Комплекс Житомирського монастиря отців єзуїтів. Частина 2. Костел
Кам’яний костел було зведено єзуїтами в 1750–1762 роках вірогідно на місті давнішого дерев’яного. Основний проект було розроблено Павелом Гіжицьким, який працював над його реалізацією в 1750–1754 роках. Однак, в 1755 замовники з незрозумілих причин вирішили змінити архітектора, запросивши до керівництва роботами Паоло Фонтану. Вірогідно, що Фонтана закінчив будівництво паралельно повністю перепланувавши головний фасад костелу.
Планування. За планувальним типом храм був тринавною базилікою. З півдня будівля мала витягнутий пресвітерій однакової з центральною навою ширини і висоти, фланкований двома пастофоріями. З півночі до центральної нави прилягав невеликий нартекс. Загалом план дуже подібний до планів єзуїтських костелів у Вінниці, Овручі, Самборі, Станіславі та Юревичах.
Головний фасад костелу, як вже зазначалося, був звернений на північ. Як чітко видно з обмірного плану, належав до типу так званих динамічних фасадів (тобто мав не прямі, а криволінійні форми). По горизонталі розчленований карнизом на два яруси. По вертикалі кожний ярус був розчленований потрійними пілястрами тосканського ордеру на 3 прясла. Причому центральне прясло виступало вперед. Центральне прясло першого ярусу завершувалось аркою. Другий ярус повторював структуру першого. Завершував фасад напівкруглий фронтон (подібний до фронтону костелу піарів у Холмі). З заходу і сходу головний фасад фланкували дві триярусні вежі.
В плані вежі були близькі до квадрату, на кутах якого розміщувалися подвійні пілястри тосканського ордеру. Стіни першого і другого ярусу були вигнуті назовні. Другий ярус завершувався фронтоном, що фланкувався двома обелісками. Вирішення третього ярусу веж є складнішим. Якщо врахувати загальну подібність, вирішення першого і другого ярусу веж житомирського костелу до вирішення веж костелу Різдва Богородиці в Холмі, а також ідентичність віконних пройомів третього ярусу в двох костелах, можемо реконструювати третій ярус за зразком костелу Різдва Богородиці.
В такому разі, план третього ярусу був наближений до кола, розчленованого на 4 прясла потрійними пілястрами іонійського або композитного ордеру. Як виглядали бані веж нам не відомо. В 1838 році вони були вже розібрані, тому не зафіксовані а ні на обмірних кресленнях, а ні на гравюрі. В нашій реконструкції вони вирішені аналогічно до бань костелу Різдва в Холмі.
Вежі дещо висунуті вперед відносно лінії головного фасаду, що надає споруді додаткового об'єму. Крім того, у місці прилягання веж до головного фасаду утворюються дві ніші подібні до ніш костелу піарів у Холмі.
Бічні фасади мають значно простіший декор. Стіни розчленовані пілястрами на 4 прясла (в плані 3 відповідають бічним навам і одне пастофоріям). Вікна бічних нав виконані у формі люнетів. Вікна постофоріїв, вірогідно, мали прямокутну форму.
Клеристорій було розділено пілястрами на 4 прясла в кожному з яких знаходилося прямокутне вікно.
Тильний фасад. Нажаль, ми не маємо жодних зображень тильного (південного) фасаду, тому реконструкція є досить гіпотетичною.
Судячи з плану він був розчленований двома пілястрами на 3 прясла. Крайні прясла мали віконні пройоми, центральне було глухим. На гравюрі 1838 року ми бачимо, що весь тильний фасад завершувався трикутним фронтоном. Таке рішення виглядає не зовсім характерним для архітектури бароко, що наводить на думку або про перебудову фронтону в XIX столітті або про помилку художника ( в такому разі таким фронтоном могло завершуватись центральне прясло).
Інтер’єр. В нас немає жодних зображень інтер'єру костелу, тому реконструкція є досить гіпотетичною. Судячи з плану, стіни центральної нави були розчленовані подвійними пілястрами (вірогідно коринфського ордеру) на 3 прясла. В центрі кожного знаходився великий арковий пройом, що вів до бічних нав. Стіни завершувалися антаблементом. Центральна нава перекривалася хрещатими або зімкненими склепіннями в яких були зроблені віконні пройоми. Над нартексом мали розміщуватися невеликі хори. Судячи з плану інтер'єр житомирського костелу єзуїтів був вирішений дуже подібно до інтер'єру єзуїтського костелу в Станіславі (сучасний православний собор Воскресіння в Івано-Франківську).
