронг
Взагалі-то новоорлеанський музикант. Але розквіт сил прийшовся на чиказький його період. Саме тут він створив свої Hot Five i Hot Seven, став бендлідером і записав перший скет (це коли співають абракадабру, але дуже гарно. Так часто роблять викладачі свінгових танців замість того, аби рахувати біти і іноді в них виходить дуже класно)
До речі, комент до цього відео на ютубі залишила дочка Кіда Орі: “12 листопада 1925 мій батько Кід Орі, Луїс, Джонні Сент-Кір, Ліл Хардінг і Джоні Доддс почали записувати музику як Hot Five”. Соу світ. І правда, п’ятірка складалася з тромбона, труби, гітари/банджо, піаніно і кларнета (в тому ж порядку). Потім була інша п’ятірка, навіть сімка, музиканти приходили і йшли, колективна імпровізація змінювалась сольною по квадрату на брата.
Голос Армстронга ні з чим не сплутаєш. Але його записи з 20-х здаються мені геть нетанцювабельними для лінді хопу, занадто “двохбітними”. Зате блюз вони записували годний. Хоча й з приколами:
Але ж не Арстронгом єдиним. Крім музикантів, які приїхали з Мекки закреслено Нового Орлеану, були й інші, з усіх куточків Америки, які хотіли грати цю дивну, ще відносно нову музику. Серед них були й білі, й ті, хто мав музичну освіту, легко читав ноти, вмів робити аранжування. Тобто знав, як працює все те, що перші новоорлеанці робили “по наітію”. Ці нові могли і не чути ніколи як грали справжні брасс бенди в НО, але чули тих, хто звідти приїхав, намагались робити щось схоже, але своє, з акцентом на індивідуальність. Тут, наприклад, Бенні Гудмен, Джин Крупа, Бікс Байдербек. Кстаті.
Бікс Байдербек
Мабуть, перший зірковий білий соліст в джазі, якого котирували навіть чорні корифеї. Трубач і піаніст. Кажуть, в три вже грав Ліста на маминому піаніно по пам’яті. Помер у 28 років від алкоголізму. Схоже, у тодішніх музикантів було дуже нестабільне життя (боюсь, у теперішніх теж): стрибали з оркестра в оркестр, переїжджали з місця на місце, записувались то з тими, то з цими. Але ж як прекрасно записував!
Вже в 50-х Бікса зняли фільм “Young Man with a Horn”, де грають, на мінуточку, Кірк Дуглас, Лорен Беколл і Доріс Дей. Я не бачила, але кажуть, драматична драма.
